— Іване Івановичу, ті проблеми, з якими ви йшли на минулі вибори, залишились актуальними і зараз. Чи не здається вам, що така ситуація не зовсім нормальна? Мабуть, треба, щоб з кожним роком справи поліпшувались...
— А у нас навпаки, проблеми заганяються вглиб, фінансування соціальних програм скорочується, людям жити стає все важче, особливо старикам-ветеранам.
У своїй передвиборчій програмі колись писав, що загострюватиму увагу влади на потребах найбідніших верств населення.
Саме таким ветеранам, інвалідам, тим, кому більше ні на кого сподіватися, крім благодійних фондів та організацій, і прагну спільно з міською спілкою ветеранів допомогти. Хай невелика поміч, але людям дорогі увага, піклування і турбота про них.
Навіть очолювати депутатську комісію з питань забезпечення законності, правопорядку, оборонної роботи, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян погодився з цих міркувань: всі питання мають вирішуватись лише на благо людей.
Вважаю, що позиція членів нашої комісії, навіть у період непевності в стінах самої міської ради, була виваженою і принциповою лише завдяки тому, що всі вони керувались принципом: не зашкодити місту і його мешканцям.
— А чи переплітається ваша депутатська діяльність з прямими професійними обов’язками? Адже знаю, що хоч і полишили ви армію, але розпрощатися з нею все ж не в змозі.
— Коли зрісся з армією душею, то так просто вона тебе не відпустить. Тому, як депутату міськради, доводилось ви-рішувати й армійські проблеми. Наприклад, військторг треба було звільнити від придбання ліцензії на тютюнові вироби, щоб зменшити на них ціну. Адже солдата це дуже відчутно б’є по кишені.
Доводилось клопотатись про те, щоб фінансування призову молоді до війська було ритмічнішим і своєчаснішим.
Або тісна співпраця з управлінням з питань надзвичайних ситуацій міськвиконкому, особливо з його начальником Олександром Дубенським, дозволяє проводити всі необхідні заходи по перевірці аварійно-небезпечних об’єктів, якісно, об’єктивно оцінювати екологічну та радіаційну обстановку в місті.
— А як щодо ваших політичних уподобань, партійної приналежності?
— Не належу до жодної з існуючих партій, хочу мати можливість говорити, що думаю, відстоювати власну точку зору.
Але якщо в певній політичній програмі є щось позитивне, то чому б не прислухатись. Наприклад, соціал-демократи (об’єднані), а їхня фракція діє і в нашій міськраді, зараз опрацьовують для впровадження в життя програму “Дембель”, яка покликана допомогти звільненим у запас військовослужбовцям отримати юридичну допомогу, визначити інші проблеми і на законодавчому рівні виправити існуючу ситуацію.
Отож, життя цивільне і військове тісно переплітаються між собою.
— До речі, вчора ми святкували День Збройних сил України. Чи вважаєте себе причетним до цього свята, чи, може, ви прихильник традиційного святкування — 23 лютого?
— А чи треба відмовлятися від старих традицій? Тим більше, що на них виховані більшість наших чоловіків.
Прийшли нові часи. З’явилися нові свята. Для нашої молоді, яка пройшла гарт уже в українському війську, нинішнє свято — особливе, справжнє.
Наша армія переживає нині складні часи. Це дуже відчувається після резонансних випадків з українськими ракетами. І кричуще свідчить про назріле реформування армії, неможливість залишатися на застарілому рівні ще радянських часів.
— Тож вас, як колишнього військового, якому довелося служити і народові України, я щиро вітаю зі святом. Всіляких вам успіхів і гараздів. Дякую за інтерв’ю.
Оксана Верстюк
