Темні відголоски дев’яностих років інколи лунають і в наш час. Ані чесна праця, ані навіть крадіжки не видаються деяким людям прийнятним способом здобуття грошей. Натомість вони виходять на стежину жорстокого розбою.
Так, у 2006 році четверо кіровоградців об’єдналися у групу, щоб потрусити валютника. На щастя для останнього, лиходії в останній момент передумали нападати на нього. Запідозривши, що валютник носить при собі вогнепальну зброю, вони забралися від гріха подалі. Але все ж не вгомонилися. Через деякий час вони вирішили зробити послугу своєму хорошому знайомому і побили його особистого ворога. І їм нічого за це не було – чи то потерпілий не повідомив про своє лихо в міліцію, чи то правоохоронці не змогли знайти його кривдників. У всякому разі, впевненості у власній безкарності у цієї четвірки після того випадку додалося. І у вересні 2007 року вони напали на торговця автомобілями і забрали в нього більш ніж 25 тисяч доларів. Варто відмітити, що напад було вчинено із застосуванням предметів цілком мирного призначення – гумових молотків.
У 2008 році це угруповання розпочало пошуки нової жертви. Злочинці зупинили вибір на власникові кіровоградської мережі ювелірних магазинів. Планували взяти його в заручники, щоб вимагати викуп. При цьому визначили, що достатньою сумою за таку людину будуть два мільйони доларів.
Викрадення сталося 4 грудня 2008 року. Торговець золотом саме проїжджав повз автостанцію № 1, як в його «Мерседес» врізалися якісь «Жигулі». Звісно, бізнесмен вийшов з авто, щоб сказати все, що думає про водія «Жигулів». А той і його спільники цього тільки й чекали. Деморалізувавши підприємця серією потужних ударів, злочинці затягнули його до салону своєї малолітражки, де одягли на нього наручники, натягнули шапку по саме підборіддя, а рот заліпили скотчем. І повезли до попередньо підготовленого будинку, де прикували тими ж наручниками до батареї опалення.
Наступного дня до справи долучили чоловіка, знайомого із сім’єю полоненого бізнесмена. Впродовж трьох наступних діб той час від часу телефонував доньці бранця і вимагав п’ятдесят кілограмів золота за звільнення батька. Якщо ж золота не буде, попереджав він, то заручникові – не жити. Одночасно «обробляли» і самого полоненого: казали, що викрадуть близьких родичів, якщо він не поділиться двома мільйонами доларів. Врешті-решт заляканий бізнесмен погодився дати 50 кілограмів золота. Його звільнили.
Та насправді підприємець не збирався розлучатися з п’ятдесятьма кілограмами золота просто так. Наступного дня він зустрівся з вимагачами на Новомиколаївському пляжі й передав їм різні срібні вироби та біжутерію. Розібравшись, що у мішку були явно не бажані п’ятдесят кіло золота, злочинці пригрозили підприємцеві розправою над родиною.
Зрозумівши, що обман не вдався, бізнесмен зателефонував в міліцію. Правоохоронці підготували муляж восьми мільйонів гривень (на цій сумі врешті-решт зійшлися обидві сторони), який передали рейсовим автобусом Кіровоград – Київ (таку умову поставили вимагачі). Чоловіка, який у Києві отримав посилку, затримала міліція (він виявився непосвяченим у наміри вимагачів). А невдовзі – і тих, за дорученням яких він діяв.
Недавно подвиги цього кримінального угруповання були предметом судового розгляду. Постановлено усіх чотирьох ізолювати від суспільства на терміни від восьми до дев’яти з половиною років, а чоловіка, який вів переговори з сім’єю викраденого бізнесмена, засудили до п’яти з половиною років ув’язнення.
