Марійка Кравченко – одна з тих 2700 (число – приблизне) малих кіровоградців, які наступного тижня вперше переступлять шкільний поріг.
Як на свої шість років, Марія знає і вміє немало – і читає, і пише, і віршів чималенько пам’ятає.
– Вона їх запам’ятовує дуже легко, – розповіла кореспондентові "Вечірки" Марійчина мати Раїса. – На "Садок вишневий" Шевченка знадобилося хвилин зо двадцять. І так їй подобається декламувати вірші! А ще – копіювати персонажів телебачення, зокрема мультиків…
Ця розмова відбувалася у вестибюлі клубу товариства "Радій", де Раїса чекала на доньку, поки та з такою ж, як і сама, малечею, займалася танцями.
– На танці ми її віддали більше року тому, – сказала мати. – Маша сама захотіла цього. А ще раніше, з трьох років, вона займалася художньою гімнастикою.
– Люди, які мені порадили познайомитися з вашою дитиною, кажуть, що вона – дуже комунікабельна… – підтримав розмову автор цих рядків.
– Якось, тоді їй було три роки з половиною, Маша загубилася у супермаркеті "Епіцентр", – згадала Раїса. – Я і чоловік занепокоїлися, та раптом з магазинних динаміків пролунало: "Батьки Кравченко Маші, підійдіть до першої каси". Ми підійшли туди і побачили свою дитину. Вона з охоронцем балакала, усміхаючись при цьому…
Аж ось і Марійка вийшла у вестибюль.
– У школу хочеш? – запитав я.
– Хочу! – впевнено відповіла дівчинка. Якби автор цих рядків не знав, що Марія уже пів свого життя – людина дуже зайнята, то, може, й подумав би собі: дівчинці просто невідомо, що навчання – то не суцільне задоволення…
Віктор ІВАНЕНКО
Фото Олега ШРАМКА
