Про те, що поблизу Кропивницького є могильник забруднених радіацією відходів, знало обмежене коло людей. Мало хто пам’ятає історію майже тридцятирічної давнини, коли двоє робітників заводу «Буддеталь», шукаючи серед виробничого брухту свинець для грузила на риболовлю, знайшли скляні капсули з білим порошком. Одну капсулу випадково розбили на місці, порошок висипався, другу ж один з робітників кинув собі в кишеню штанів. Так і носив кілька днів – на роботі, вдома, по місту. Як згодом з’ясувалось, це були прилади, що мають радіоактивні датчики, якими користуються при вимірюванні заповнення бункера цементом, піском, щебенем тощо. Термін їх експлуатації закінчився, тому й викинули їх.
Цю історію добре знає Микола Сухомлин, який у 1988 році займав посаду заступника голови облвиконкому і вже як голова постійної комісії з надзвичайних ситуацій керував ліквідацією наслідків цього лиха.
За словами Миколи Сухомлина, на території Аджамського промислового вузла, що поблизу обласного центру, у 1988 році було захоронено 302 контейнери, в які зібрали забруднені радіацією предмети (з тієї капсули, що розбили на звалищі брухту, та другої, яка залишала радіоактивні сліди там, де перебував один із горе-робітників). Зібрали метал, дроти, двигуни, грунт, побутові предмети – все, що фонило. Найзабрудненіші радіацією предмети склали у 78 контейнерів та вивезли в зону відчуження біля Чорнобильської АЕС.
А забруднений радіацією непотріб, який не підлягав вивезенню в зону ЧАЕС, спочатку думали захоронити у відпрацьованих тунелях Інгульської шахти, але спеціалісти пояснили, що з часом в контейнерах утворюватимуться мікротріщини і радіоактивні елементи потраплять у грунтові води. Тоді фахівці порадили глиняний кар’єр, адже глина найкраще стримуватиме забруднену радіацією воду. Саме такі поклади глини були в районі Аджамського переїзду. В Міністерстві екології погодили виділення частини території родовища під розміщення цих контейнерів. Було вирито глибокі траншеї, контейнери поставили у кілька рядів на глибині п’ять – сім метрів, зверху засипали землею. Санстанція тоді перевірила рівень радіації, він не перевищував норми. Територію захоронення помітили попереджувальними табличками.
А чоловіку, який носив у кишені капсулу, згодом довелося звернутися до лікарів, бо його стегно почервоніло й почало турбувати. Лікарі не могли встановити діагноз, тож червону пляму радили мазати йодом та зеленкою. А потім, коли вже почали з’являтись пухирі, лікар шкірвендиспансеру сказав звернутись до санепідстанції. За характером ураження шкіри там встановили, що це радіоактивний опік. Дізнавшись подробиці, спеціалісти виміряли радіацію на підприємстві, на території звалища брухту, всюди, де був робітник. Радіаційний фон зашкалював. Кажуть, тоді у відділі головного механіка було зафіксовано до 1,5 тисячі мікрорентген на годину. З’ясували, що білий порошок містив радіоактивний цезій. Але чоловік цей живий і до нині.
А от історія із захороненням радіоактивних відходів мала продовження минулого четверга.
Першим повідомив про те, що поблизу Аджамського переїзду, в районі глиняного кра’єру, ведуться незаконні земляні роботи, начальник міської спеціалізованої інспекції Андрій Максюта. Його пост у соціальних мережах підхопили засоби масової інформації.
– Ми застали на території кар’єру кількох робітників та екскаваторника, які активно копирсались у розритих траншеях, уже дістали кілька контейнерів та розбили їх, сподіваючись вилучити дорогоцінний метал, – розповідає посадовець. – На місце події ми викликали поліцію, прибула й слідча група. Встановлено осіб, які проводили розриття. Спецінпектор склав адміністративний протокол за порушення благоустрою міста – проведення земляних робіт без належних документів. На місці ми зафіксували розриті три сотки землі та гори металу. З’ясували, що днем раніше звідти вивезли брухт великим вантажним автомобілем з причепом у невідомому напрямку. Зараз триває слідство.
А от про радіаційний фон у місті розповіли на прес-конференції в.о. начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міської ради Олексій Гненний і завідуючий радіологічною лабораторією Кіровоградського обласного лабораторного центру Міністерства охорони здоров’я України Іван Бабірад.
– Працівники нашого управління зв’язались із спеціалізованим концерном «Радон», якому підпорядковане дочірнє підприємство у Дніпрі, що й займається відповідною тематикою, – повідомив Олексій Гненний. – Вони й мають надати нам необхідні рекомендації, як діяти в подібних ситуаціях, коли виявлено радіоактивні предмети. Причин панікувати з приводу нібито підвищення радіаційного фону у Кропивницькому немає причин, бо могильник далеко за містом. Ми виїздили на місце події, замірювали там радіаційний фон, він не перевищує природної допустимої норми – 14 мікрорентген на годину. Такий показник зафіксовано і в самому місті. Більший він був на предметах, вилучених з контейнерів, але вже за кілька метрів від розритих траншей – не перевищував норми. Тобто маємо лише точкове підвищення радіації. Сказати достеменно, наскільки небезпечний вміст тих контейнерів, зараз ніхто не може. Це досліджуватимуть спеціалісти. Радіаційний фон вимірюємо щодня. Ситуація контрольована. Зараз потрібно визначитись, скільки потрібно коштів, щоб повністю ліквідувати те розриття, можливо, виготовити нові контейнери та перезахоронити все те, що там залишилось. Будемо подавати пропозиції про фінансування з обласного, а то й державного бюджетів. Все це стане зрозуміло після того, як зустрінемось із представниками концерну «Радон».
Іван Бабірад:
– Поки що не відомо, скільки контейнерів викопано і розкрито. Ми виїздили на місце події, щоб провести заміри радіаційного фону. Там, де викопані та розбиті контейнери, зафіксували 150 мікрорентген на годину, за кілька метрів від розкопок – природний фон, тобто 14 – 15 мікроретнген на годину.
Оксана ВЕРСТЮК
Фото Олега ШРАМКА
