– Менінгококова хвороба – це гостре інфекційне захворювання, яке має тяжкий перебіг, а показник летальності сягає 10–20 відсотків. Збудника цієї небезпечної хвороби – менінгокок – відкрито ще у дев’ятнадцятому столітті. В зовнішньому середовищі він не стійкий, швидко гине. Джерелом інфекції є хвора людина та здорові носії. Місце розмноження менінгокока – носоглотка, звідки збудник і виділяється у повітря. Особливо небезпечні хворі на менінгококовий назофарингіт. Така форма захворювання трапляється найчастіше, а легкий і недіагностований перебіг недуги дає змогу хворому зберегти активність, залишаючись у колективі. Механізм передачі інфекції – тільки крапельний, менінгокок передається через повітря при розмові, кашлі, чханні на невелику відстань.
Зараженню спричиняє скупченість, тісний контакт між людьми в закритих приміщеннях, що не провітрюються. Крім того, на менінгококову інфекцію більше хворіють люди зі зниженим імунітетом та особи з хронічними недугами верхніх дихальних шляхів (хронічні тонзиліти, гайморити, синусити та інші хронічні захворювання). Найбільша кількість хворих реєструється у зимово-весняний період.
З настанням холодної пори року дорослі та діти повинні тепло одягатися, носити головні убори, в харчовий раціон включати вітаміни. Своєчасно проводити санацію хронічних вогнищ інфекції (звільнення організму від патогенного стафілококу, стрептококу, іншої патогенної мікрофлори дихальних шляхів, у тому числі й менінгококу).
Початок хвороби – раптовий, за симптомами дуже схожий на гостре респіраторне захворювання: починається з різкого підвищення температури тіла до 39–40 градусів, головного болю, лихоманки, катаральних явищ. На шкірі тулуба з’являються висипи. У тяжких випадках хворі непритомніють. Часто гострим проявам захворювання передують рино-фарингіти (нежить, біль при ковтанні), які іноді проходять непомітно. Хворі стають небезпечними для оточуючих з перших днів недуги. Кількість здорових носіїв у сотні разів перевищує число хворих. Таке спостерігається в колективах, де були випадки захворювання менінгококовою інфекцією.
Амбулаторне лікування виключене – хворі лікуються тільки в інфекційних стаціонарах, і особливе значення має своєчасне звернення за медичною допомогою. Враховуючи схожість менінгококової інфекції з гострими респіраторними інфекціями, за перших симптомів потрібно викликати лікаря.
Щорічно з метою вивчення циркуляції збудника менінгококової інфекції в навколишньому середовищі спеціалісти міської санітарно-епідеміологічної станції проводять бактеріологічні обстеження осіб групи ризику в закладах інтернатного типу.
Крім менінгококу, запалення мозкових оболонок (менінгіт) може спричинити збудник гемофільної інфекції – гемофільна паличка. Вона викликає небезпечні інфекційні хвороби, які становлять загрозу для дітей раннього віку. У третини дітей, які перехворіли на менінгіт, викликаний гемофільною паличкою, виникають такі порушення, як параліч, глухуватість та інші.
Вакцинопрофілактика – єдиний засіб боротьби з інфекціями, які викликає гемофільна паличка. У результаті імунізації суттєво знижуються та навіть повністю ліквідуються інвазивні форми захворювання.
Вакцинація складається з трьох щеплень, які проводяться в три-, чотири- та п’ятимісячному віці. Ревакцинація дітям робиться одноразово у 18 місяців моновакциною. Щеплення проводяться за згодою батьків. Перед щепленням дитину оглядає лікар і дає письмовий дозвіл на імунізацію. Батьки повинні дотримуватися рекомендацій, даних лікарем по догляду за дитиною після щеплення.
