Леонід ЛУЗАН, голова громадської ради при виконавчому комітеті міської ради міста Кропивницького
- Позиція громадської ради чітка: ми вимагаємо негайно зупинити процеси законодавчого руйнування трудового законодавства і трудових прав громадян (законопроєкт №2708), ефективно працюючої системи загальнообов’язкового державного соціального страхування (законопроєкт №2275) та відкликати їх із Верховної Ради України. Пропонуємо у форматі тристороннього соціального діалогу роботу над справедливою трудовою реформою спільно з всеукраїнськими репрезентативними об’єднаннями профспілок і об’єднаннями роботодавців у повній відповідності з Конституцією України, міжнародними зобов’язаннями держави щодо євроінтеграційного курсу за участі експертів Міжнародної організації праці. У нинішньому вигляді новий Закон України “Про працю” неприйнятний.
Тігран ХАЧАТРЯН, голова громадської ради при Кіровоградській ОДА
- Свою громадську думку і свою громадянську позицію щодо нового Закону України “Про працю” ми висловили на спільному засіданні президії громадської ради при Кіровоградській ОДА і правління громадської ради при виконавчому комітеті міської ради міста Кропивницького із залученням представників роботодавців, профспілок та ЗМІ та на засіданні громадської ради при ОДА, на яких прийняли рішення щодо звернення до Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України про недопустимість прийняття законопроєкту №2708 від 28.12.2019 року у нинішньому вигляді. Законопроєкт потребує значного доопрацювання і внесення змін до трудового законодавства України, які необхідні і на часі, але повинні відображати інтереси всіх учасників трудових відносин і їхніх представників та служити розбудові по-справжньому демократичної держави. На мою думку, навряд чи закон буде прийнятий в існуючому вигляді через свою неоднозначність.
Анатолій ВОЙНИЙ, голова ГО “Партійний контроль”
- Законопроєкт №2708, який пройшов у Верховній Раді перше читання і відомий нам як “новий” Закон України “Про працю”, не відповідає ані інтересам робітників, ані інтересам відповідальних роботодавців, ані інтересам професійних спілок і фактично призводить до повного розбалансування інституту трудових відносин в Україні. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ця норма Основного Закону країни фактично порушена у ЗУ “Про працю” у повному обсязі. Про це навіть дискутувати зайве. Робітники за “новим” законом фактично втрачають майже весь соціальний пакет, гарантований державою. Як не дивно, але відповідальний бізнес також не зацікавлений у прийнятті ЗУ “Про працю” у такому вигляді. Підприємства зацікавлені у збереженні власних кваліфікованих кадрів, зупиненні трудової міграції і відтоку кадрів у ближнє і дальне зарубіжжя. Подекуди, крім гарантованого державою соцпакета, роботодавці для збереження своїх позицій у бізнесі, розширенні і захисті своєї робочої сили запроваджують індивідуальні підходи і власні ноу-хау зі збереження і заохочення перспективних працівників: до навчання, стажування за кордоном, програми кар’єрного зростання, власні кредитні програми на житло тощо. Про професійні спілки говорити взагалі якось недоречно: у “новому” законі їх взагалі усувають від участі у трудових відносинах: робітник – роботодавець. Риторичне питання: “Кому потрібен ТАКИЙ НОВИЙ ЗУ “Про працю” і ЧОГО ЦИМ ЗАКОНОМ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ ХОЧЕ ДОСЯГТИ”.
Віталій РЕЧИЦЬ, адвокат, правозахисник
Законодавець відмовляється від кодифікації трудового законодавства. Законопроєкт є значно меншим (містить 98 статей), ніж чинний КЗпП України. Посилюється захист працівників від дискримінації у трудових відносинах.
Збережено норму, яка нині міститься у ст. 2-1 КЗпП щодо заборони дискримінації, введено заборону будь-якого упередженого ставлення в сфері праці та мобінг працівників. Скасовується роль профспілок. Законопроект не визнає профспілки як представників найманих працівників, натомість трудовий колектив має обирати представників. Трудовий договір – основний регулятор трудових відносин. Запропоновано 7 видів трудового договору: безстроковий, строковий, який не може тривати понад 5 років, короткостроковий на строк до 2-х місяців, сезонний з нефіксованим робочим часом, учнівський та трудовий договір із домашнім працівником. Змінюються правила звільнення з роботи. Це питання сторони мають погоджувати у трудовому чи колективному договорах. Звільнення передбачатиме не видання наказу, як це робиться наразі, а укладення додаткової угоди до трудового договору. Робочий час і відпочинок. Тривалості робочого часу – 40 годин впродовж 7 днів, не регламентовано процедуру встановлення режиму робочого часу, скорочується нормативне регулювання часу відпочинку, тривалість відпустки без збереження заробітної плати збільшено до 30 календарних днів.
Матеріальна відповідальність працівників не зазнає особливих змін. Індивідуальні трудові спори. Пропонується скасувати комісії по трудових спорах, натомість ввести інститут медіації. Вона може бути судовою або позасудовою і встановлюється на підставі договору.
Отже, запропонований законопроєкт вводить нові правила гри для роботодавців і працівників. Це може призвести до нового відтоку робочої сили в інші країни. Законопроєкт боляче вдарить і по роботодавцях, і по працівниках, тому він має бути доопрацюваний.
