Черговий гостинець відправила нашим військовим в зону АТО минулого тижня благодійна організація "Кіровоград-Самопоміч", яку очолює Володимир Медвідь. Провізію (в основному – овочі та домашню консервацію, вагою не менше трьох тонн, зібрані в селах Кіровоградського району) везли двома "ГАЗелями" та "Нивою".
"Нива" з Донбасу не повернулася – залишилася у вояків. Це вже одинадцяте авто, відправлене організацією "Кіровоград-Самопоміч" захисникам, які стоять на сході країни, обороняючи наш спокій.
– Машина старенька, але після недавнього капремонту ще послужить у справі захисту України від агресора, – висловив упевненість старший волонтерської групи організації "Кіровоград-Самопоміч" Олександр Гуйван, передаючи "Ниву" бійцям 34-го батальйону 57-ї мотопіхотної бригади (з 34-м батальйоном в очолюваної Володимиром Медведем організації – дуже теплі стосунки, оскільки він створювався як батальйон територіальної оборони Кіровоградщини в основному з її мешканців).
Та не тільки з матеріальними дарами їздили цього разу на Донбас волонтери з БО "Кіровоград-Само- поміч". З ними були самодіяльні артисти Володимир Бурко, Сергій Туз та Сергій Мазур. Пісні під гітару (і патріотичні, і жартівливі), виконані ними на сцені Костянтинівського районного БК, що в Донецькій області, не залишили байдужими нікого з вояцької аудиторії. Особливо пронизливо звучала пісня Володимира Бурка, присвячена загиблому синові Євгенові. (Євген Бурко, заступник командира розвідроти 3-го окремого полку спецпризначення, у віці 22 роки поліг у бою з терористами, це сталося у червні 2014-го на Донеччині). Батько Євгена Володимир – один з найактивніших у Кіровоградському районі волонтерів, і більшу частину провізії, відвезеної цього разу організацією "Кіровоград-Самопоміч" воїнам у зону АТО, зібрав у тамтешніх селах саме він. Володимир Бурко брав із собою на Донбас ще й жовто-блакитний прапор, аби бійці поставили на ньому свої автографи. Про це його попросив Олександр Саржевський, директор школи № 14 Кіровограда, учні якої виявили бажання мати такий артефакт у закладі.
Іван ВІТЬКО
