Серед переможців міського конкурсу «Молода людина року – 2021» методист економічного факультету, старший викладач кафедри бухгалтерського обліку Економіко-технологічного інституту (ЕТІ) імені Роберта Ельворті Тетяна Штець стала найкращою в номінації «Молодий науковець року».
Після навчання в школі Тетяна здобула вищу освіту за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра та магістра за спеціальностями «Бухгалтерський облік» та «Облік і аудит», попрацювала на виробництві, а згодом почала викладати у закладі вищої освіти І рівня акредитації, а тепер – закладі вищої освіти ІV рівня. Завершуючи навчання в аспірантурі, здобула науковий ступінь доктора філософії за спеціальністю 051 «Економіка» в Львівському торговельно-економічному університеті.
Про навчання, викладацьку й наукову кар’єру, ставлення родини до того, що її і вдома не відпускає робота, молода жінка розповіла «Вечірній газеті».
– Після ознайомлення з твоєю характеристикою, яку задля участі в конкурсі надав ректор ЕТІ, виникає враження, що наука тебе цікавила ледь не з дитячого садка…
– Ну це вже перебільшення, але в школі навчання було для мене справою, до якої я ставилася серйозно. Мої рідні, особливо дідусь Роман Петрович Петрашак, налаштовували мене на те, що маю отримувати знання, а не байдики бити. Набуті знання та здібності допомогли після закінчення середньої школи в Устинівці вступити в тодішньому Кіровограді до кооперативного коледжу економіки і права ім. М. П. Сая на спеціальність «Бухгалтерський облік», де навчалася й моя мати.
У коледжі теж добре навчалася, була старостою групи й брала активну участь у багатьох спортивних заходах. Після отримання диплома молодшого спеціаліста (з відзнакою) за спеціальністю «Бухгалтерський облік» зрозуміла, що маю навчатися далі, тож вступила до Полтавського університету споживчої кооперації (тепер – Полтавський університет економіки і торгівлі). І знову мене там обрали старостою, після закінчення бакалаврату з червоним дипломом вступила в магістратуру, де почалася наукова діяльність: разом з іншими студентами працювала в бібліотеках із книжками та науково-популярною літературою. І це вже було моє улюблене заняття – читати, досліджувати й робити певні висновки, писати статті й магістерську роботу на тему «Облік фінансових результатів та аналіз ділової активності підприємства». Після її захисту й отримання диплома магістра (з відзнакою) за спеціальністю «Облік і аудит» мені запропонували навчатися в аспірантурі. Але подумала, що вже час починати працювати, тож яка там наука. Та завжди заздрісно дивилася на викладачів: мені подобалося спілкуватися зі студентами, вести відкриті лекції, передавати знання слухачам. Однак вирішила, що навчання затяглося, й пішла працювати бухгалтером.
– І нарешті застосувати всі ті знання, які набула за роки навчання в коледжі й університеті…
– Так, спочатку працювала в Полтаві – у дистрибуторській фірмі (дистрибу́ція або дистриб'ю́ція від лат. distributio — «поширення, розповсюдження») бухгалтером-касиром. Згодом – в Устинівському райспоживтоваристві головним ревізором, а вже у Кропивницькому – у ПАТ «Кіровоградський КХП № 1» бухгалтером. Та як уже казала, завжди заздрила викладачам, дивилася на них знизу вгору й думала, яка ж то цікава в них робота! Це захоплення врешті-решт привело до того, що вирішила вступати на заочне відділення аспірантури, бо вже усвідомила, що наука – то моє призначення. Тож вступила до аспірантури Львівського торговельно-економічного університету й почала працювати в нашому кооперативному коледжі викладачем. Разом зі своїм науковим керівником – д. е. н., доцентом Русланом Лупаком – розпочала роботу над дослідженням «Державне регулювання розвитку сектору цифрової економіки Україні».
– І в чому суть даної роботи?
– У цьому дослідженні ми з науковим керівником акцентуємо на тому, що сектор цифрової економіки України перебуває на середньому рівні розвитку, підтвердили це показником розрахованого інтегрального індексу, який становить 0,603, розробили методичний інструментарій державного регулювання розвитку сектору цифрової економіки; узагальнили світовий досвід державної політики розвитку цього сектору; здійснили аналіз передумов, обсягів, середовища та чинників цифровізації економіки в Україні; обґрунтували стратегічні пріоритети державного регулювання розвитку цифрової економіки та вдосконалили інституціональне забезпечення розвитку сектору цифрової економіки; розробили положення державної програми цифровізації в реальному секторі економіки. Розкрили, як розвиток сектору цифрової економіки вплине на збільшення валового внутрішнього продукту, а саме надання послуг, збільшення обсягів виробництва, як це призведе до збільшення кількості робочих місць, продуктивності праці, розвитку економіки в цілому. Довели, що в разі реалізації ефективної державної політики розвитку сектору цифрової економіки України можна очікувати на зміни, які відповідають форсованому сценарію прогнозування обсягу валового внутрішнього продукті (ВВП). Таким чином, очікуваний економічний ефект від цифровізації за 2018–2023 роки (у вигляді щорічного зростання обсягу ВВП) складе: у 2021 р. – 279,4 млрд грн; у 2022 р. – 341,9 млрд грн; у 2023 р. – 397,5 млрд грн. У підсумку очікуваний приріст ВВП за п’ять років складає близько 1,5 трлн грн, або 50 %.
До сектору цифрової економіки входять цифрові процеси та практики цифрового бізнесу, тобто: бездротові комунікації, віддалений мобільний доступ, 3D-Друк, Інтернет речей, великі дані, хмарні обчислення та ін.; у ньому відбувається цифровізація внутрішніх та зовнішніх бізнес-процесів; застосовують інформаційні системи управління ресурсами; відбувається активізація електронної торгівлі та електронних відносин зі споживачами, контрагентами; створення ІТ-кластерів.
Сектор цифровізації є сектором економічного функціонування, в якому основними засобами виробництва є цифрові пристрої, дані, інновації, технології і комунікації. Свідченням того, що сектор цифрової економіки є надзвичайно важливим, стало створення в нашій країні 2019 року Міністерства цифрової трансформації України…
У коледжі я відпрацювала два роки, а потім мене запросили на викладацьку роботу й на посаду методиста економічного факультету та старшого викладача кафедри бухгалтерського обліку в ЕТІ, який розпочав свою діяльність 2017 року. Тепер працюю методистом і викладаю такі дисципліни: «Бюджетна система», «Казначейська справа», «Облік в бюджетних установах» та «Аудит». В ЕТІ студенти опановують знання за такими напрямками: облік і оподаткування; фінанси, банківська справа й страхування; менеджмент; маркетинг; прикладна механіка; комп’ютерні науки; економіка – і отримують перший (бакалаврський) рівень вищої освіти. А в магістратурі, що є другим (магістерським) рівнем вищої освіти, наші студенти навчаються за спеціальністю «Менеджмент». Тут існують денна, заочна та дуальна форми навчання. Загалом зараз в ЕТІ студентів – трохи більше 150 осіб. Навчальний заклад іще молодий, тільки набирає обертів, але має все необхідне для якісного навчання.
– Твої особисті розробки та рекомендації у сфері цифровізації використано в роботі декількох установ…
– Так, мої наукові розробки й рекомендації використано в діяльності Устинівської районної державної адміністрації при розробці заходів до програм комп’ютеризації інформаційної економіки та реалізації «Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018–2020 роки». Мені дали можливість організувати цифрове подання певних адміністративних заявок, звернень в електронному вигляді.
Рекомендації щодо формування і реалізації фінансово-економічних інструментів стимулювання розвитку ІТ-сфери України в системі становлення і розвитку сектору цифрової економіки використано в діяльності Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у місті Львові. Рекомендації щодо створення, апробації та впровадження технологічних інновацій на підприємствах малого і середнього бізнесу, визначення завдань та засобів взаємодії представників підприємництва з державою, суспільним сектором та суб’єктами інноваційно-технологічної інфраструктури у руслі формування спільної політики щодо розвитку сектору цифрової економіки використано в роботі Львівської обласної асоціації малого і середнього підприємництва. А в Центральноукраїнському інституті ПрАТ «ВНЗ «МАУП» у Кропивницькому мені дали можливість студентам при вивченні дисципліни «Бухгалтерський облік» розповісти й показати, як слід здійснювати облік за допомогою цифрових програм на прикладі програми «1С: Підприємство».
– І за всі ці досягнення тебе висунули на участь у конкурсі «Молода людина року – 2021»…
– Керівництво інституту запропонувало взяти участь у цьому конкурсі – у номінації «Молодий науковець року». За всіма критеріями я проходила: маю наукові статті, опубліковані у фахових виданнях, на міжнародних конференція, захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософії. Усе це – результат масштабної діяльності протягом трьох років у співпраці з науковим керівником і експертами у сферах виробництва, торгівлі, послуг. Експертне дослідження проводили за допомогою опитування кожного з експертів із використанням анкети. Це – робота зі статистичними довідниками, розрахунками, а паралельно ще й навчання та викладання – масштабний відрізок мого продуктивного життя. Разом з навчанням набувала вмінь і навичок викладацької роботи, вміння доносити до студентів необхідну інформацію. Тобто три роки тотальної роботи, до яких увійшов і захист.
Якщо в кооперативному коледжі була куратором однієї групи, то тут – студенти з усіх курсів і форм навчання економічного відділення з усіма запитаннями насамперед приходять до методиста – тобто до мене, тож з ними я не лише на заняттях.
– Як встигаєш займатися іще чимось, окрім такого валу роботи?
– Коли тільки-но почала працювати викладачем, то моя донька Катя пішла в перший клас. Завдяки нашим з її першою вчителькою Тетяною Олександрівною Мельник із 25-ї школи зусиллям донька закінчила вже третій навчальний рік з доволі високим рівнем знань. Незважаючи на вік, вона вже доволі самостійна дівчинка, адже мамі доводиться дуже багато часу приділяти науковій і викладацькій роботі.
Ставлю перед собою одне завдання за іншим. Зараз моя мета полягає в тому, що мені треба стати досвідченим викладачем, набути необхідних навичок і вмінь, щоб мене правильно сприймали студенти й бажали отримувати знання. А це нелегко, тому буваю і серйозна з ними, а іноді треба й пожартувати, у певний час слід розповісти про свій досвід роботи, аби спонукати їх краще сприймати інформацію.
– У тобі поєднуються науковець і викладач. Мабуть, нелегко суміщати одне з іншим.
– Науковцеві-викладачеві потрібно весь час проводити дослідження, читати, змінювати інформацію для викладання, якщо змінюються чинне законодавство й певні методики викладання. Весь час читаю, щось міняю у своїй роботі, живу життям студентів, бо треба знати їхні вподобання, потрібно викладати для них предмет у такому вигляді, який дасть можливість краще його засвоїти.
У минулі часи, коли я навчалася, викладач казав: «Сідаємо й пишемо відповіді на тестові питання». А зараз потрібно зацікавити студентів. І вже в цифровому варіанті створити для них тестову платформу для надання відповідей. І тоді вони будуть набагато більше зацікавлені дати відповідь через свій телефон, аніж вручну писати. Або, наприклад, студенти краще сприймають інформацію, коли показати презентацію, продемонструвати відео, відеопідтвердження інформації. Водночас відбувається опанування нових електронних платформ її подачі.
Викладач має бути не просто тим, хто навчає, а й авторитетом для студентів. А для цього необхідно розуміти їх, не можна казати неправду, бо після цього вони тебе вже можуть не сприймати. Маю бачити на занятті, хто активний, хто не розуміє почутого, а хто взагалі виморений прийшов на пару. Працювати з усією аудиторією й бачити очі студентів. Якщо вони на мене дивляться, то, значить, чують. А якщо очі опущені, то мені це не подобається. Я люблю активність в аудиторії. Якщо студент, наприклад, не розуміє вправи, то або повторно пояснюю, або ми починаємо працювати всі разом. Але до позитивного результату маємо дійти. Не змушую студентів просто відсиджувати пари, ми маємо працювати, дискутувати, наводити аргументи. І ось тоді, коли студент в аудиторії співпрацює з викладачем, видно, що він сприймає мене як викладача і що між мною й аудиторією є взаємозв’язок.
– Що для тебе є віддушиною у щільному робочому графіку?
– Моя сім’я – донька та чоловік. Коли вони бачать, якою втомленою я приходжу з роботи, то підтримують мене теплими словами, пропонують виїхати за місто або влаштовують мандрівку його вулицями.
Підтримують і батьки та рідня в Устинівці. Коли приїжджаємо родиною до них, то набираюся сил від спілкування з ними й повертаюся додому сповненою енергії. Вдячна чоловікові з донькою за те, що терплять, коли сиджу допізна на роботі й продовжую працювати з ноутбуком удома. Лише питають: «Ти зараз працюватимеш чи маєш вільний час?» Терплять і дають мені можливість робити свою справу. Якби не рідні, не їхня підтримка, то й віри в себе я б не мала, і, можливо, на якомусь етапі уже б і зупинилася, бо в науковій діяльності багато перепон. А вони завжди кажуть: «У тебе все вийде, борись, показуй себе, ми тебе підтримуємо». А мені такі слова завжди потрібні.
Навіть захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії проходив непросто, декілька разів його переносили з тих чи інших причин. І от нарешті 23 квітня цього року захист у Львівському торговельно-економічному університеті відбувся позитивно. Поруч зі мною був мій науковий керівник, нас підтримували вся тамтешня кафедра бухгалтерського обліку, моя родина, колеги з інституту імені Роберта Ельворті, ми всі ніби разом захищалися.
– Насамкінець знову про твою наукову тему – цифрову економіку. Що робитимеш надалі, аби вона не була в Україні як бідна родичка?
– Мрію продовжувати дослідження в галузі цифрової економіки, бо це зараз – дуже актуальна тема (цифрова економіка в Україні лише починає розвиватися порівняно з іншими європейськими країнами). Продовжувати здобувати досвід у науково-педагогічній діяльності. Доводити на прикладах, що цифровізацію різних процесів потрібно вже вкоріняти в Україні. Здійснювати дослідження та отримувати відповідні результати, звертати увагу чиновників на те, що держава має надавати підтримку розвиткові спеціалістів ІТ-сфери, створювати бюджетні місця на спеціальності «Комп’ютерні науки», «Комп’ютерна інженерія», бо нам потрібні такі фахівці. На даний час попит на них збільшився на 30 відсотків порівняно з минулим роком. А навчальні заклади в Україні покривають лише половину потреби в таких випускниках. Держава може надавати податкові пільги для розвитку бізнесу, який використовує цифрові засоби. Здійснювати дослідження в даному напрямку, бо цифрова економіка в Україні – геть молода і свіжа тематика. Навіть до кінця законодавчу базу щодо неї іще не сформовано. Тому в напрямку розвитку цифрової економіки наша країна – лише на початку шляху.
Записав Юрій ЛІСНИЧЕНКО
Фото з архіву Тетяни Штець
Фото з архіву Тетяни Штець
