У Кропивницькому з 19 жовтня 2019 року існує унікальне утворення – громадський простір «Кропхаб», який створили громадська організація «Серця матерів та ветеранів війни Кропивницького» (раніше – «Серця матерів Кіровоградщини») разом із центром ресоціалізації військових «Коловорот», ветерано-волонтерським центром «СМАйЛ» («Соціальна мотивована адаптаційна локація»), що з часом став благодійною організацією Міжнародного благодійного фонду «СМАйЛ», та місцевою організацією асоціації жінок України «Дія».
Основна мета волонтерів «Кропхабу» – психологічна й фізична реабілітація учасників теперішньої російсько-української війни й така ж допомога їхнім сім’ям, забезпечення українських вояків на сході країни харчами, обладнанням та іншими речами. А з початком коронавірусної пандемії – ще й надання як військовим на фронті, так і медикам у тилу усього необхідного для протистояння підступному коронавірусу та лікування наслідків, до яких він призводить.
Варто хоча б коротко нагадати історію виникнення «Кропхабу» (про що докладно йдеться в публікації «Вечірньої газети» від шостого грудня 2019 року «Місце зосередження тепла, добра й ініціатив»). Наші місцеві волонтери, які забезпечують українську армію продовольством, обладнанням, багатьма іншими речами, зрозуміли, що демобілізованим атовцям самостійно важко адаптуватися до життя, яким ті жили до війни. Тому члени ГО «Серця матерів та ветеранів війни Кропивницького» і центру ресоціалізації військових «Коловорот» створили так звану соціально мотивовану адаптаційну локацію («СМАйЛ»), для якої міська влада надала приміщення колишньої вечірньої школи на Новомиколаївці. Волонтери почали в будівлі на вісімсот квадратних метрів проводити з ветеранами й теперішніми військовослужбовцями, їхніми родинами різноманітні заходи, спрямовані на лікування душевних ран травмованих війною захисників України. Однак відремонтувати повністю й утримувати приміщення великої будівлі за кошти добровільних внесків не змогли. Тому й вирішили завдання «СМАйЛу» реалізовувати в приміщенні колишнього складу ГО «Серця матерів та ветеранів війни Кропивницького» на першому поверсі колишнього Будинку побуту (вулиця Преображенська, 2), яке відремонтували власними силами разом з ветеранами й назвали «Кропхабом» – від слів «Кропивницький» і «хаб» (у перекладі з англійської – «вузол»).
Про минуле «Кропхабу», його сьогодення та можливе майбутнє «Вечірній газеті» розповіла співзасновниця (разом із Інною Колпак та Оленою Марцифей) ГО «Серця матерів та ветеранів війни Кропивницького» й керуюча БО МБФ «СМАйЛ», який орендує приміщення для «Кропхабу», Оксана Аветисян:
– Після відкриття «Кропхабу» в цьому громадському просторі відбулося більше 130 заходів: зокрема, з військовими, ветеранами й сім’ями загиблих воїнів зустрілися діячі театру, кіно й телебачення Ада Роговцева та Ахтем Сеітаблаєв, Світлана Орліченко, Катерина Степанкова та Сергій Притула, музичні гурти «Широкий лан» і Kozak System. Пройшла зустріч волонтерів і колишніх та нинішніх військовослужбовців з родинами загиблих атовців. Минулий рік у нас почався з новорічних та різдвяних заходів для військових, їхніх родин і ширшої громадськості міста (для дітей військових і дітей-сиріт свята є безкоштовними). Ці заходи проводили як волонтери, так і запрошені люди, яких залучила координаторка «Кропхабу» Катерина Колтунова. У нас побували київські письменники Василь Шкляр і Лариса Ніцой, провели творчі зустрічі столичні дитячі письменники Олег Чаклун та Сашко Дерманський, письменницьке подружжя з Луцька Володимир Лис та Надія Гуменюк, місцева письменниця та журналістка, а тепер і продюсер Олена Горобець.
Та на початку березня 2020-го розпочався карантин, який зупинив чимало наших планів. Але виникли інші потреби: зважаючи на кричущу нестачу в медиків найнеобхіднішого для боротьби з коронавірусом, волонтери «Кропхабу» провели в квітні й травні акцію «Броня для медика», під час якої було зібрано близько 80 тисяч гривень, за які придбано антисептики, рукавички, маски, медичну тканину, з якої майстрині ательє «Мрія» безкоштовно пошили медичні костюми. Усе це ми передали в лікарні міста. Як і захисні шоломи, які в Інтернеті коштували по 200 гривень, нашим же умільцям виготовлення одного шолома обходилося в 55. Ми приєдналися до всеукраїнської ініціативи РАЗОМ UA та благодійного марафону і стали координаторами цієї ініціативи в області. Проводили благодійні онлайн-заходи на підтримку медиків.
А нещодавно збирали кошти (вони й зараз надходять на рахунок нашого благодійного фонду «СМаЙЛ») для допомоги постраждалим від буревію мешканцям Старої Балашівки та правобережної Лелеківки. Там наші хлопці-волонтери разом з іншими добровольцями допомагали потерпілим відновлювати зруйновані обійстя, а дівчата десять днів працювали на кухні й годували працівників.
– То до культурних заходів у приміщенні «Кропхабу» торік ви вже не поверталися?
– Чому ж, із серпня, коли карантин було послаблено, відновили цю справу. Торік ГО «Серця матерів та ветеранів війни Кропивницького» виграла два гранти Громадського бюджету міської ради, це – проєкти «Арттерапія» й «Відкрий Україну». Реалізуючи перший із них, художниці Тетяна Дзядик та Інна Вишневська, переселенка з Донецька, почали навчати дітей військових та ветеранів малюванню. Коли людина бере до рук пензля чи олівця, то відволікається від своїх проблем і страхів, тому така мистецька терапія важлива й популярна серед учнів Тетяни й Інни. А суть проєкту «Відкрий Україну» полягає в тому, що історики, зокрема Юрій Митрофаненко, розкривають історичні закономірності, залежність нашого життя від наших же дій, підводять до думки, щоб люди, наприклад, не голосували абияк, а задумувалися над своїм вибором. На прикладах демонструють, як Україну десятиріччями й століттями зросійщували, знищували нашу українську ідентичність. Таких історичних заходів у «Кропхабі» торік відбулося дванадцять. Останній з них, перед Новим роком, присвятили щедрівці. Прийшли військові з родинами, було, як завжди, душевно й затишно. Слід сказати, що заходи ми проводимо з дотриманням карантинних обмежень, площа нашого приміщення дає можливість перебувати в ньому одночасно до двох десятків людей. І хоча наше основне завдання – реабілітація військових, але співпрацюємо і з багатьма іншими людьми, нікому не відмовляємо: і з переселенцями, і з дітьми-інвалідами, і з родинами загиблих. Наше завдання – об’єднати громаду міста й ветеранів, тому намагаємось робити спільні заходи.
– Знаю, що не полишаєте без уваги й військових, які зараз задіяні в Операції об’єднаних сил на сході України.
– Так, постійно надсилаємо їм і харчі, й необхідні речі. Шість років поспіль готуємо для них імбирний коктейль. Перед Новим роком відправили їм його понад 200 літрів. Нарізаємо лимон та імбир, змішуємо їх із медом, і з усього цього робимо чай. Перед Новим роком сплели дві захисних сітки й відправили на схід. Після новорічно-різдвяних свят плануємо сплести іще одну. Крім цього, для військових ветеранів у нас постійно відбуваються психологічні тренінги, ми співпрацюємо із центром ресоціалізації військових «Коловорот», психологами Андрієм Фоменком, Інгою Кузнєцовою й Наталією Потапенко. Військові ветерани приходять сюди також, щоб поспілкуватися, обговорити свої проблеми. На те він і громадський простір. Тим паче, що приміщення ветерано-волонтерського центру «СМАйЛ» у найближчому майбутньому через відсутність коштів на його ремонт (а це більше мільйона гривень) не придатне для таких зустрічей і
заходів.
– На утримання «Кропхабу» теж потрібні гроші…
– Так, але значно менші. Для його ремонту ми не залучили жодного найманого робітника. Усю чоловічу роботу тут зробили атовці, ми платили тільки за матеріали. Працювали безкоштовно і військові ветерани, і волонтери, і громадські діячі, приходили для цього сюди у вільний від основної роботи час. Приміщення «Кропхабу» як обласну власність зараз орендуємо, а ще сплачуємо кошти за комунальні послуги. Виходить сім-вісім тисяч на місяць, які потрібно десь віднайти. Можливо, цьогоріч обласна рада виділить на його утримання кошти. Якщо так буде, то це стане великою для волонтерів підмогою. І ми не відволікатимемося від допомоги тим, хто цього
потребує.
– З міською владою знайшли спільну мову, налагодили співробітництво?
– Звичайно, тісно співпрацюємо з міським управлінням соціальної підтримки населення, готуємо й подаємо проєкти Громадського бюджету міської ради, два з яких – на 2020-й і один на 2021-й роки – виграли. У «Кропхабі» часто буває міський голова Андрій Райкович, який підтримує нашу волонтерську діяльність та наші громадські ініціативи й запрошує на відзначення різних свят – наприклад, Дня волонтера, Восьмого березня…
– Волонтери «Кропхабу» опікуються і військовими, і медиками, і приходять на допомогу всім іншим, хто цього потребує. Як встигаєте всюди, адже сили людські не безмежні?
– У медиків досі є проблеми із забезпеченням: і кисню не вистачає, і ті ж маски, яких ми пошили більше трьох тисяч, потрібні завжди. Військовим, зокрема, досі відправляємо їх чимало. Як і паракардові браслети, які можна використовувати і як мотузки для витягування автомобілів, і як джгути. Їх шостий рік виготовляє місцева волонтерка Інна Шевченко.
А щодо сил скажу так: кинути волонтерство ми вже не можемо, бо хто ж, як не ми? До того ж, коли казати про ГО «Серця матерів та ветеранів війни Кропивницького», то спочатку нас було троє співзасновників – я, Інна Колпак і Олена Марцифей. Потім нас стало 12, згодом – 16, а тепер – 20. На початку існування організації до неї входили тільки дівчата, а потім приєдналися й демобілізовані атовці, які завжди допомагають нам. Тобто, як бачите, тих, хто втомився й кинув волонтерство, у нас немає. Мабуть, це такий хороший стимулятор, який заряджає енергією добра й зміцнює, єднає небайдужих, щедрих на добро людей.
Записав Юрій ЛІСНИЧЕНКО
