У багатьох країнах світу вже довгий час практикується такий вид заповіту, як секретний заповіт. В Україні з прийняттям нового Цивільного кодексу, який набрав чинності з І січня 2004 року, також почав практикуватися секретний заповіт.
Заповідач має право скласти заповіт, не надаючи при цьому іншим особам, у тому числі і нотаріусу, можливості ознайомитися з його змістом . Оскільки статтею 1249 ЦК прямо не передбачена форма такого заповіту, то вважається, що він підпорядковується загальним нормам про форму та зміст заповіту, які передбачені ЦК. Посвідчити такий заповіт має право лише нотаріус.
Секретний заповіт у заклеєному конверті подається нотаріусу, наявність підпису заповідача на цьому конверті є обов’язковою.
На конверті заповіту нотаріус ставить посвідчувальний напис, печатку та в присутності заповідача поміщає його в інший конверт. Таким чином після смерті заповідача ніхто не вправі ознайомитися із змістом заповіту. Така форма заповіту іноді може виявитися невдалою, оскільки особа, яка вирішила письмово оформити своє волевиявлення на випадок смерті, не завжди знайома з правилами написання заповіту та їх складання. Навіть після роз’яснення нотаріуса помилок у складанні заповіту не багато хто зможе уникнути.
Порядок оголошення секретного заповіту є таким: отримавши повідомлення про смерть спадкодавця, нотаріус зобов’язаний призначити день оголошення заповіту. Про це він повідомляє членів сім’ї спадкодавця та родичів відповідним листом, якщо місцезнаходження їх йому відоме, а якщо невідоме — шляхом відповідного оголошення в друкованих засобах масової інформації.
Конверт із заповітом відкривається та оголошується у присутності зацікавлених осіб та двох свідків.
Про оголошення заповіту складається протокол, у якому фіксується зміст заповіту та підписується нотаріусом і свідками. Копія протоколу може бути надана спадкоємцям.
Світлана ЛИТВИН,
спеціаліст 1 категорії Кіровоградського міського управління юстиції
