Тоді ж, у червні, було затримано двох товаришів цього таксиста. Міліціонери знайшли вдома в одного з них близько двадцяти фальшивих купюр, також номіналом 200 гривень і так само примітивно виготовлених. У процесі слідства з’ясувалося, що ця трійця вирішила створити конкуренцію Нацбанку цілком спонтанно і займалася фальшивомонетництвом без натяку на конспірацію. Просто один із молодиків, проводячи час в інтернет-клубі на Новомиколаївці, натрапив на сайт із файлами, які містять графічні зображення українських грошових знаків. Чоловіку сподобалися 200-гривневі купюри, і він скопіював відповідні файли на компакт-диск. Маючи удома комп’ютер і принтер, молодик надрукував зображення цих грошей на звичайному офісному папері. Проте зі збутом дуже фальшивих грошових знаків виникли проблеми. Більшість людей, яким він з товаришами пропонував ці папірці для розрахунку, відмовлялися їх приймати. Проте в міліцію звертатися не поспішали. А от оператор заправної станції, розташованої на вулиці Короленка, не стерпів нахабства фальшивомонетників і зателефонував у міліцію відразу, як тільки роздивився, що отримав не справжні гроші.
Спершу цим трьом молодикам інкримінували виготовлення, зберігання та збут підроблених грошей. Та згодом їхні дії кваліфікували як шахрайство. При цьому слідчий керувався таким правилом: якщо фальшиві гроші відрізнити від справжніх неможливо або складно без спеціального дослідження, їх виготовлення кваліфікують як фальшивомонетництво, а розрахунок ними – як збут фальшивих грошей; якщо ж ознаки підроблення видно неозброєним оком, збут цих грошей визначають як шахрайство.
У Кіровському районному суді погодилися з висновком слідчого про те, що ця трійця всього-на-всього шахраювала, і призначили кожному з них умовне, без позбавлення волі, покарання. При цьому кожного засудженого зобов’язано відшкодувати державі по дві тисячі гривень, витрачених на експертизи виготовлених ними дуже фальшивих грошових знаків.
Віктор ІВАНЕНКО
