Минулого місяця у Кіровському районному суді обласного центру завершився процес з розряду тих, які називають резонансними. Резонансність цієї справи полягає в тому, що Європейський суд, який розбирався у ній раніш, дійшов висновку про порушення українською державою прав її фігуранта.
Мова – про кримінальну справу стосовно кіровоградця Олега К. На початку березня нинішнього року, коли в Кіровському суді почався її розгляд, "Вечірня газета" розповідала про кримінальне переслідування цього чоловіка та обставини, які спонукали страсбурзьку інстанцію стати на захист його прав і свобод. Нагадаємо, К. поставили в провину два вбивства, а на початку розслідування підозрювали навіть у трьох. Ось як це було.
У другій половині серпня 1998 року в садово-городньому кооперативі "Дружба", що на Старій Балашівці в Кіровограді, було виявлено мертвою 78-річну Ч., власницю однієї із тамтешніх дач. У тому, що її вбито, правоохоронці не сумнівалися: голова – проламана, одяг – порваний. А за кілька метрів від жертви валялися її труси.
Душогуба шукали, перш за все, серед бродяг, наркоманів та алкоголіків, які промишляють на чужих дачах. А ще в міліції припускали, що Ч. вкоротив віку сексуальний збоченець. На цю думку наводила, зокрема, та обставина, що з жертви зняли білизну. Поки встановлювали особу вбивці пенсіонерки, на Старій Балашівці сталося ще одне звірство – у перших числах жовтня того ж 1998 року хтось проломив молотком череп місцевому жителеві, ліквідатору-чорнобильцю Б. Оскільки той за життя часто заглядав у чарку і водився з такими ж, оперативники взялися "розробляти" його товаришів. Так у полі зору міліції опинилися чотири рази судимий Олег К. та ще троє чоловіків. Невдовзі Олег К. зізнався у двох вбивствах – пенсіонерки Ч. та чорнобильця Б. За словами Олега К., якось серпневого дня він із двома знайомими вирушив у Злодійську Балку (де розташований кооператив "Дружба"), щоб накопати на чужих дачах картоплі. За цим їх і застала літня жінка, що порпалася на сусідній ділянці. Звісно, вона виказала своє обурення. Тоді Олег К., за його ж словами, з товаришами підійшли до неї. Городниця нібито замахнулася сапою, а вони вихопили в неї цей предмет і ним же забили її до смерті.
А ось що Олег К. повідомив стосовно другого злочину. Мовляв, пиячив з трьома товаришами у знайомого Б., і той зробив одному із них зауваження: "Не труси попіл в тарілку". Через це виникла сварка. Закінчився конфлікт тим, що господар отримав кілька ударів молотком по голові.
Зізналися у цих злочинах й інші підозрювані. Один навіть розповів, що його спільник (не Олег К.) одразу після вбивства пенсіонерки намагався зайнятися з нею, мертвою, сексом. "Ми були здивовані такою його поведінкою, – згадував затриманий, – і він відмовився від свого замислу".
У ході розслідування цієї кримінальної справи деяких її фігурантів, в тому числі Олега К., перевіряли на причетність до ще одного вбивства на Старій Балашівці, скоєного за рік до того, як загинули Ч. та Б. Мова – про пенсіонера Ф., вбитого у власному домі. Цей чоловік, колишній льотчик, отримував пристойну пенсію, мав славу місцевого багатія, і, мабуть, його статки стали комусь поперек горла. Але довести, що це – справа рук Олега К. чи когось із його оточення, правоохоронці не змогли. Вбивство Ф. залишається нерозкритим до цього часу.
А на певному етапі досудового слідства Олег К. та інші обвинувачені заявили, що нікого не убивали, і край. Свої ж первинні зізнання пояснили тим, що, мовляв, обмовили себе під тиском працівників міліції. Реагуючи на ці заяви, прокуратура проводила перевірки, за результатами яких складалися висновки на зразок: "відомості про застосування працівниками міліції протиправних дій свого підтвердження не знайшли".
У червні 1999 року розслідування нарешті закінчилося. Та в обласному суді, куди потрапила ця справа, визначили її неякісно розслідуваною. Мовляв, деякі слідчі дії було проведено без участі адвокатів, а це – порушення права на захист.
Справу направили на додаткове розслідування. Воно тривало до травня 2000 року. Після виправлення слідчих огріхів справу взявся розглядати той же обласний суд.
Підсудні продовжували стояти на тому, що нікого не вбивали. Представник же про- куратури доводив, що, якби вони цього не зробили, то не знали і б подробиць, за яких було вчинено звірства й про які вони розповіли на початку розслідування. У лютому 2001 року колегія обласного суду постановила обвинувальний вирок. Найбільший термін ув’язнення – 14 років – призначили Олегові К. Визнаючи його та інших підсудних винними, суддівська колегія обґрунтувала свій вердикт, насамперед, тим, що на початку розслідування ці чоловіки зізналися у злочинах. Засуджені звернулися з касаціями до Верховного суду України, але той залишив вирок Кіровоградського обласного без зміни.
Усі фігуранти потрапили у колонії. А мати Олега К. попросила кіровоградського адвоката, який знається на практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), про те, щоб він від імені її сина пожалівся до цього міжнародного органу. І полетіла в Страсбург чергова скарга на українську державу. Нарешті у листопаді 2009 року Євросуд постановив рішення, яким частково задовольнив претензії К. Наприклад, визнав, що на першому етапі розслідування той дійсно зазнав утисків у праві на захист. Ця обставина дала страсбурзьким суддям підставу підозрювати, що зізнавальні показання Олега К. "були здобуті всупереч його волі" (цитата з рішення ЄСПЛ). Також закордонна інстанція вказала, що, "незважаючи на ці порушення, вирішальними доказами при винесенні обвинувального вироку у справі заявника стали його зізнавальні показання".
Що цікаво, при цьому Євросуд не зобов’язав нашу державу сплачувати Олегові К. яку-небудь копійчину (як правило, ЄСПЛ призначає такі компенсації скаржникам, чиї претензії визнає обгрунтованими). Можливо, керувався тим, що у місцях, де перебуває К., гроші не потрібні.
Після того, як ЄСПЛ сказав своє слово щодо цієї справи, Верховний суд України скасував вирок у ній. І от нинішнього року в Кіровському районному суді розпочався розгляд цих матеріалів заново.
Олега К. привезли із колонії, розташованої в іншій області, в періоди між засіданнями його тримали у Кіровоградському слідчому ізоляторі. А чоловіки, з якими його було засуджено за вбивства, у цьому процесі виступали як свідки. Вони відбули покарання і ходили на ці засідання як вільні люди. Усі вони розказували, що уявлення не мають, хто вбив пенсіонерку Ч. та чорнобильця Б.
А закінчилися слухання тим, що Олега К. визнано винним у двох вбивствах і засуджено до позбавлення волі на 13 з половиною років. Оскільки під вартою К. перебуває з листопада 1998-го, він майже відбув це покарання і днями має вийти на волю. Якщо, звісно, вирок залишиться в силі.
Згідно ж із попереднім, постановленим обласним судом, вироком, К. мав перебувати у в’язниці ще півроку.
Що цікаво, вирок Кіровського райсуду містить чимало посилань на практику Європейського. Зокрема, згадуються рішення у справах "Ферантеллі і Сантанджело – проти Італії", "Садак та інші – проти Туреччини", "Артнер – проти Австрії", "Щепер – проти Нідерландів", "Маялі – проти Франції", "Хаас – проти Німеччини" та деяких інших. Про рішення, яке постановив ЄСПЛ у справі стосовно самого К., у вироку не йдеться.
