Усі разом вони створили тематичну фотовиставку "Зупинись і замилуйся", відкриття якої відбулося в музеї наприкінці минулого тижня, напередодні дня народження Якова Паученка (21 березня). На кольорових світлинах Ігоря Демчука – найкраще з архітектурного спадку нашого земляка. Зокрема, його власний будинок (нині – художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна, вулиця Леніна, 89), лікарня Червоного Хреста (пологовий будинок № 2 імені святої Анни, вулиця Щорса, 1), водолікарня Гольденберга (міська лікарня № 3, вулиця Леніна, 45), будинок лікаря Вайсенберга (обласне управління охорони здоров’я, вулиця Дзержинського, 74), Міжнародний кредитний банк (ресторан "Primo Violino", вулиця Леніна, 17), театр "Ілюзіон" та сусідня з ним будівля (школа мистецтв (вулиця Леніна, 7) і обласне управління СБУ (вулиця Леніна, 9), будинок лікаря Мейтуса (музична школа № 1 імені Генріха Нейгауза, вулиця Дзержинського, 65).
Разом з іншими спорудами Яків Васильович спроектував понад два десятки будівель Єлисаветграда, кожна з яких стала неповторною частиною архітек- турного ансамблю міста. Доволі значний видатний архітектурний ужинок творця, який прожив усього 48 років. Його пам’ять вшановано 2002 року заснуванням обласної премії в царині архітектури, геральдики й вексилології та декоративно-ужиткового мистецтва імені Якова Паученка.
Навчався він спочатку у вечірніх рисувальних класах при Єлисаветградському земському реальному училищі. А згодом – в училищі живопису, скульптури та архітектури Московського художнього товариства. Отримавши малу срібну медаль за архітектурний проект, представлений на річний екзамен 1893 року, та звання некласного художника архітектури, Яків Паученко повернувся до рідного міста. Був власником іконописної, іконостасної та позолотної майстерні, яку успадкував від батька. Та все ж головною справою життя митця була архітектурна творчість. Його власний будинок, зведений 1899 року, став візитівкою архітектора, у якій поєднано стильові особливості того часу. В будинку Паученка відбувалися музичні вечори й театральні прем’єри, там же Яків Васильович створював свої архітектурні проекти. У цій атмосфері ріс його племінник Сашко, який згодом став відомим художником, професором живопису Олександром Осмьоркіним.
Юрій ЛІСНИЧЕНКО
Фото Олега ШРАМКА
