Абсолютно не здивувалася, дізнавшись, що Валерій Федчишин призначений керівником ансамблю "Єлисавет- ретро" (обласна філармонія). Що може бути дивного: він – провідний музикант колективу. І хоч всі п’ятеро музикантів ансамблю – на своєму місці, гітарист Федчишин виділяється якимось оптимізмом. Призначено керівником, значить, так і треба. Правда, є одна перчинка… Валерій Миколайович – не тільки гітарист ансамблю, а ще й перший заступник директора філармонії. До його компетенції входить організація концертної діяльності. Тож його гітара – то, скоріше, хобі. Не раз зітхав Валерій Миколайович, що боса, тобто пана Кравченка, гітара Федчишина часом дратує: "Ой, він би її, мабуть, на голові розбив". "На вашій?" – уточнила я. А тому вирішила запитати конкретно, як це заступник директор дійшов до життя такого – тобто ще й ансамбль очолив.
– Розумієте, виробнича необхідність. Коли керівник колективу, між іншим, його організатор і наставник, авторитетний аранжувальник Микола Кваша очолив інструментальну групу "Зорян", керувати ще й ансамблем "Єлисавет" він фізично не міг. Все-таки людина він немолода. Ми б хотіли, щоб ансамбль очолив баяніст Андрій Жук. Хороший музикант, аранжувальник. Він зробив для Ярослава Страшного аранжування "Осенних листьев". На жаль у філармонії Андрій працює за сумісництвом. Тож і довелось, так би мовити, викликати вогонь на себе.
Отак Валерій Миколович Федчишин, надійний помічник директора філармонії заслуженого працівника культури Миколи Кравченка, став ще й керівником ансамблю "Єлисавет-ретро". Але дозвольте пояснити, чому саме тепер зайшла мова про колектив на сторінках нашої газети. Все просто. У листопаді кіровоградська публіка матиме змогу побачити і почути цей ансамбль у всій красі не лише в збірному концерті, як це було багато разів. 17 листопада на нас чекає сольний концерт вокально-інструментального ансамблю "Єлисавет-ретро", лауреата міжнародного телевізійного конкурсу "Мелодії двох сердець" 2002 року. "Сольник на базі" (тобто на сцені обласної філармонії) – це вперше. Основна концертна діяльність колективу проходить на теренах області. Особливо плідно він працює з дитячою філармонією. Що не кажіть, а концерт у дитячій аудиторії сьогодні організувати простіше, ніж для дорослих, котрих при нинішній ситуації "Танго Монті" частенько не хвилює.
– А що ви взагалі про наш колектив знаєте? – запитав мене Федчишин.
– Дуже мало, – зізналася я, – чула, ніби далеко не оригінальну назву придумав Сергій Дьомін. Зациклило нас на Єлисаветах...
– Колись у філармонії з ініціативи Миколи Кваші і за підтримки Кравченка було створено концертну групу "Наталка".
– На честь Полтавки?
– Може бути. Але… Солісткою була Наталя Фенчук.. Можливо, це збіг, а може – й ні. Група мала національний колорит. Музиканти там були класні. Дехто – вже в кращих світах Але їх пам’ятають. Скрипаля Володимира Соловйова, кларнетиста Карауша-старшого, цимбаліста Миколу Хорунжого… Між іншим, завдяки родині Караушів – батьку, сину і внуку – ми брали участь у "сімейному" фестивалі "Мелодії двох сердець". Але це вже пізніше було. Концертна група "Наталка" створювалася для пропаганди національного мелосу. А потім не стало цимбаліста. У філармонію якраз прийшов я.
– А ви що – цимбаліст?
– Та ні, я – гітарист. Маю диплом, де чорним по білому: "Керівник оркестру народних інструментів". Після закінчення інституту працював у селі Богданівці. Створив там оркестр народних інструментів. Був і викладачем (домра й гітара). Не розповідатиму детально про свій життєвий і творчий шлях, але підкреслю, що у філармонію я прийшов не на творчу посаду. Просто поталанило, що такий авторитетний чоловік, як Микола Кваша, запросив мене у свій колектив. Гітара дала можливість розширити репертуар. Взяли у колектив ще й барабанщика. З’явилися концертно-джазові композиції. Аранжування відсотків на 80 – керівника колективу. Як я вже зазначав, він – класний аранжувальник. Його танець "Аркан" Канада включила в диск "100 кращих творів". Не слід забувати про вокальну музику. Варто нагадати, що з ансамблем довгий час виступав заслужений артист України Володимир Стратьєв.
– Який був баритон! Ніби чую його голос… З вокалом у вас і сьогодні, сподіваюсь, проблем немає.
– Ваша правда. З ансамблем "Єлисавет-ретро" виступають заслужений артист України Сергій Дьомін, Ярослав Страшной, Владислав Кашпуренко, Іванна Клоц.
– Як ви вважаєте, що найважливіше для успіху?
– Без сумніву, це висококласний колектив музикантів і твори, які вони виконують. У нас колектив невеликий , але кожен на своєму місці. Здається, я вже вам про це говорив, а якщо ні, то підкреслю, не дай Бог чого, то знайти потрібного виконавця не так просто. У нас зараз склалося так, що контрабасист Денис Федоренко один на два колективи (ми і "Зоряни). Кадрова проблема існує. Але вона не тільки нас дістає. Недавно був у Черкасах, там те ж саме.
– При нагоді на кого з колективу ви можете покластися?
– Що ви маєте на увазі?
– Ну, ви ж самі казали, що прийшли у філармонію на адміністративну посаду, за голову свою потерпаєте. З Миколою Івановичем краще не жартувати!
– Зрозумів. Але запевняю вас, я всім довіряю. І мене всі підтримують. Ну, якщо в творчому питанні, то тут, передусім, надія на Андрія Жука. Він – професіонал з консерваторською освітою. Більшість репетицій проводить він. Але покластися можу на кожного. Це точно.
– Валерію Миколайовичу, чим кіровоградських меломанів порадує майбутній концерт?
– Запевняю, слухачам сподобається. Оскільки це наш перший сольник, ми вже постараємося! Жартую. Бо коли б був і другий, і десятий… Звісно, для нас честь виступати на сцені філармонії з великим концертом. Покажемо, на що здатні. У програмі буде і популярна класична музика, і суто український блок.
– Сподіваюсь, без "Болеро" у виконанні Ярослава Страшного ми не залишимось.
– Будуть і "Болеро", і "Закоханий солдат", і танець-кантрі…
– Ну, і Федчишин чечітку вжарить?
– Жартуєте? До речі, ми зараз над технічними проблемами працюємо.
– О! Про техніку не треба, я в ній – як баран в апельсинах!
– Я вам доступно. Ми зайняті придбанням багатофонних систем, що дасть можливість музикантам рухатись по сцені, адже є твори, котрі треба обіграти.
– Ага! Щоб не тільки Федчишин "тустеп" демонстрував. Це добре. Валерію Миколайовичу, колись ми з вами говорили, навіть мріяли, про ваш концерт в стилі Пако де Лусії.
– Я – далеко не Пако де Лусія. Я – все-таки гітарист, скоріше, акомпануючий. Але гітара – моя любов. Поживемо – побачимо.
– А ми з нетерпінням чекатимемо концерту ансамблю "Єлисавет-ретро". Дякую за розмову.
Бесіду вела Валентина ЛЕВОЧКО
