У Чехії на міжнародній конференції з питань збереження фортець побував недавно старший науковий співробітник відділу історії Кіровоградського обласного краєзнавчого музею Костянтин Шляховий. Дізнавшись про це, кореспондент "Вечірки" зустрівся із Костянтином Васильовичем і поста- вив йому кілька запитань.
– Що то було за зібрання в Чехії і як ви потрапили на нього?
– Це була Третя європейська конференція міст-фортець ідеальної форми. Проведено її в місті Яромержі в рамках міжнародного проекту "Форте культура", спрямованого на захист і збереження фортець як пам’яток європейської історії, на привернення більш широкої суспільної уваги до них. Об’єктами проекту є фортеці, створення і функціонування яких пов’язане з піднесенням і крахом великих європейських держав, зокрема Австро-Угорської та Російської імперій, Прусського, Польського, Баварського й Італійського королівств. У конференції брали участь експерти з Чехії, Хорватії, Данії, Франції, Німеччини, Латвії, Польщі, Румунії, Нідерландів і України. Яромерж було обрано місцем її проведення тому, що до його складу входить місто-фортеця Йозефов. Збудовано цю фортецю наприкінці 1780-х років за наказом Йозефа Другого, імператора Австро-Угорщини, вона призначалася для захисту від Пруссії. Свою військову функцію Йозефов зберігав дуже довго. Навіть у часи, коли Чехія входила до ЧССР, у Йозефові розташовувалася військова частина.
Що ж стосується мене як учасника конференції… Декілька років тому представники проекту "Форте культура" приїхали на екскурсію в наше місто, і я показав їм фортецю святої Єлисавети. Фахівці дійшли висновку, що вона відповідає критеріям фортеці з ідеальною формою (мається на увазі її геометрична форма вигляду зверху). Потім я на їхнє запрошення побував на конференції у Польщі і от недавно – в Чехії. Україну представляв я один, оскільки колега з Бродів, що на Львівщині, з якихось причин туди не поїхав.
На конференції експерти й політики обговорювали типові для міст, на територіях яких є такі фортеці, проблеми. Зокрема, ішлося про те, як зберегти ці споруди, як їх використати для залучення якомога більшої кількості туристів. Завершився захід укладенням декларації про співробітництво, яку підписав і я.
– Чим може зацікавити туриста наша Свято-Єлисаветинська фортеця?
– Своєю історією. У розвинених країнах Європи фортеці – це стовпи туризму, оскільки вони – свідки воєн, а історія людства – це великою мірою історія воєн. І ніяка споруда цивільного призначення не викликає у тих же туристів такого великого інтересу, як фортеці. Людям цікаво, як вони діяли, для чого призначалися ті чи інші їх елементи.
Нагадаю, що фортеця святої Єлисавети побудована Російською імперією у середині вісімнадцятого століття для оборони Півдня України від турків і кримських татар. Указ про її створення видала імператриця Єлизавета у січні 1752-го. Та через протест турків, які не бажали військової присутності недалеко від їхніх земель, будівництво фортеці почалося тільки улітку 1754 року. Якраз у червні (за старим стилем) урочисто заклали перший її камінь, відбувся з цього приводу й святковий феєрверк. Будували фортецю, що називається, в авральному порядку. Того ж року до холодів земляні роботи було завершено. Земляні вали утворювали шестикутну зірку. Уся фортифікаційна система оточувалася глибокими ровами. За задумом, фортеця мала діяти так: ворожі сили, потрапляючи між зубці її шестикутника, опинялися в зоні перехресного вогню її артилерії і знищувалися. У подальшому будівельні роботи у фортеці продовжилися, хоча й не так інтенсивно, як на початку. На території фортеці було розбудоване ціле містечко із дерев’яною Свято-Троїцькою церквою в центрі.
Як відомо, у бойових діях фортеця святої Єлисавети брала участь тільки раз – під час російсько-турецької війни 1768 – 1774 років. Це сталося у січні 1769 року, коли турецько-татарське військо, перейшовши російський кордон, зупинилося біля фортеці святої Єлисавети. Наразившись на вогонь гармат фортеці, воно так і не наважилося на її штурм. Наприкінці того ж вісімнадцятого століття фортеця святої Єлисавети втратила своє стратегічне призначення.
– Чи правда, що від фортеці було прорито підземні ходи до Інгулу?
– Цілком можливо. Щоправда, в планах, які дійшли до цих днів, позначень таких ходів немає. Та це ні про що не говорить, оскільки така інформація – секретна. Якщо ці ходи були, то, мабуть, уже завалилися.
– Доводилося чути про те, що деякі вулиці Єлисаветграда названо на честь святих, імена яких уже носили бастіони фортеці святої Єлисавети.
– Це моя гіпотеза. Її я висунув на основі ось яких спостережень. Вулиці Олександрівська і Невська (тепер – Тарковського і Пашутіна) пролягають у напрямку бастіону Олександра Невського, Архангельська і Михайлівська (тепер – Червоногвардійська і Кірова) – у напрямку бастіону архангела Михаїла і т.д.
– Наскільки добре, на ваш погляд, збереглася Єлисаветинська фортеця до наших днів?
– Гірше, ніж, наприклад, аналогічна їй фортеця святої Анни в Ростовській області. Та, теж земляна і теж у формі шестикутної зірки, фортеця збереглася ідеально, а все завдяки розташуванню в безлюдній місцевості. Та й наша збереглася непогано, принаймні як для фортифікаційної споруди, що знаходиться майже в центрі міста. Цим фортеця святої Єлисавети, власне, й унікальна. І її збереженню після Другої світової війни сприяла та обставина, що тут створили меморіальний комплекс. Завдяки цьому тут нічого не збудували в радянські часи, ні після них. А деякі інші міста – Херсон, Одеса уже втратили такі фортеці. Та й у Києві фортеця не зберегла таких чітких, як наша, контурів. Вони, ці міста, просто наступили на свої фортеці.
– Чому ж, на вашу думку, наше місто, маючи такий унікальний екземпляр, не перетворилося на туристичну Мекку?
– А хто сюди приїде дивитися на фортецю, якщо немає оглядової вежі? А як позаростала ця територія деревами! Хоча фортецю внесено до переліку пам’яток культурної спадщини України, держава нічого не робить для того, щоб вона відповідала цьому статусу. Я спілкувався з колегами з Даугавпілса, це Латвія, і дізнався, що їхнє місто заробляє на такій же фортеці мільйони. Хоча колись вона була дуже занедбаною. А ми… Вважаю, навіть називаючи свою фортецю просто Валами, ми принижуємо її історичну цінність.
Розпитував Віктор КРУПСЬКИЙ
