Так твердить одне з народних прислів’їв, котрі, як відомо, є скарбницею мудрості багатьох поколінь українців.
Сотні років ними керувалися як своєрідним кодексом моралі. Герої ж нашої публікації, мабуть, не чули такого вислову. Бо якби чули, то, може, добре подумали б, перш ніж затіювати свою справу. Врешті, довелося їм на власному гіркому досвіді ще раз підтвердити правдивість тих пророчих народних слів, адже їхні жадібність, жага збагатитися за чужий кошт вартували їм свободи, роботи, грошей, а головне – вони, представники влади, правоохоронці, зганьбились і перед колегами, і перед своїми рідними, перш за все, дітьми.
...Ще у лютому 2014 року мешканка тоді ще Кіровограда Р. звернулася із заявою до міськвідділу міліції, аби там розшукали і притягли до відповідальності когось їй не відомого, хто без її відома розмістив в Інтернеті оглошення про те, що вона нібито надає сексуальні послуги за винагороду. Слідчий міськвідділу дав завдання своїм колегам, старшому оперуповноважениму сектору боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, майору міліції К. та оперуповноваженому цього ж сектору капітану міліції С., висловлюючись мовою правоохоронців, провести розшукові заходи. Опери отримали інформацію у представництва сайту Ukrgo.com і встановили, що оголошення від імені Р. про секс-послуги дано з IP-адреси мсцевого жителя А. Дізнатися вже поштову адресу, за якою мешкав А., було недовго. І от уже правоохоронці проводять у квартирі хакера обшук, вилучають його комп’ютерну техніку й затримують його. Доставивши А. до себе в кабінет у відділ, К. і С. почали його допитувати...
Згодом, на суді, який відбувся вже в червні цього року, А. розповів, що його співмешканка працювала у Р. бухгалтером і та нібито заборгувала їй зарплату, от він і розмістив від її імені оголошення на сайті, щоб помститися таким чином за кохану. А ще хлопець стверджував, що майор і капітан відразу почали його залякувати, а далі заявили, що можуть “вирішити питання” так, що А. й відповідати за скоєне не доведеться, а його вдячність оцінили у вісім (!) тисяч американських доларів. Знаючі люди стверджують, що за такі гроші й від відповідальності за вбивство відкупитися можна було б. (Суто теоретично). А тут – така дрібниця. Але міліціянтам жадібність очі засліпила. Хакер змолився, аби зменшили суму, бо де ж, мовляв, він її візьме! Благодійники були поблажливими і погодились залагодити справу за три тисячі тих же доларів. Але за ці гроші К. й С. бралися приховати від слідства лише кілька епізодів шахрайства, а не всі, як за вісім тисяч, та залишити, за їхніми словами, один чи два, за котрі передбачене мінімальне покарання. Підказали “добрі дяді” в погонах, як А. може заробити ті немалі кошти, аби відкупитися від кримінальної відповідальності. Усе було дуже просто й, головне, для А. звично. Отож, К. й С., маючи доступ завдяки своїй службовій діяльності до приватних фото- та відеоматеріалів порнографічного характеру деяких жителів міста, запропонували А., що скопіюють частину їх та передадуть йому, а він розмістить цю та іншу порнопродукцію в Інтернеті для продажу зацікавленим особам. Таким чином і собі копійчину хлопець заробить, а левову частку віддаватиме міліціянтам. А. нічого не залишалося, як погодитися.
Хлопець розумів, що добряче вляпався і, вийшовши з міськвідділу, поспішив до знайомого юриста. Той порадив на наступну зустріч з операми взяти диктофон і всі розмови записувати. Наступного дня А. зустрівся з майором і капітаном, уже “озброєний” звукозаписуючим апаратом. Ті просили допомогти міліції “шляхом незаконного втручання в мережу Інтернет для відслідковування вказаних ними осіб”. Хакер погодився, розмову записав на диктофон. Приїхавши разом з К. та С. у відділення міліції, у службовому кабінеті оперів на їхньому робочому комп’ютері робив вигляд, що намагається “втрутитися в особисті дані користувачів Інтернету”. Потім один з оперуповноважених показав йому ряд порнофайлів на цьому комп’ютері та запропонував розповсюджувати їх за гроші лише серед тих, кого А. знає особисто. Той, звісно, пристав на це
Через якийсь час К. та С., які вже подумки рахували прибутки від вдалої, на їхню думку, оборудки, знову вийшли на телефонний зв’язок зі своїм уже, як вони вважали, хакером і призначили зустріч, на котру привезли флешку з порнопродукцією, щоб той її продав. Зрозумівши, що сам не виплутається з цієї історії, А. з тією флешкою пішов у СБУ та прокуратуру, де пред’явив записи розмов зі своїми благодійниками... В СБУ йому видали гроші для “оперативної закупівлі”, очевидно, майора та капітана й веліли зателефонувати їм та повідомити, що збув “продукцію”. Ті призначили зустріч. Звісно, за міліціонерами вже вівся негласний нагляд.
Опери приїхали вдвох на службовому авто. Гроші, які привіз А., в руки брати не стали, а веліли перерахувати їх на банківську картку, котру взяли в знайомого одного зі своїх знайомих, і передали хакеру ще файли із зображеннями голих дівчат та чоловіка, щоб і це він продав. З тим і розійшлися.
У той же день А. в присутності СБУ-шників переказав на ту картку чотири тисячі гривень. Через кілька днів один з оперів зняв з неї три тисячі. Усе це відслідковано і задокументовано.
У кінці травня 2014 року майор і капітан мілійції приїхали на службовому автомобілі на вулцю Волкова на зустріч з А. і вручили йому флешку уже з третьою частиною порновідео. Хакер тут же, в машині, віддав С. 800 доларів США та 2500 тисячі гривень – нібито виручені за продаж порнографії, отриманої у міліціонерів попереднього разу. С. ледь устиг покласти гроші у кишеню штанів, як помітив, що до їхнього авто наближаються працівники СБУ. Не гаючись, він жбурнув долари й гривні на землю та кинувся навтьоки. Звісно, далеко чоловік не забіг – його наздогнали й затримали, як і напарника по невдалій оборудці. До того ж, гроші були міченими, тому на руках у С. надовго залишись сліди...
Два роки тривало слідство. І от червні 2016-го Кіровський районний суд міста поставив крапку в цій справі.
Цікаво, як один з допитаних у суді міліціонерів, котрий частково визнав свою вину, пояснював свій зв’язок із хакером і взагалі всю ситуацію. Мовляв, він під час розслідування за заявою Р. допитав А. і більше ніяких відносин з ним не мав. Але А. нахабно продовжував ходити до них у кабінет у міськвідділ і “просився надавати їм свої послуги як комп’ютерний спеціаліст”. Оскільки міліції дійсно був потрібен такий фахівець “на добровільних засадах”, то усі, хто сидів у тому кабінеті, не заперечили, щоб А. налаштовував їм комп’ютери та відслідковував в Інтернеті різних шахраїв та злочинців. Хлопцеві, мовляв, настільки довіряли, що навіть залишали самого в кабінеті (?!), тому він мав вільний доступ до службових комп’ютерів, приносив у кабінет свої флешки... А потім зовсім знахабнів і почав провокувати, просити допомогти йому уникнути кримінальної відповідальності. Звісно, йому відмовили! Далі міліціонера, як того Остапа Бендера, понесло і розповів він судді та прокурору зовсім неймовірну історію. Мовляв, у кінці травня 2014-го А. зателефонував йому і попросив зустрітися, коли вони з колегою приїхали до нього, комп’ютерник заліз в їхню машину, просто-таки нахабно сунув йому в руки гроші. Скільки їх там було, міліціонер уявлення не має, як і, для чого хлопець те зробив. Про порнографію теж йому нічого не відомо, ніяких файлів він А. не передавав...
Старший оперуповноважений своєї вини не визнав взагалі. Ну, бачив кілька разів у службовому кабінеті А., який за власним бажанням (!) щось там налаштовував у міліцейських комп’ютерах, що саме робив – йому невідомо. А в той день у травні він їхав з колегою в особистих справах. На вулиці Волкова зупинив машину і пішов купити каву, коли повернувся, то побачив, що його співробітник про щось розмовляє з А. І саме в цей час під’їхали СБУ-шники... Він особисто не тікав, ніяких грошей не бачив і, тим більше, не брав. Але йому чомусь наділи на руки кайданки та доставили в міліцію...
Суддя не повірив у ці байки: як може стороння особа проходити на територію УМВС в області без виклику та повістки? Та й взагалі, чому людина, відносно якої порушено кримінальне провадження, одна залишалась у службовому кабінеті, мала вільний доступ до комп’ютерів? І чому працівник правоохоронних органів не повідомив керівництво, що А. провокує його, а продовжив з ним зустрічатись і надавати доступ до службової інформації на комп’ютерах?
Таким чином суд визнав обох правоохоронців винними у скоєнні правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368, ч.3 ст. 301 КК України, – отримання хабара та зберігання і розповсюдження порнографіїї – і призначив кожному з них по п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавив їх міліцейських звань. Крім того, з них має бути стягнуто по 14 тисяч гривень з кожного судових витрат на проведення експертиз дисків і флешок.
Воїстину, правду гласить східна мудрість: якщо ти потрапив у човен жадібності, твоєю супутницею буде бідність.
Світлана НАДУТЕНКО
