Далекими від гри, хоча стовідсотково героїчними, є життя військових групи піротехнічних робіт військової частини Д0070. Вони обрали ризик справою свого існування. І хоча за свою платню вони навряд чи куплять дорогий автомобіль сучасної марки чи ошатний дім на узбережжі, ставляться військові до своєї роботи не менш відповідально
Кіровоградська земля щодень видає на-гора застарілі „дарунки" часів ІІ світової війни. За останні півроку таких випадків було більше 100, за минулий рік — близько 800. До одного лише Компаніївського району, де у роки Великої Вітчизняної відбувалися запеклі бої, доводиться виїжджати по декілька разів на тиждень. Щодня черговий військової частини отримує повідомлення про виявлення артилерійських снарядів, гранат, протипіхотних мін, кількасоткілограмових авіабомб, які пролежали в землі більше піввіку, та не втратили від того свого смертоносного призначення. Більше того, стали вкрай небезпечними через своє тривале „переховування" під землею. Так що піротехнікам не випадає сидіти склавши руки. Важко уявити, скільки людських життів було врятовано у ході подібних операцій.
Ніби жартом „вищих сил" пролунав напередодні свята Перемоги вибух складів з боєприпасами поблизу Мелітополя, які в документах оборонного відомства значаться як 275-а артилерійська база. За багато літ (а ці склади існують від 1936 року і вважаються найбільшими в країні) тут накопичилося немало й не багато — 4 800 умовних вагонів зброї. За словами Міністра оборони, найновішим боєприпасам на цій базі виповнилося 25 років, а ще ж є набої випуску 1914 і 1937 років.
900 умовних вагонів зброї зметнулися в небо 300-метровим полум'яним стовбом і впали на землю вогняним градом. Радіус розльоту боєприпасів становив від 10 до 40 кілометрів.
Вже в перший день до ліквідації надзвичайної ситуації було залучено 38 одиниць техніки та 140 чоловік особового складу. До зони НС направлено 10 піротехнічних груп військових частин МНС України у кількості 19 одиниць техніки та 49 чоловік особового складу. Були серед них і піротехіки нашого міста. Чотири досвідчених фахівці: старший лейтенант Дубінін Ярослав Володимирович — начальник групи піротехнічних робіт, заступник начальника групи — лейтенант Скиба Сергій Миколайович, 2 водії-сапери: старшина служби за контрактом Другаль Андрій Григорович та сержант служби за контрактом Алєксеєнко Володимир Володимирович, мали разом з іншими очистити територію навколишніх сіл від боєприпасів, котрі не вибухнули і становили небезпеку.
Зброю, котра не спрацювала, доводилося іноді викопувати з півтораметрової глибини. Спаське, Федорівка, Новобогданівка, Привільне,Троїцьке... Мешканці цих сіл, які мирної доби несподівано залишились без даху, хотіли якнайшвидше повернутися до звичних турбот. Для цього треба було очистити напівзруйновані оселі, городи, пасовища від вибухівки, розмінувати шляхи. І військові наполегливо працювали. Близько 100 тис.тонн зброї — такий рясний „урожай" було зібрано на мелітопольських нивах, який ще належить знешкодити.
На перший погляд, звичайні люди, відкриті і щирі. Їхні трудові будні — постійна небезпека, випробування. Успіх справи і життя — в майстерних, вмілих руках, які із звичною майстерністю орудують нехитрим знаряддям сапера — лопаткою.
Чесні, сміливі, вони на високому професійному рівні вирішують поставлені перед ними завдання. Ось вони — справжні, не створені акулами шоу-бізнесу, герої нашої доби.
На знімку: Піротехніки військової частини Д0070: ст. лейтенант Дубінін Ярослав Володимирович, начальник групи піротехнічних робіт(крайній справа); старшина служби за контрактом Другаль Андрій Григорович; сержант служби за контрактом Алєксєєнко Володимир Володимирович (фото МНС України в Кіровоградській області).
Ірина ЛЕВОЧКО,
співробітник центру пропаганди ГУМНС України в Кіровоградській області
