Після вступу в дію нового Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі – закон ЖКП) та новими Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі – Правила), які затверджені разом з відповідним Типовим договором, постановою КМ України від 05.07.2019 №690, у другій половині вересня ОКВП «Дніпро-Кіровоград» (далі – ОКВП) розпочав укладання з фізичними особами, власниками (співвласниками, користувачами) нерухомого майна, розроблений ним Договір з Індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (без обслуговування внутрішньобудинкових систем) в багатоквартирному будинку.
Мабуть головною «родзинкою» такого договору є введення окремого платежу за т. з. абонентське обслуговування, куди входять: повірка квартирного лічильника (чи лічильників) раз на 4 роки, друк та доставка квитанцій, абонентський супровід, звірка даних, виготовлення довідок на продаж, відчуження майна (для мене особливо загадкове останнє). Щомісячна вартість абонплати складає 15 грн 48 коп. (за наявністю одного лічильника). Тобто, за чотирьохрічний міжповірковий період, споживач повинен сплати за все перелічене понад 740 грн. Але, слід врахувати, що 15,48 грн, це тільки початок, так би мовити, стартова ціна. Цікаво, що частина витрат адмінпослуг, наприклад, вартість розрахункових бланків для споживачів та ін., вже увійшли до складової тарифів ОКВП на 2020 рік.
Користуючись масовою необізнаністю або просто байдужістю споживачів, водоканал пропонує такі договори всім, хто звертається з якимось питанням до його абонвідділу та ін. Причому майже змушуючи підписати його (чотири сторінки тексту дуже дрібним шрифтом) тут же (бо він з печаткою), майже «на колінах». До речі, текст договору на веб-сайті ОКВП так і не розміщено, тільки проект.
Громадська рада при Міській раді міста Кропивницького свого часу провела аналіз змісту Договору на відповідність його діючому законодавству. Перш за все, слід віддати належне керівництву ОКВП. У порівнянні з умовами попереднього відповідного договору порушень законодавства у ньому значно менше. Однак, на жаль, було виявлено, що деякі його умови все ж не відповідають згаданому вище Типовому договору, іншим законодавчим актам. Детальні результати цього аналізу, з проханням внести відповідні зміни в деякі умови Договору, було направлено керівнику підприємства пану Ілику. Відповідь була категоричною: порушення законодавства не підтверджено, договір розроблено відповідно до чинного законодавства. А головний аргумент керівництва ОКВП – сторони договору мають право конкретизувати умови договору.
Пропоную читачеві спочатку розібратися у вимогах чинного законодавства, перш ніж підписувати зазначений договір. Змушений привести деякі вимоги існуючого законодавства щодо обов’язковості укладання договорів на одержання житлово-комунальних послуг (не тільки з водозабезпечення) на основі типових договорів і неможливості сторін відступати від змісту відповідного Типового договору. Такі вимоги містять зокрема: статті 6, 630, 648 ЦК України, ст. 179 ГК України, ст. 8 закону ЖКП, п. 6 Правил та ін. Втім, з метою економії газетної площі, цитую лише два з них.
Частина 3, абзац другий ст. 6 ЦК України: «Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами».
Частина 4, абзац четвертий ст. 179 ГК України: « При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: … типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови» (виділено автором).
А тепер розглянемо результати «конкретизації» умов типового договору на деяких прикладах. Не маю сумніву, що ви зрозумієте, чому я починаю свій короткий огляд змісту умов договору саме з пункту 28. Отже.
Пункт 28.
Типовий договір. У разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості виконавець проводить перерахунок вартості послуги у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та сплачує споживачеві неустойку (штраф, пеню) у розмірі відсотків суми здійсненого перерахунку вартості послуги.
Договір виконавця. У разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості виконавець проводить перерахунок вартості послуги у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, без сплати неустойки (штрафу, пені) незалежно від суми здійсненого перерахунку вартості послуги.
Порушення очевидне навіть для малообізнаного читача. На мій погляд, умови, прописані в ньому виконавцем, містять цілий «букет» порушень чинного законодавства, а саме.
1. Порушено вимоги ст. 6 (абзац другий, частина третя) ЦК України (див. вище). Виконавець відступив від змісту Типового договору. Зміст цієї частини ст. 6 законодавчо закріпив співвідношення між імперативними нормами. Імперативна норма встановлює правила, які не можуть бути змінені сторонами в договорі.
2. Порушено вимоги ст. 179 (абзац четвертий частини четвертої) ГК України (див. вище) та ін. Виконавець свідомо відступив від змісту Типового договору. Зміна умови договору на протилежне, шляхом звільнення виконавця від сплати неустойки (штрафу, пені) у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості, ніяким чином не можна визнати її конкретизуванням.
3. Порушено вимоги частини 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: «Споживач має право: 3) на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров’ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об’єкт нерухомого майна)»
4. Порушено вимоги п. 28 Правил, затверджених постановою КМ України 05.07.2019 №690: «у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості виконавець проводить перерахунок розміру плати відповідно до визначеного законодавством порядку та сплачує споживачеві неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором».
5. Порушено вимоги п. 42 Правил «Виконавець зобов’язаний забезпечити»: 12) «перерахунок вартості послуг за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також виплату споживачеві неустойки (штрафу, пені) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором».
Таким чином, два пункти цього законодавчого акту містять одну і ту ж вимогу: порядок і розмір неустойки (штрафу, пені) визначаються законодавством або договором. Тобто, якщо порядок і розмір цих штрафних санкцій не визначено законодавством, то вони обов’язково повинні бути визначені договором. При цьому, виконавець повинен був враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою.
6. Порушено вимогу частини 3 (абзац четвертий) ст. 216 ГК України, яким наголошено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно яких, зокрема: «у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції».
7. Пунктом 3 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено чотири істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг. Серед них зазначено – відповідальність сторін за порушення договору.
Пункт 1 ст. 638 ЦК України наголошує, що « Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди».
Як бачимо, договір, який розробило і пропонує ОКВП індивідуальним споживачам, не містить усіх істотних умов, передбачених Законом, зокрема, відповідальності виконавця за порушення договору. Тим самим, споживач фактично позбавлений, у разі виникнення необхідності, скористатися своїм правом, передбаченим чинним законодавством. Що, до речі, є ще одним порушенням – ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Частина друга ст. 547 ЦК України визначає, що: «Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним».
Вважаю, що подальші коментарі п. 28 договору не потрібні. Слід лише додати, що виконавцем аналогічно «конкретизовано» умови п. 37 (частина 17) договору. Втім, договір містить ще декілька пунктів з подібними умовами, правда дещо менш «конкретизованими», але будемо щадити газетну полосу і час читача.
Пункт 4.
Типовий договір. Інформація про споживача:1) власник (співвласник, користувач) житлового приміщення (квартири) та члени його сім’ї – осіб.
(словами)
Договір виконавця. Замість чисельності членів сім^ї споживача міститься додаткова вимога – вказати П.І.Б усіх членів сімї (спасибі, що без ще п’яти показників, як раніше).
Типовий договір такого не передбачає. Можливо, це і є конкретизація, але чи має вона сенс. Споживач зобов’язаний (п. 35 Договору) надавати виконавцю довідку, передбачену наказом Мінсоцполітики від 22.07.2004 №204, яка містить інформацію не тільки про членів сімї, а і усіх дієздатних осіб, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, в т. ч. про тих, що не є членами його сім'ї (п.32 договору).
Пункт 19.
Типовий договір. Показання вузлів розподільного обліку (у тому числі гарячої води) знімаються споживачем в останній день розрахункового періоду та надаються виконавцеві у строк одним з таких способів, як телефоном, факсом, або в інший спосіб, доведений до відома споживача, та зазначаються у рахунку на оплату послуг.
Договір виконавця. Показання вузлів розподільного обліку знімаються споживачем в останній день розрахункового періоду та надаються виконавцеві у строк з 25-го по 30 (31) число розрахункового місяця, одним з таких способів:…
Це є порушенням умов Типового договору, яким чітко зафіксовано «в останній день». Хто може пояснити цю «конкретизацію», яким чином споживач може знімати показання лічильника «в останній день розрахункового періоду», а надати їх виконавцю «у строк з 25 по 30(31) число розрахункового місяця»? Вочевидь, що Типовий договір передбачає не якийсь проміжок часу, а відповідний кінцевий, граничний строк, до якого споживач повинен надати показники вузла розподільного обліку виконавцю. Можна погодитись з тим, що виконавець через свій веб-сайт та ЗМІ може запропонувати споживачам надавати показники «достроково», але він не має права включати такі умови в договір.
Як висновок. А він, на мій погляд, міститься у згаданій вище частині другій ст. 547 ЦК України: «Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним». А якщо так, то цей договір повинен бути предметом для розгляду регіональних підрозділів Антимонопольного комітету, Держпродспоживслужби та ін. То чи є сенс підписувати такий документ?
Але вихід є. Він передбачений існуючим законодавством і навіть міститься в самому договорі (п. 59) – внесення змін до договору шляхом укладання додаткової угоди (додаток до договору). В ньому споживач має право, фактично вилучити з договору умови, які не відповідають діючому законодавству.
Леонід БОБРОВ
