В особистому спілкуванні Олексій справляє враження розумної та глибокої молодої людини. Він спілкується м’яко, відводячи погляд, даючи розгорнуті відповіді, але відчувається, що, незважаючи на свою творчу натуру, з практичністю у цього хлопця теж усе нормально.
Олексій дав нам одне з перших великих інтерв’ю у своєму житті, в якому розповів і про те, через що він бився в школі, що було найскладнішим на "Фабриці" і чому він не любить дівчат, які курять.
– Ти – киянин, а звідки родом твої батьки?
– Мама в мене – корінна киянка, а батько –родом із Шепеличів, це селище міського типу поряд з Чорнобилем.
– А хто твої батьки?
– Батько – колишній військовий, зараз він – комерційний директор на фірмі, яка займається виготовленням пластикових труб. Мама працює з батьком, а раніше була директором салону краси.
– Виходить, що ти – з багатої родини?
– Ну, як багатої…Середнього достатку сім’я.
– А як батьки тебе виховували?
– Нас троє дітей у родині. Є ще дві сестри, старшій – 24 роки, а молодшій – 20. У сім’ї у нас демократичні стосунки. У нас немає нічого примусового. Ну, а аморальних речей ніяких ми не робили, оскільки виховання не дозволяло.
– Хто у вас лідер – мати чи батько?
– Батько, звичайно, як і має бути – чоловік – глава родини. Я не кажу про те, що жінка повинна бути в тіні, просто два лідери не уживуться.
– Що для батька принципове?
– Відповідальність, якщо про мене казати. Він не визнає обману, він сприймає це як зраду. Були моменти, я мав щось зробити, а в мене не вийшло. Ображалися один на одного. Однак ці моменти мають фундаментальне значення, бо виховували мене, я бачив реакцію батьків. Самі батьки між собою не лаялися.
– Чим ти жив у дитинстві?
– Я жив ящірками, тваринами, музикою. Жив творчим життям, як і зараз. Любив малювати. Загалом, я був дуже скромний хлопчик. У зв’язку з цим багато моментів було, до мене часто чіплялися. У п’ятому класі, коли я перейшов у нову школу, довелося себе відстоювати, оскільки там проти мене цілий колектив був. Я одній дівчині сподобався, а ця дівчина була подругою ватажка класу…
До дев’ятого класу в мене змінився світогляд, я почав відстоювати себе в школі, битися…У мене характер батька. Він у мене запальний, і я такий же….
– Який у тебе був улюблений предмет у школі?
– Біологія – мені подобалися всі комахи, я любив рептилій, метеликів. У зоологічний музей ходив, мені було дуже цікаво. З дитинства ходив у школу мистецтв. Там був цілий спектр предметів: малювання, вокал і трохи гітара. Чесно кажучи, в дитинстві я дуже лінувався. Мені не подобалося, коли мене примушували. На гітарі я імпровізував і сам навчився грати.
– Як ти в школі навчався?
– По-різному. В основному був "хорошистом", але й двійки були. Історія, інші гуманітарні предмети у мене йшли добре. Математика не дуже подобалася. Можливо, тому, що траплялися суворі викладачі – ми більше боялися їх, ніж сам предмет.
– Після школи ти вступив до вищого навчального закладу і зараз вчишся заочно на юриста. Чим ти ще займався до "Фабрики"?
– Були плани записати свій альбом, я пишу свою музику. Перед цим я працював у нічному клубі, грав на гітарі із ді-джеями. У мене були проекти в "Арена Інтертеймент", це один із клубів, в яких мені подобалася атмосфера…Загалом, нічне життя – це згубна штука для здоров’я, оскільки графік зміщується, не спиш вночі.
Крім того, займався веб-дизайном, створював сайти. Далі виступав "на розігріві" в артистів у "Палаці спорту", тобто жив творчою атмосферою, намагався йти до неї.
– А ходити в клуби любиш?
– Так, я люблю потанцювати, розслабитися, але тільки щоб це не заважало здоровому способу життя. Кожен, зрозуміло, хоча б раз у житті куштував алкоголь, і я теж, але я ніколи не пробував курити й наркотики. У мене, мабуть, виховання таке або просто мій вибір у житті.
– Ти живеш із батьками?
– Так, зараз із батьками, але після туру "Фабрики", я думаю, що вже час переїхати у свою квартиру. Хоча батьки ще не знають про це бажання. Але мені – 21, уже час себе виховувати. Коли живеш один, знаєш, що треба платити за квартиру або за оренду, знаєш, яку суму треба виділити, що собі готувати. Цієї самостійності мені особливо і не хочеться, але вже час.
– Ти любиш читати книжки?
– Мабуть, з приводу книжок я лінивий. Загалом, я люблю пофантазувати. Іноді мені не вистачає концентрації уваги. Якщо я скажу, що читаю постійно книги, це буде неправдою. Я люблю журнали читати, у мене є улюблений журнал "Есквайр", бо це пов’язано із сучасним життям.
– До хобі ще можна дещо віднести, кінотеатри, фільми, наприклад?
– Фільми люблю. Мені подобається кіно, коли сюжетна лінія побудована правильно. Це те саме, що і книжка – коли сконцентрований на цьому, живеш життям героїв. Я сам стикався зі знімальним процесом, у мене є знайомі, які займаються цим професійно.
– А музику яку слухаєш?
– Музики я дуже багато слухаю, оскільки я пишу її й мені потрібно орієнтуватися. Зрозуміло, що це Мадонна, Преслі, Бітлз. З клубних я слухаю Хао, Мінімал, мені подобається Трантмеллер. Я дуже поважаю оригінальних артистів, які не копіюють щось, а роблять своє.
– Ти спортом якимось займаєшся?
– Так, займався легкою атлетикою, але це тільки як захоплення, просто хочеться підтримувати себе в тонусі. Зараз трохи після "Фабрики" розлінувався, займаюся рідше. Загалом, я піднімаю гантелі, оскільки від природи я досить худорлявий.
– Як прийшло рішення йти на "Фабрику-3"?
– Я не спостерігав уважно за "Фабрикою-2", але бажання взяти участь було завжди. Я знав, що пройти кастинг – не так легко. Але, коли я почув, що буде Костянтин Меладзе, вирішив піти випробувати свої можливості. Зараз, коли згадаю минуле, то думаю, що якби не пішов, мабуть, був би ідіотом, адже насправді моє життя сильно змінилося в кращий бік, і я сподіваюся, що це тільки початок.
– Які плани з твоєю "розкруткою"?
– Запуск свого проекту під брендом Матіас, робота над репертуаром і зйомка першого кліпу. Однак для цього потрібні гроші. Я сподіваюся, що після туру з’являться продюсер і штат людей, які займатимуться цим проектом. Однак поки що це надії, якщо ні – шукатиму спонсорів сам. Для мене це дуже важливо. На "Фабриці" я зрозумів, що треба ще багато чому вчитися. Головне, мабуть, – випуск кліпу на "Ангели не вмирають". Ця пісня була написана для мене, мені це приємно, вона мені підходить. Вона багато чого пояснила і для мене самого – я відчув цю пісню. Але подивимося, як буде.
– Чим запам’яталася "Фабрика-3" для тебе?
– Я ніколи не жив у гуртожитках. І колективне життя – складна річ, але захоплююча. Всі зібралися творчі люди. Мені сподобалося.
– Що було найскладнішим?
– Звикаєш до людей, а вони йдуть щодня – це найскладніше. Наприклад, Сабріна з Аліною жила, і тут – бамс – цього сусіда немає.
– Ти сильно засмутився, коли програв у фіналі?
– Я не зайняв останнє місце, не зайняв п’яте місце, тож не засмутився.
– Але ти не зайняв і перше…
– Однак я зайняв друге. Величезна кількість людей за нас голосувала. Це важливо, як доказ того, що я можу займатися цією справою. Я не програв людині, котра абсолютно безталанна.
– Чому Шуринс у тебе виграв?
– Я переконався, що ця людина талановита, вона гідна того, щоб бути у фіналі. Шуринс пише музику і знає, чого хоче. Думаю, і в нього, і в мене все має бути добре.
– Після закінчення проекту тебе впізнають на вулиці?
– Звичайно, впізнають, і мені дуже приємно. Коли ось таким кучерявим виходиш – звертають увагу. Однак тепер мене навіть у капелюсі впізнають. У таксі впізнають, беруть автографи. Люди за нас вболівали, цим жили, дивилися, дуже приємно, що в Україні є такий проект. Я не хочу ображати другу "Фабрику зірок" і першу, але третя була найпотужнішою.
– Від дівчат-фанаток уже відбою немає?
– Є люди, які мене визнали і розуміють. Із ними у нас склалися хороші, щирі стосунки. Єдине, на фінальному концерті біля "Палацу спорту" ми бачили дівчат, які навіть побилися, щоб сфотографуватися з нами, я був шокований.
– Питання, яке цікавить усіх фанаток: чи є у тебе дівчина?
– Я відповім так: ні, але я зараз зовсім не налаштований шукати другу половинку. Я нині повністю присвятив себе творчості.
– Відчуття зіркової хвороби немає?
– Ні. Я намагаюся не втратити себе і бути чесним по відношенню до інших людей та до самого себе. У мене небагато друзів – Максим, який сидить перед вами, і ще одна людина. Ми на такому рівні дружніх стосунків, що немає чого приховувати один від одного. Я намагаюся залишатися таким же, бути, як я був, зрозуміло, що я трохи виріс у плані спілкування з людьми…
– А які дівчата тобі подобаються?
– Мені подобаються особистості. Не хочеться якихось моментів невпевненості, невизначеності. Хочеться, щоб людина чогось добивалася, ставила перед собою мету, бачила перспективу, йшла вперед. Я не розділяю дівчат за зовнішністю – наприклад, на білявок та брюнеток. Мені подобаються гарні дівчата, як і всім. А загалом, у кожної людини є якась родзинка.
– У тебе є велика мрія?
– Мрія моя частково збувається, хочу бути щасливим, жити щасливо. В цьому все – і здоров’я, і робота. Мені хочеться займатися тим, чим я зараз займаюся. Щоб прожити життя гідно і після себе якісь сліди залишити. Про щось надзвичайне – розробити свою технологію і на Місяць полетіти – не мрію. Звичайні уподобання, я мрію про реальне.
– Коли плануєш одружитися? Якою ти бачиш свою родину?
– Зрозуміло, що не хочеться затягувати. Ніколи не можна сказати напевне, коли зустрінеш людину, з якою ти б хотів завести родину, і як це буде. Але певні плани в мене є. Думаю, до 25 років почну шукати собі половинку. Тому до цього віку я повинен вже мати певний достаток, щоб утримувати родину.
– Якщо пофантазувати, яким ти бачиш будинок своєї мрії?
– Загалом, хотілося б мати якийсь маєток зі своєю студією, але поки що це – межа мрій, для мене матеріально ще нереальна. Зараз треба відкривати себе як артиста і людям показувати, ким ти є насправді. А далі це вже визначить твій достаток.
– Які риси твого характеру тобі подобаються, а які – дратують?
– Хм…Як і в кожної людини, у мене присутні лінощі – є такий момент, який трохи гальмує. Однак я намагаюся всіляко від них позбавлятися. Є люди надто самовпевнені, мені цього, можливо, трохи не вистачає в якихось сферах. Я ніколи не користувався зовнішністю, коли можна було б цим скористатися. Мені, можливо, ще впевненості бракує. Але не сказав би, що я невпевнений. З іншого боку, це ще і порядністю можна назвати.
– В Україні відомі музиканти підписали "Маніфест українців проти куріння". Ти також виступаєш проти куріння. Чому ти впевнений, що ніколи не закуриш?
– Я вважаю, що це, по-перше, того не варте, оскільки ти і матеріально тоді теж залежний. Тобі постійно треба купувати сигарети і думати про це. Це вже займає якусь частину в твоєму житті, а ще негативно позначається на твоєму здоров’ї. Я розумію, що в кожного свій вибір. Але думаю, кожен повинен над цим замислюватися…Мені дуже неприємно, що багато дівчат зараз курять. А їм ще народжувати, їхнє куріння позначається на дітях, які, підростаючи, теж починають курити.
– Якщо ти знаєш, що дівчина курить, твоє ставлення до неї зміниться?
– Я не люблю дівчат, які курять, оскільки я вважаю це дурницею. Адже аргументовано відповісти на запитання: "А чому ти куриш?" вони не можуть. Я це, крім дурницею, назвати не можу, оскільки це згубно для їхнього здоров’я, а ще – поганий приклад подають своїм ровесникам. Думаю, вони не завжди розуміють, що роблять зі своїм організмом. Моє побажання – усвідомлювати і відповідати за свої вчинки. Коли людина почне усвідомлювати те, що вона робить, то її життя, можливо, зміниться на краще.
