Неймовірний Кропивницький у День незалежності

Кропивничани 24 серпня відсвяткували 30-річчя відновлення незалежності України – через більш ніж сімдесят років після того, як її вперше у ХХ сторіччі було проголошено в Києві 22 січня 1918 року.

Але коріння нинішньої держави Україна сягає у глибину століть – у часи Гетьманщини – української козацької держави, Галицько-Волинського князівства та Київської Русі. Тож нинішнє 30-річчя – це останнє й остаточне воскресіння з попелу української держави, історія якої має не одне століття.

Андрій Райкович: «Там, де наш прапор, там – Україна»

У Кропивницькому, на території фортечних валів, 23 серпня урочисто підняли Державний прапор розміром 19 на 13,5 метра на найвищій, п’ятдесятиметровій, щоглі в області. Її вага – сім з половиною тонн, вартість п’ять мільйонів гривень.



Урочистості з нагоди Дня Державного прапора України розпочалися з ходи «Народжені вільними». Тисячі кропивничан – учасників АТО та ООС, представників громадськості, пересічних містян – рушили з площі Героїв Майдана до фортечних валів. Почесне право підняти найбільший Державний прапор України в Кіровоградській області надали доньці загиблого героя Андрія Матвієнка – Олександрі. Привітали Кіровоградщину зі святом очільниця облдержадміністрації Марія Чорна, голова обласної ради Сергій Шульга та міський голова Андрій Райкович.

Керівництво області вручило нагороди військовослужбовцям. Зокрема, відзнаки «За мужність і відвагу» отримали солдат Олександр Бальц, лейтенант Володимир Василяк, старший солдат Олексій Генкуленко, майор Євген Жар, старший сержант Володимир Карпущенко, сержант Антон Ключник, солдат Михайло Коваленко, майор Володимир Кубко, прапорщик Олександр Михайленко, молодший лейтенант Віктор Паливода, старший сержант Віктор Подлєсний, старший солдат Юрій Руденко, майор Євгеній Сербін, молодший лейтенант Ігор Совенко, лейтенант Роман Трибельгорн, старший солдат Ігор Шкуратов та солдат Олександр Яцечко.



Андрій Райкович вручив подяки Кропивницької міської ради та виконавчого комітету двом учасникам бойових дій на сході України – старшому лейтенанту Іванові Іщенку та старшині Олегу Прудиусу. Керівники міста щиро привітали всіх присутніх із визначними державними святами. Зокрема, Андрій Райкович побажав, щоб синьо-жовтий стяг гордо майорів по всій Україні: від маленького села до столиці, адже за нього віддають свої життя на сході країни наші герої:

– Там, де наш прапор, там – Україна, там – захист, там справедлива боротьба за свободу і мирне життя. Тридцять років незалежності України в історичному вимірі – зовсім мало. Але в цих роках спресовані незабутні події, героїчні імена і великі мрії. І щоб ці мрії стали реальністю, треба міцно тримати наш прапор.

Під час святкування Дня Державного прапора України в Кропивницькому пройшов велопробіг у вишиванках. Велосипедисти різного віку стартували з фортечних валів і завершили свій рух на Театральній площі, де й зафіксували національний рекорд за кількістю учасників заходу – 543.

Батьківщина у всіх нас – одна. І це – Україна

Цьогорічний, ювілейний, День незалежності України у Кропивницькому відзначили урочисто й різноманітно, так, як більше ніде в Україні. Ну, хіба що в столиці. І люди оцінили це, захоплено відвідуючи кожне з місць, де відбувалося відзначення свята, і віддаючи належне організаторам і виконавцям відзначення словами захвату, подиву і вдячності за подароване свято…



Разом із земляками кропивницький міський голова Андрій Райкович, секретар міської ради Олег Колюка вшанували покладанням квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку, меморіальних дощок Вікторові Чміленку, Тарасові Чорноволу, Небесній сотні та на могили полеглих на сході країни кропивничанам, які віддали свої життя українському народові та боротьбі за незалежність України.

Після цього на площі перед міською радою розпочалося врочисте відзначення 30-річчя незалежності України, на яке зібралося чимало кропивничан, для яких заспівали муніципальний молодіжний жіночий хор «Срібні голоси» та зведений дитячий хор і представили хореографічну композицію «Ти у мене єдина» танцюристи народного хореографічного ансамблю «Світанок». Завершився цей мистецький виступ виконанням усією площею Гімну України.



Як і належить в урочисті хвилини, до кропивничан звернувся очільник міста Андрій Райкович:

– Сьогодні – без перебільшення, знаменний день в житті нашої держави! Ми вклоняємося пам’яті великих українців, які виборювали упродовж століть наші волю та незалежність. Ніщо в житті не здобувається так важко, як свобода і мир… Зараз тут, у Кропивницькому, серці України, у центрі нашого славного степового краю, ми святкуємо 30-ту річницю нашої незалежності. В історичному вимірі це не так багато, але за 30 років історія держави наповнилася великими іменами та здобутками, великою мрією жити в мирі. З повагою ми згадуємо і вшановуємо ветеранів праці, які створили фундамент нашої економіки. Сьогодні на сході найкращі сини й доньки бережуть Україну, нашу волю і незалежність, і з не меншою повагою та вдячністю ми згадуємо і про них… Подивіться, наша площа обрамлена яскравими роботами кропивничан. Молодь вишила символи України, прекрасні твори, які прикрашають багато творчих майданчиків у місті. Тут є рушник із вишитим Гімном України, із одвічними, надзвичайно мудрими словами: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу». Наше щастя, що ми об'єднані прагненнями бути вільними і незалежними, ми хочемо, щоб наша країна динамічно розвивалася і мала потужну економіку, і ми досягнемо іще більших результатів, коли в Україні утвердиться мир. Слава великому українському народові, слава Україні!

Заслужені повага та визнання



Так заведено, що під час відзначення важливих державних свят нагородами й цінними подарунками очільники міста й області нагороджують тих, хто своєю працею, ратним трудом, допомогою армії в скрутну годину зробив значний внесок у зміцнення державності України. Тож Андрій Райкович та Олег Колюка вручили відзнаку Кропивницької міської ради та виконавчого комітету «За заслуги» ІІ ступеня завідувачці відділу вокально-хорових дисциплін музичної школи № 2 ім. Ю. Мейтуса Вікторії Шелабоковій; почесні грамоти Кропивницької міської ради та виконавчого комітету заступникові директора з військово-патріотичного виховання, учителеві історії ліцею «Сокіл» Валерієві Андрійченку; соціальній працівниці територіального центру соціального обслуговування Фортечного району Любові Горбенко; учасникові бойових дій майору Володимирові Дудку; тренерці-викладачці ДЮСШ № 1 Ользі Заворітній; голові Кропивницького міського Товариства політичних в’язнів і репресованих Надії Тихонович; кравчині швейної фабрики «Зорянка» Тетяні Шевченко. Грамоту Кропивницької міської ради та виконавчого комітету отримали головний дизайнер підприємства «Антураж А» Сергій Марущак, а подяки було оголошено волонтеру Василеві Яременку; колективу громадської ініціативи «Армія SOS Кропивницький» (керівниця – Оксана Червона); громадських організацій «Кіровоградська обласна «Громадська варта» (керівниця – Вікторія Касьянова), «Єдина родина Кропивниччини» (керівниця – Олена Степанок), «Серця матерів та ветеранів війни Кропивницького» (керівниця – Інеса Колпак), громадської ініціативи «Разом ми сила» (керівниця – Тетяна Сила). Іменні годинники від міського голови отримали волонтер Юрій Перстинчик і тренер-викладач ДЮСШ № 1 Сергій Шевченко.

Віншуючи нагороджених, жіночий хор «Сріблясті голоси» заспівав композицію «Вільна», після чого до мікрофона підійшли голова Кіровоградської облдержадміністрації Марія Чорна й голова облради Сергій Шульга. Посадовці привітали кропивничан зі знаменною датою й нагородили низку з них вагомими відзнаками. Так, Подяку Прем’єр-міністра України було оголошено начальникові цеху – головному термістові ПАТ «Гідросила АПМ» Ігореві Зінзурі та налагоджувальнику шліфувальних верстатів шостого розряду виробництва насосів серії «Майстер» АТ «Гідросила» Сергієві Щербі, нагороджено почесною грамотою Кіровоградської ОДА головну спеціалістку відділу захисту прав споживачів департаменту з питань економічного розвитку міської ради Ірину Бабій, грамотою – учительку англійської мови ліцею «Науковий» Валентину Григоренко та вчителя математики НВО № 16 Костянтина Марченка, подяку оголошено головній спеціалістці управління з питань захисту прав дітей міської ради Лідії Маган. Почесну грамоту Кіровоградської обласної ради отримала начальниця відділу комунікації з громадськістю міської ради Оксана Горбенко, грамоту – учителька англійської мови ліцею «Науковий» Наталія Божко, подяку оголошено – директорці міської централізованої бібліотечної системи Світлані Тимків й учительці біології НВК «Кіровоградський колегіум» Оксані Бабич. Завершуючи нагороджувальну частину врочистого заходу, солістка Оксана Константінова подарувала всім присутнім пісню «Країно моя».

Їхні імена вкарбовано в новітню історію країни

З ініціативи Андрія Райковича оргкомітет з підготовки ювілейних урочистостей напередодні 30-річчя незалежності України звернувся до провідних журналістів обласного центру з пропозицією визначити 30 постатей, які своїми активною громадянською позицією, сумлінною працею, талантом, високим духом у боротьбі за свободу зробили вагомий протягом 30 років у розбудову міста, його економічний, культурний, гуманітарний потенціали, у захист незалежності України.

Після визначення цих людей було виготовлено 30 спеціальних відзнак у формі символічної квітки в національних кольорах, які вручив лауреатам ювілейної номінації «Постаті української незалежності» Андрій Райкович. Ними стали письменник, народний депутат України І скликання, почесний громадянин міста Володимир Панченко (посмертно, відзнаку отримала донька Олеся Володимирівна); почесний громадянин міста Семен Сорока (посмертно, відзнаку отримала донька Людмила Семенівна), почесний громадянин міста Микола Сухомлин; колишній командир 3-го окремого полку Сил спеціальних операцій ім. Князя Святослава Хороброго, Герой України Олександр Трепак (нагороду отримала волонтерка Тетяна Бородіна); директор підприємства «Радій», кавалер двох орденів «За заслуги», почесний громадянин міста Євгеній Бахмач; багаторічний директор швейної фабрики «Зорянка», кавалер двох орденів «За заслуги», почесний громадянин міста Володимир Курбатов; голова наглядових рад компаній «Ельворті Груп», «Гідросила Груп», голова регіонального відділення Спілки роботодавців України, кавалер двох ордерів «За заслуги» Павло Штутман; засновниця Кіровоградського колегіуму, ініціаторка міжнародних освітянських, волонтерських практик, заслужений працівник освіти України Маргарита Борисова (посмертно, нагороду отримала невістка Наталя Сергіївна), директор Центральноукраїнського наукового ліцею-інтернату, кавалер трьох орденів «За заслуги», народний артист України, професор, художній керівник народного хореографічного ансамблю «Пролісок», почесний громадянин міста Анатолій Коротков; депутат міської ради п’яти скликань, головна лікарка обласної лікарні, заслужений лікар України Лариса Андреєва; завідувач відділення урології лікарні швидкої медичної допомоги, почесний громадянин міста Віктор Мягкий; генеральний директор приватного підприємства «Ацинус», кандидат медичних наук, заслужений лікар України Григорій Урсол; фундатор і багаторічний головний лікар обласного онкологічного центру, заслужений лікар України, почесний громадянин міста Володимир Яриніч (посмертно, відзнаку отримав син Костянтин Володимирович); культурознавиця, доктор педагогічних наук, професорка ЦНТУ Світлана Барабаш (посмертно, відзнаку отримав син Дмитро Вікторович); головний режисер студентського театру «Резонанс», головний режисер обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького, заслужений артист України Валерій Дейнекін (посмертно, відзнаку отримав артист студентського театру ім. В. Дейнекіна Андрій Бондар); самобутній художник Андрій Ліпатов (посмертно, відзнаку отримав син Андрій Андрійович); член Національної спілки художників України, лауреат обласних премій ім. Юрія Яновського, ім. Олександра Осмьоркіна, лауреат міської художньої премії імені Бориса Вінтенка скульптор Віктор Френчко (посмертно, відзнаку отримала дружина Людмила Іванівна); один із фундаторів обласного телебачення, поет, педагог, кіносценарист, заслужений журналіст України Віталій Ципін (посмертно, відзнаку отримала дружина Валентина Іванівна); народна артистка України, художня керівниця академічного театру музики пісні і танцю «Зоряни» обласної філармонії, володарка трьох орденів Княгині Ольги Антоніна Червінська; головний тренер збірної команди України з бейсболу, заслужений тренер України Олег Бойко (відзнаку отримала інструктор-методист обласної школи вищої спортивної майстерності Анна Буніна); майстер спорту з футболу, заслужений тренер України Олексій Кацман (посмертно, відзнаку отримала дружина Людмила Борисівна); президент Всесвітньої федерації традиційного карате-до, президент Федерації традиційного карате-до України, головний тренер збірної команди України з традиційного карате-до, керівник Центру олімпійської підготовки з традиційного карате-до Володимир Савченко (посмертно, відзнаку отримала дружина Лариса Володимирівна); заслужений майстер спорту України з велоспорту на треку, триразовий чемпіон світу, кавалер двох ордерів «За заслуги», почесний громадянин міста Олександр Симоненко; засновник мистецької галереї «Єлисаветград» та доброчинної організації Благодійний фонд «Щаслива дитина – квітуча Україна» Микола Цуканов; добродійниця, громадська діячка, генеральна директорка товариства «Друкмаш-центр», засновниця Кропивницького міського благодійного фонду «Ми разом», володарка двох орденів Княгині Ольги Людмила Шубіна; міський голова Кропивницького, багаторічний керівник одного з лідерів м’ясопереробної галузі України – м’ясокомбінату «Ятрань», кавалер трьох орденів «За заслуги», ордена Ярослава Мудрого V ступеня, заслужений працівник сільського господарства України, почесний громадянин міста Андрій Райкович (відзнаку вручив заслужений журналіст України Броніслав Куманський).

Через важливі обставини не змогли бути присутніми на врочистостях іще декілька лауреатів та їхні рідні. Відзнаку «Постать української незалежності» їм вручили пізніше. Тож її удостоєно також доктора педагогічних наук, літературознавця, професора кафедри української літератури ЦДПУ ім. В. Винниченка Леоніда Куценка (посмертно), багаторічного головного архітектора обласного центру, геральдиста, почесного громадянина міста Віталія Кривенка (посмертно), старійшину української хореографічної школи художнього керівника заслуженого ансамблю народного танцю України «Ятрань», народного артиста України почесного громадянина міста Ангатолія Кривохижу та заслуженого діяча мистецтв, засновника пісенного фестивалю «Золотий Орфей», багаторічного керівника муніципального камерного хору почесного громадянина міста Юрія Любовича.

Уже після відзначення 30-річчя незалежності України ми звернулися до Миколи Цуканова та Людмили Шубіної з проханням оцінити працю його організаторів і учасників у Кропивницькому.

– Хочу відзначити, що свято було неперевершеним, організоване на високому рівні. Давно не бачив чогось подібного, коли люди збиралися разом, були сповнені радістю, позитивними емоціями. Відчувалося єднання людей, які можливо, не бачилися багато років, а тут зібралися всі разом. Було що згадати, ми багато розмовляли, ділилися враженнями, новими здобутками, добрим словом пом’янули тих, кого вже немає серед нас, – поділився враженнями Микола Цуканов. – Дуже приємно, що мене відзначили у проєкті «Постаті української незалежності» та назвали одним із тих 30 кропивничан, які зробили чимало доброго для нашого міста. Значить, моя меценатська та благодійна діяльність дуже потрібна людям. Її помітили і відзначили. Як і конкурс дитячого малюнка «Щаслива дитина – квітуча Україна», яким я особисто опікуюсь та зробив своєрідною візитівкою нашого міста. У ньому беруть участь талановиті діти з усієї України, а ми даємо їм змогу проявити свої таланти, відчути гордість за свою країну. Це не пройшло повз увагу організаторів свята, вони це оцінили. Але таке відзначення покладає на мене особисто додаткову відповідальність. Треба зробити так, щоб Кропивницький став привабливим для гостей, туристів, для наших сусідів, які б могли приїхати сюди, перейняти найкращий досвід. Нам є що показати, чим вразити. Саме над цим і працюватиму, адже вже незабаром святкуватимемо 270-річчя рідного міста. Треба готуватися і зробити так, щоб воно стало справжньою перлиною України.

– Такі свята нам дуже потрібні, адже живемо в непростий час: війна, пандемія, економічні труднощі. Але людям потрібен хоча б маленький промінь щастя та радості, – зазначила Людмила Шубіна. – І це відзначення Дня Незалежності України стало саме таким. Я особисто отримала величезне задоволення, і не лише тому, що відзначена серед тих людей, які зробили багато доброго для нашого міста, а й тому, що зустріла чимало тих, з ким дивлюся в одному напрямку. Колись мій дід сказав мені: «Давай людям – і Бог дасть тобі». Це стало моїм життєвим кредо. Так я вчу своїх дітей, а вони – своїх. Я роблю це не для нагород, а для того, що потрібно допомагати ближньому. І допомагати можна не лише грошима, не лише матеріально. Якщо більшість так вчинятиме, то наша країна стане зовсім іншою. У мене багато планів на майбутнє. Можна придумати сотню проєктів, але без підтримки людей ти не зможеш втілити їх у життя. Я – корінна кропивничанка, тому мені так хочеться зробити наше рідне місто комфортним, ошатним, щоб його мешканці були сповнені щастям. На це і спрямовую всі свої зусилля.

Маємо ще один власний національний рекорд!

П'ять років тому на честь 25-ї річниці української незалежності у Кропивницькому стартувала масштабна акція «Вишивана Україна». Школярі, громада міста, талановиті вишивальниці упродовж п’яти років до Дня Незалежності дивували містян неймовірними рушниками, на яких вишито Державний гімн, «Заповіт» Кобзаря, орнаментальні стрічки й карти областей України. У день 30-ї річниці незалежності цей творчий марафон завершився: юні гуртківці центру естетичного виховання «Натхнення» НВО № 6 на чолі з керівницею гуртка «Етноарт» Валентиною Добровольською презентували свою творчу роботу «Історія Кіровоградщини в орнаментах ткацтва». Це – килим завдовжки три метри із тридцятьма смугастими переходами, що символізують 30 років становлення сучасної української незалежності. Андрій Райкович разом із дітьми й очільниками області зняли килим із верстата, ознаменувавши завершення марафону «Вишивана Україна».

Та не ця подія стала фінальною частиною святкування, а ось яка: заступниця директора Кіровоградської філії Укрпошти Тетяна Капустіна оголосила про спецпогашення конверта з оригінальною маркою на честь 30-ї річниці незалежності України, після чого очільники міста й області взяли участь у спецпогашенні.

Упродовж усього врочистого заходу святкового настрою додавали, грали та співали, окрім названих народного хореографічного ансамблю «Світанок» та муніципального молодіжного жіночого хору «Сріблясті голоси» і зведеного дитячого хору, ще й ансамбль народної музики «Степограй», міський професійний духовий оркестр та солісти Олександр Безай і Оксана Константінова.

А невдовзі після описаних урочистостей Кропивницький приєднався до 48 інших територіальних громад Кіровоградщини під час наймасовішого виконання Державного гімну України. На площі перед міською радою його заспівали Андрій Райкович, Олег Колюка разом із муніципальним молодіжним жіночим хором «Сріблясті голоси» та зведеним дитячим хором. Приєдналися до них і всі охочі містяни. У цей же час на Театральній площі представники Націoнальнoгo реєстpу pекopдів Укpаїни зафіксували, щo oднoчаснo Гімн Укpаїни викoнали 5 366 жителів Кіpoвoгpадщини і встановили таким чином національний рекорд.

Три десятиріччя – як на долоні

Відвідавши урочистості на площі перед міською радою, кропивничани мали нагоду оглянути сучасні легковики від автосалонів міста та їх старших «родичів» – машини початку та середини минулого сторіччя, які вишикувалися на вулиці Великій Перспективній – навпроти площі Героїв Майдану. А після цього рушити в напрямку виставки «Україна-30. Місто і час», три частини якої розмістили у скверику біля пам’ятника першому трамваєві, на Театральній площі та в Ковалівському парку. Створити цю масштабну виставку в міській раді вирішили ще місяців тому: збирали експонати, обмірковували наповнення, влаштовували мозкові штурми.



Перше десятиріччя незалежності, 1991 – 2001 роки, представили іграшками, двоколісною технікою, сувенірами, посудом, шкільним приладдям та електронними пристроями. Можна було почути популярні пісні 90-х, зокрема кіровоградського гурту «Аква віта», погостювати в квартирі, обставленій за тодішньою модою, замовити зачіску 90-х, поїсти популярні тоді ласощі та випити газованих напоїв і квасу. А заплатити за це треба було купонокарбованцями, обмінявши їх на гривні в імпровізованому обмінному пункті.

– Мені було неймовірно цікаво подивитись, якими в дев’яностих були телефони. Я навіть не уявляла, що вони були такі великі га громіздкі, – поділилася емоціями юна кропивничанка Софія. – Навіть трохи смішно. Але виставка цікава.

Друге десятиріччя, 2001 – 2011 роки, зустрічало кропивничан символами й атрибутами Помаранчевої революції, поруч з якими знаходилися сцена для «Караоке на майдані», відбувалася демонстрація телешоу «МайданS», вирувала виставка «Купуй кіровоградське» з торговельними рядами від місцевих товаровиробників. Надзвичайно інформативними стали 30 полотен, на кожному з яких розмістили фотографії й тексти до них, які розповідають про визначні події кожного з років незалежності у наших місті, області та країні.

– Це справді дуже цікаво, я вже довго тут все оглядаю, – розповів кропивничанин Сергій. – Здається, ніби вчора наш «МайданS» виборов перемогу, а от оглядаєшся і розумієш, що пройшло багато років. Чудова виставка, і потрібна, бо треба пам’ятати, як багато в нас цікавого та знакового.

Третє десятиріччя, 2011 – 2021 роки, ввібрало в себе тривогу, біль, героїзм і жертовність українців під час Революції гідності та оборони від російської агресії. Бліндаж, блокпост, фотовиставки усе це демонстрували дуже переконливо. А неподалік, навколо імпровізованого пам’ятника полеглим бійцям 3-го окремого полку Сил спеціальних операцій ім. Князя Святослава Хороброго, розташували павільйони, в яких демонстрували свої вироби й технології працівники провідних підприємств Кропивницького.

– Зараз ми часто почали забувати про те, що на сході України триває війна, про те, що там гинуть люди, захищаючи рідну землю від ворога. А ця локація, наче холодний душ, змушує згадати і задуматись про справді важливі цінності – нашу свободу, незалежність, – наголосив учасник бойових дій Михайло.

Разом з іншими кропивничанами усе описане вище оглядав й Андрій Райкович, який подякував організаторам за те, що змогли перенести всіх у минуле й повернути в сьогодення:

– Наш проєкт «Україна-30. Місто і час» просто дихає історією і сьогоденням. Я навіть не очікував такого класного результату й такої креативності. Спасибі моїм колегам, творчим колективам, військовим, волонтерам, усім кропивничанам, які допомагали нам створювати всі локації. Це було неймовірно!

Після свята ми звернулися до відповідальних за кожну із трьох описаних локацій – начальниць міських управлінь освіти Лариси Костенко і торгівлі та побутового обслуговування населення Алли Козлової та директорки департаменту соціальної політики Юлії Вовк, аби ті поділилися досвідом та враженнями.

– «Перші десять з тридцяти. Місто і час» – так називалась наша частина святкового дійства, яке охоплювало період з 1991 по 2001 роки, представленого до Дня Незалежності України. Участь у підготовці локацій взяли всі освітні заклади міста. Гості свята мали змогу оглянути такі виставкові проєкти, як «Мотор 90-х», де була представлена авто-, мото- і велотехніка тих років. У межах цієї локації діяла і виставка спортивних досягнень наших спортсменів-земляків. Цікаво було довідатись про спортивне життя 90-х років минулого століття. А ще цікавіше зануритись в атмосферу нашого дитинства: побавитись тогочасними іграшками, роздивитись настільні ігри, словом, усе те, що уособлювало щасливе дитинство нинішнього дорослого покоління, – розповіла Лариса Костенко. – А жінкам, юнкам та маленьким дівчаткам, думаю, особливо запам’ятається виставка «Стиль 90-х». Приємно було пригадати, у що одягалися, перевагу яким прикрасам надавало тогочасне жіноцтво. Учні ліцею побуту та послуг тут же могли зробити охочим зачіску у стилі 90-х років або манікюр.

А от з тогочасною технікою (як побутовою, так і комп’ютерною) можна було ознайомитись у розділі «Гаджети 90-х», облаштованою працівниками НВО «Вікторія-П», та «Гості з минулого», помацати відеомагнітофон – справжній скарб для рядового українця та джерело доходів перших наших бізнесменів. І тут же розділ «Музика в дзеркалі часу» – прекрасні касетні магнітофони і платівки із записами тогочасних поп- та роквиконавців.

А як був організований освітній процес у кіровоградських школах, коли не було, а ні комп’ютерів, ні планшетів, ні мобільних телефонів? Усе це було представлено на виставці «Школа 90-х». Як робили досліди в шкільних лабораторіях, з яких макетів тогочасні школярі пізнавали навколишній світ…

Усе це віднайшли в наших освітніх закладах і представили як раритетні експонати. Тож нинішні діти довідались, в яких умовах здобували знання їхні батьки, яким шкільним приладдям користувалися. Також на пам’ять про 90-ті можна було придбати сувеніри або скуштувати смаколиків за тогочасними рецептами. Хто не пам’ятає тих тістечок «Персик» або хрестиків, смажених в олії? Таку кулінарну ретроспективу подарували містянам кухарі міських дитячих садочків. І придбати їх можна було за купони. Тож у кіоску «Обмін валют» за 10 гривень «купували» 100 купонів. А ними й оплачували
смакоту.

А ще діяла стилізована квартира 90-х. Тут були облаштовані передпокій, кухня, вітальня і спальня. Переходячи з кімнати у кімнату, треба було виконати своєрідний квест – відповісти на запитання…

– Період, який ми відтворювали, – це 2001–2011 роки. Ми наче повернулися назад у минуле – пригадали і Помаранчеву революцію, і танцювальний проєкт «МайданS», вокальний – «Караоке на майдані», нагадали містянам про такі проєкти, як «Купуй кіровоградське», «Соціальний магазин». Діяв у нас і кінотеатр «Портал», відкриття якого також припало на це десятиліття. А ще зробили ресторан того періоду з тогочасними інтер’єром, музичним репертуаром та меню. Також діяла у нас і спортивна локація, де були представлені всі наші місцеві спортсмени, відзначені їхні досягнення, повідомила Алла Козлова. – Для відтворення всіх цих подій потрібно зробили чимало. Але ми впоралися. Дістали чимало артефактів тих років: у когось щось залишилось вдома, звернулись до людей через соцмережі, щось попросили в музеї. Так і назбирали все необхідне для того, щоб відтворити дух епохи.

І нашим відвідувачам все дуже сподобалось. Адже як не пригадати Помаранчеву революцію і не сфотографуватися із «Віктором Ющенком»? Або як ми відправляли есемески, голосуючи на нашу команду на «Майдансі»? А ще передивитися фільм про той конкурс, пригадати все під час виступу юних танцюристів, які відтворили той танцювальний номер. Також відвідувачам було цікаво зануритись у відтворений нами проєкт «Караоке на майдані», де кожен міг заспівати та отримати подарунок від спонсора проєкту – відомого торговельного бренду «Королівський смак». А ще діти із захопленням передивлялись знакові мультики тих часів – про Шрека, Гаррі Поттера, Панду. Малечу було не відірвати від екрана. А батьки тим часом відвідали ресторан початку десятиліття, де куштували кулінарні вироби того часу. Гості свята могли ознайомитись із спортивними досягненнями наших земляків. Було дуже цікаво всім. Коли вже святкове дійство завершувалося, то до нас підходили люди і просили ще затриматись, бо не все оглянули, не з усіма героями сфотографувалися.

– Нам випало представити на суд наших земляків сучасність – десятиліття від 2011 і до 2021 року. Найбільш бурхливі події, важкі часи, які випали на долю нашого народу. Окремі інсталяції були присвячені Революції гідності. Завдяки волонтерам і ветеранам АТО були облаштовані бліндаж та блокпост – атрибути найгарячіших подій цього десятиліття. Люди з особливим настроєм відвідували ці локації, діти затамувавши подих, оглядали світлини з палаючого Майдану під час Революції гідності, оглядали портрети загиблих героїв Небесної сотні, заходили у бліндаж, де максимально відтворили фронтовий побут наших захисників, – поділилася зробленим і враженнями Юлія Вовк. – А потім кожен охочий міг сфотографуватися біля кулемета або навчитися розбирати та збирати зброю. Усе це вдалося організувати завдяки учасникові АТО Віталієві В’язовцеву та членам ГО «Серця матерів і ветеранів Кіровоградщини». Тут же неподалік люди плели захисні сітки, брали участь у спортивних змаганнях, грали в настільні ігри, вікторини на патріотичну тематику. Але їм сподобався концерт патріотичної пісні, який підготували наші кропивницькі волонтери.

Локація «Партнерство заради розвитку», інтерактивна карта «Квітуча Україна» також приваблювали відвідувачів. Тут же можна було пригадати і рік, коли наше місто перейменували на Кропивницький на честь земляка театрального генія Марка Кропивницького. А ще «ковідні хроніки» нагадали про пандемію, яка нікуди не зникла і загрожує кожному з нас. Словом, було цікаво. Люди дякували за таку ретроспективу. Байдужих не було.

Концерти й хода у вишиванках

Пообідньої пори 24 серпня на площі Героїв Майдану пройшов музичний марафон: найкращі творчі колективи міста представили кропивничанам 30 найпопулярніших пісень останніх трьох десятиліть. Під час концерту звучали пісні Оксани Білозір, Тараса Петриненка, Ірини Білик, Софії Ротару, Наталі Могилевської, Віктора Павліка, гуртів «Плач Єремії», «ВВ», «Аква віта», «Океан Ельзи», «Скрябін» та інших. А виконували їх місцеві виконавці, гурти та хори. Зокрема, Оксана Константінова, Неля Чорна, Наталія Камінська, Ольга Сотник, Єлизавета Малюкова, Дар’я Завгородня, Олеся Бушмакіна, Євген Скрипник, Олексій Козачинський, Владислав Кашпуренко, Роман Бутовський, Яростав Стас, молодіжний хор «Сріблясті голоси».

Серед пісень, що лунали під час марафону, пролунали й ті, що стали візитівкою нашої країни й здобули перемогу на престижних пісенних конкурсах. Про те, що ідея провести такий марафон виявилася дуже вдалою і ці пісні полюбили кропивничани, свідчили їхні захоплені вигуки й аплодисменти виконавцям.

– Це надзвичайно круто – весь цей музичний марафон! Скільки ж праці вкладено в його організацію і проведення! – Багатьох моїх улюблених пісень усіх разом я ще жодного разу не чула, – поділилася враженнями кропивничанка Валентина Петрівна. – Дуже вдячна за це авторам свята і виконавцям композицій!
Завершив святкування Дня незалежності України у Кропивницькому другий фестиваль «Рок на Інгулі», що пройшов з ініціативи та підтримки Андрія Райковича. Під час торішнього фестивалю очільник міста пообіцяв, що рок над Інгулом лунатиме щороку. І дотримав слова. Щоправда, цього разу фестиваль відбувся не на Козачому острові, а на площі Героїв Майдану. Перед кропивничанами виступила етновиконавиця YELKA (Світлана Буланова), а також місцеві рок-гурти UP&UP;, Stormbringer, Teren та столичний Maxi Jam. Проведення вже вдруге рокового фестивалю в Кропивницькому засвідчило, що це вже стає хорошою очікуваною традицією, це було чути й видно за потужною позитивною реакцією глядачів на кожен з виступів виконавців. Тож традиції бути!

– Ми з друзями очікували від фестивалю «Рок на Інгулі» доволі високого рівня. Але щоб настільки..! Наші сподівання повністю виправдалися! – перекрикуючи вигуки захоплення глядачів, прокричала юна містянка Наталка. – Тепер запрошуватимемо на цей фестиваль наших друзів і з інших міст України, а то й із-за закордону. Він вартий того!

Відбулася в Кропивницькому і вже дванадцята хода у вишиванках за участі кількасот містян. Її учасники пройшли від колони зі скульптурою Янгола-охоронця до площі Героїв Майдану, де заспівали Державний гімн України.

---