Пам’ятники Сталіну становили невід’ємну частину радянського монументального мистецтва 30-х – середини 50-х років XX століття. Звісно, наше місто у цьому сенсі не було винятком. Місцеву сторінку монументальної сталініани дослідив кіровоградський журналіст Володимир Поліщук. Ось що йому вдалося встановити.
У міському саду (тепер – парк Пермоги), де діяла сільгоспвиставка, стояв парний монумент, який зображав Сталіна поряд із Леніним. Це був варіант відомого пам’ятника "Ленін і Сталін у Горках" роботи українських скульпторів Бєлостоцького, Пивоварова та Фрідмана, встановленого 1937 року в Москві й широко розтиражованого по всій країні. Від пам’ятника-першоджерела наш місцевий варіант відрізнявся положенням ніг Леніна та рук Сталіна.
Ще один парний пам’ятник – Сталіну та Максиму Горькому – слугував окрасою парку, який нині називається Ковалівським.
Чималий монумент Сталіну стояв на вулиці Шевченка, біля теперішнього Будинку офіцерів, у місці, де тепер – гармата. А біля входу в педінститут (тепер – університет), – одразу дві скульптури, які зображали Леніна й Сталіна. Вожді дивилися один одному в очі. Перший із них, до речі, простояв до початку 1990 років, його зникнення овіяне таємницею.
А от зникнення барельєфів із зображеннями Сталіна з пам’ятника визволителям Кіровограда, що стоїть біля муздрамтеатру, – це подія зовсім недавнього часу. І це, швидше за все, – не прояв антисталінізму, а звичайна крадіжка металу.
