На жаль, вітчизняне законодавство декларує пільгу, яка ніяк не підкріплена матеріально. І перевізники апелюють тим, що не всі транспортні підприємства отримують субвенції з державного бюджету на пільгові перевезення. Тут уже, зрозуміло, питання до законотворців: чому саме так був виписаний закон, адже маємо приклади інших держав пострадянського простору, де усі пільги, так би мовити, монетизовані, переведені у адресний грошовий еквівалент, підкріплені певними коштами, що гарантує соціальний захист пільговика та виконання зобов’язань держави перед ним.
Та попри все, вищезазначений департамент тримає під контролем таку непросту ситуацію із пільговими перевезеннями, про що і повідомила нашому кореспонденту начальник управління споживчого ринку, транспорту та зв’язку цього департаменту Ольга Гонтарь.
– Ми намагаємося задовольнити всі вимоги ветеранської організації, представників інших пільгових категорій населення (у місті таких, до речі, нараховується 66 тисяч осіб), але, на жаль, наші повноваження як органу місцевого самоврядування досить обмежені, – каже Ольга Анатоліївна. – Наприклад, одна з головних вимог ветеранської організації – в разі відмови водія перевозити пільговика звільняти його з роботи, а перевізника – позбавляти ліцензії. Ставити такі завдання перед керівниками транспортних підприємств, відповідно до чинного законодавства, ми не маємо права. Це підтвердив і голова місцевого представництва Державного комітету з питань підприємництва Микола Маслов, до якого ми звернулися за роз’ясненням. Він, зокрема, однозначно заявив, що подібні дії не входять до компетенції органів місцевого самоврядування…
Нещодавно була проведена виробнича нарада, на яку були запрошені перевізники і представники ветеранської організації, де було вирішено розробити роз’яснення, хто має право на безкоштовні перевезення. Ми цей документ розробили, не включивши лише до нього той самий пункт про звільнення водіїв та позбавлення ліцензій перевізників. Текст роз’яснення потім було розклеєно в салонах маршрутних таксі, щоб кожен бажаючий мав змогу ознайомитись з ним. У документі чітко виписаний перелік категорій населення, які мають право користуватись транспортом безкоштовно, при цьому не обмежуються час та кількість місць у салоні, з єдиним застереженням: пільговик повинен пред’явити своє посвідчення.
Ветеранська організація погодилася з текстом роз’яснення, крім одного пункту – щодо того, що пільговик повинен зайняти вільне місце для сидіння, а не їхати стоячи. Ветерани вважають, що цим ущемляються їхні права. Але, варто зауважити, що законодавство забороняє брати стоячих пасажирів, якщо це не передбачено паспортом транспортного засобу. Хто буде відповідати, якщо, не дай Бог, стоячий пасажир, та ще й похилого віку, травмується під час перевезень (а такі випадки у Кіровограді траплялися)? У принципі, і ті, хто не відноситься до пільгових категорій, стоячи в маршрутці їхати не повинні, для інспектора ДАІ це є приводом зупинити транспортний засіб та оштрафувати водія. (Хоча, враховуючи те, що в місті ще бракує транспорту великої місткості, а переважають маршрутні таксі, які в години пік, як правило, переповнені, контролюючі органи нерідко закривають на це очі). Однак ми погодилися із тим, що дещо в неправильній формі сформулювали цей пункт, і роз’яснення в цій частині відкликали…
Загалом, хочу зауважити, що, відповідно до повноважень органів місцевого самоврядування, ми не маємо права притягувати до відповідальності водія, який, наприклад, відмовив пільговикові у перевезенні. Згідно із правилами перевезень пасажирів, за таке порушення на водія накладається штраф у розмірі 170 гривень, причому зробити це може лише головна автотранспортна інспекція, яка контролює дотримання правил перевезень. Тож у разі порушення правил перевезень потерпілий повинен писати заяву саме до автотрансінспекції. Проте це не означає, що міська влада самоусунулася від цієї проблеми – навпаки, була створена спеціальна комісія, яка розглядає скарги пасажирів, на її засідання запрошуються як скаржники, так і порушники-водії з керівниками підприємств. Як правило, перевізники реагують на наші зауваження, і, якщо провина водія очевидна, а порушення – грубе, ми наполягаємо на винесенні догани або його звільненні. Вдалося також добитися, аби зняти обмеження перевезень пільговиків у часі та кількості місць (хоча, як зазначалося вище, далеко не всі транспортні підприємства отримують за це відшкодування). Можливо, цим ми перевищуємо свої повноваження, однак розуміємо, що повинні захистити пенсіонерів, ветеранів. Про те, що ця робота є ефективною, свідчить зменшення кількості скарг порівняно з минулим роком у кілька разів. У цьому напрямку ми працюватимемо й надалі і, сподіваємося, досягнемо порозуміння як із ветеранською організацією, так і з перевізниками.
Оксана ВЕРСТЮК
