— Тут є певний парадокс, — починає розмову Олександр Васильович,— оскільки справа, якій служимо, з об'єктивних причин, дійсно, не передбачає широкого розголосу. Маючи за плечима не один рік роботи в спецслужбі, наочно переконався: якщо про контррозвідку знатимуть зайве — гріш їй ціна. А з іншого боку ... навряд чи хтось зможе, бодай віртуально, охопити величезний масив літератури й кінофільмів, присвячених колегам різних країн і епох... Відкрийте "Енциклопедію козацтва" і неодмінно знайдете там доволі змістовну статтю "Контррозвідка". Виявляється, значного розвитку така діяльність набула ще в середині 17 століття у період Визвольної війни українського народу. Вже тоді розпорядженнями гетьмана обмежувалась кількість осіб, які знали військову таємницю. Ефективність таких дій визнавали й вороги, які говорили, що Богдана Хмельницького "швидше під обозом нашим побачимо, аніж про нього почуємо". Завдяки професійно налагодженій роботі контррозвідки в ході згаданих історичних подій вдалося розкрити впливових агентів противника, вчасно протидіяти спробам фізичного знищення керівника Української держави та інтригам окремих старшин.
— Отже, контррозвідка з'явилась в Україні не сьогодні. А відколи використовувані нею спеціальні сили й засоби, форми й методи почали мати бодай якесь юридичне підґрунтя?
— Відомо, що контррозвідувальні відділення у царській Росії існували на підставі закону від 1911 року. А вже за радянських часів чекісти послуговувалися різного роду відомчими інструкціями. Зі здобуттям Україною незалежності нарешті маємо достатню законодавчу базу. Втім і сама новітня українська спецслужба відлік свого існування веде з 25 березня 1992 року, тобто дня прийняття основоположного для нас Закону "Про Службу безпеки України". Потім з'явилися ще два Закони "Про оперативно-розшукову діяльність" та "Про контррозвідувальну діяльність". Вони цілком доступні: друкувалися в пресі та розміщені на сайті СБУ. Без проблем бажаючі можуть довідатися про завдання, принципи, підстави й основні засади контррозвідувальної діяльності, що здійснюється як гласно, так і негласно. В останньому законі дається чітке визначення поняття "контррозвідувальна діяльність". Зазначається, що її метою є попередження, своєчасне виявлення та запобігання зовнішнім і внутрішнім загрозам безпеці України, припинення розвідувальних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їх спричиняють, та причин їх виникнення. Як бачите, при всій утаємниченості — ми відкриті, працюємо в правовому полі, а до всього ще й законослухняні.
— Пересічний громадянин може здивуватися з того, що в перелічених юридичних документах не знайдеш поняття шпигун. Тим часом, як головне завдання контррозвідників у всі часи саме й полягало в тому, щоб ловити шпигунів. Невже при добуванні потрібної таємної інформації нині покладаєтеся виключно на різного роду технічні пристрої? А як же людський фактор? Зник?
— Доки існуватимуть таємниці й потреба їх добувати, до кінця у цій специфічній справі людину не замінить ніяка електроніка. Інакше неодмінно виникатимуть помилки.
...А чи називати спеціально навчених людей шпигунами чи розвідниками — питання скоріш за все етичне. Для своїх — розвідники, а для чужих — шпигуни. Зрозуміло, що помиляються ті люди, котрі вважають, що в Україні, і на Кіровоградщині зокрема, давно не лишилося нічого такого, на чому б ще можна було — без докорів сумління — поставити гриф "таємно". У крайньому випадку, за кордоном по-іншому ставляться до нашого економічного, науково-технічного та військового потенціалу і так не вважають. Інакше б протягом останніх років не відчувалась зацікавленість іноземних спецслужб центрально-українським регіоном.
— Чи вносить так звана трудова еміграція свої корективи у вашу роботу?
— Так. І справа тут не лише у виявленні незаконних поїздок секретоносіїв. Охочі поправити матеріальне становище в інших країнах нерідко стають жертвами міжнародних шахраїв. Втрачають не лише останні заощадження, але й документи, які згодом, — у дещо підправленому вигляді, — використовуються у протиправній діяльності. Скажімо, при незаконному переході державного кордону. Для прикладу, повідомлю, що УСБУ було порушено кримінальну справу щодо особи, котра саме за підробними документами так і мандрувала: з дому за кордон і — в зворотному напрямку. Результат закономірний — обвинувальний вирок суду. Хотів би застерегти земляків від надто спрощених схем, які пропонують окремі аферисти, обіцяючи прибуткове працевлаштування за кордоном. Ніколи не соромтесь вимагати у них документи, що буцімто дозволяють втілювати в життя нереальні обіцянки. А ще просив би при найменшому сумніві консультуватися з правоохоронцями. Тоді, опинившись у чужій країні, з належно оформленими документами, не будете відчувати себе безпорадним рабом обставин, а повноправним громадянином, за яким — українська держава. Ви не потраплятимете в компрометуючі ситуації.
— Чи не наведете конкретний приклад таких неординарних обставин?
— Можливо, найуразливішими в цьому плані є так звані секс-рабині. В умовах закордону, позбавлені будь-яких людських прав і навіть банального посвідчення особи, вони інколи на свій розсуд використовуються тамтешніми спецслужбами. Повірте, що не анекдот про Мата Харі двадцять першого століття розповідаю, оскільки нам добре відома доля юної мешканки краю, котра могла б слугувати сюжетом для непоганого детективу. Тут і країни зі спекотним кліматом, і незаконні переходи кордону, і майстерня з підробки документів, і проживання на нелегальному становищі, і праця в інтернаціональному борделі, і... нарешті — чужоземні спецслужби, співробітники яких відбирають у дівчини, що потрапила в безвихідь, письмове зобов'язання про співпрацю.
А далі — робота на чужу державу й закономірне викриття. Принагідно хотів би зауважити, що сто одинадцята стаття Кримінального кодексу України — державна зрада — дуже сувора. Передбачає покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі. Але навіть та особа, котра через якісь обставини потрапила у схожу халепу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності. Для цього достатньо не чинити ніяких протиправних дій і добровільно заявити органам державної влади в Україні. Тоді й сам горе-шпигун і його родичі будуть спокійними.
— Проблема нелегальної міграції. Вона не сходить зі шпальт газет і екранів телевізорів...
— Наш край, на жаль, став проміжною ланкою між азійським та західноєвропейським регіонами. У давно небаченому масштабному переселенні людей велика кількість болючих проблем, насамперед, пов'язаних із порушенням чинного законодавства про перебування іноземців на території України. Міжнародні зобов'язання спонукають українських правоохоронців діяти рішуче й безкомпромісно. Адже нелегальне перебування чужинців на території області не таке вже й безвинне явище. За ним тягнеться похмурий шлейф різноманітних злочинів (наркотики, зброя, діяльність міжнародних організованих злочинних угруповань), а також — невиліковні хвороби, шахрайства. Дивно, зокрема, коли окремі кіровоградці, не зрозумівши навіть екзотичного неслов'янського імені, пускають таких нелегалів на квартиру, довіряють телефон. А потім, вражені астрономічними рахунками за міжнародні переговори, починають поспішно шукати пригрітого зайду, але вже... як вітру в полі. А чому б не поцікавитись у правоохоронців: чи має той бодай тимчасовий дозвіл на проживання в нашій державі?
— Якщо не секрет, Олександре Васильовичу, чи співпрацюєте з колегами інших країн?
— І досить плідно. Наприклад, у протидії уже згаданій нелегальній міграції. Не так давно завдяки нашим матеріалам успішно завершилась операція затримання нелегалів у західноєвропейській країні. Вдячні нам за надану інформацію й колеги однієї із держав СНД, яким успішно вдалося перекрити незаконний канал переміщення людей через кордон. Ними порушено кримінальну справу.
— Чи можна результати діяльності контррозвідки показати у фінансах?
— А чому б і ні? Лише за минулий рік нами не допущено нанесення економічних збитків державі на кілька десятків мільйонів доларів. Утім добре ім'я Вітчизни теж не даємо ображати.
— Дякуємо за розмову. Бажаємо й надалі успішно протидіяти іноземним спецслужбам та закордонним організаціям, котрі намагаються створити реальну загрозу національним інтересам України.
Розмову вів Федір ШЕПЕЛЬ
