Переможницею в номінації «Відкриття року в галузі фізичної культури і спорту» цьогорічного конкурсу «Молода людина року» стала вихованка відділення тхеквондо (версія ITФ) міської ДЮСШ № 2 Наталія Конюх. Дівчина навчається одночасно у двох навчальних закладах: на факультеті фізичного виховання ЦДПУ ім. В. Винниченка й у медичному коледжі імені Є. Мухіна на фармацевтичному
відділенні.
Про досягнення юної спортсменки й розвиток тхеквондо в Кропивницькому й області кореспондентові «ВГ» розповіли сама спортсменка та її тренер, голова обласної філії тхеквондо (ІТФ) Ігор Зюнзя.
Та перед тим, як надати слово спортсменці і її наставникові, не зайвим буде розповісти, що ж таке тхеквондо. Це – бойове мистецтво, олімпійський вид спорту та національний вид спорту в Кореї. Окрім версій ІТФ та ВТФ (олімпійська версія), які культивують в Україні, у світі існують іще шість популярних напрямків тхеквондо, яке схоже на кікбоксинг, однак у ньому існують певні обмеження на удари для рук. Від тхеквондо версії ІТФ олімпійська версія відрізняється тим, що в ній в основному атакують ногами, руками ж роблять це набагато рідше.
У Кропивницькому спортсменів-тхеквондистів версії ІТФ тренують у ДЮСШ № 2 та дитячо-юнацьких клубах «Мрія» і «Надія» міського управління молоді та спорту. Окрім них, у селищі Компаніївці (ДЮСШ «Юність») хороші результати демонструють учні тренера Дмитра Садового. Саме в нього розпочинали тренуватися Наталія Конюх та її старший брат – нині чемпіон світу Олег Конюх.
Чемпіонати світу із тхеквондо (ІТФ) відбуваються у таких трьох вікових категоріях – юніори, дорослі й ветерани. А на Чемпіонат Європи допускають ще й кадетів – спортсменів віком 11–13 років. Займатися тхеквондо починають із семи років, змагаються й після сорока. Існує градація за поясами – рівнями майстерності кожного спортсмена, а також за віковими та ваговими категоріями.
У жовтні 2021 року відбудеться Чемпіонат Європи із тхеквондо (ІТФ) в Греції. У складі української збірної Кіровоградщину там представлятимуть Наталія Конюх, Юсіф Ейвазов і Владислава Лягаєва.
Кореспондент: Перед нашою розмовою, Наталю, я дізнався, що ти займаєшся тхеквондо із шести років. Хто ж привів тебе в цей ніби зовсім не дівочий вид спорту?
Наталя Конюх: Ми з братом у дитинстві змалку хотіли займатися спортом, але в селі Голубієвичі під Компаніївкою (що за 14 км від села) такої можливості не було. Та батьки нас підтримали в тій ситуації й возили на тренування. Так ми з 2009 року почали займатися тхеквондо в компаніївській ДЮСШ «Юність» у нашого першого тренера Дмитра Вікторовича Садового. А 2014-го я вперше стала чемпіонкою України, тоді мені було 10 років, тож на Чемпіонат Європи я поїхати не змогла через ранній вік.
Кор.: Чому саме тхеквондо? І чи тренувалися разом із тобою інші дівчата?
Н. К.: Так склалися обставини. Можливо, тому, що в Компаніївці цей вид єдиноборств дуже розвинений. Як прийшли разом з братом у секцію, так і займаємося тхеквондо досі і не уявляємо тепер свого життя без нього. У першого тренера Дмитра Вікторовича Садового я стала першою дівчиною, яка розпочала займатися цим видом спорту (але у тренера самого Дмитра Садового дівчата займалися). І чотири-п’ять років єдиною й лишалася, аж потім прийшли й інші. Доводилося тренуватися і змагатися із хлопцями, які зовсім не піддавалися.
Мої перші змагання відбулися в обласному центрі через рік після початку тренувань – 2010 року. Тоді посіла друге місце – доволі хороший результат як для першого виступу.
Кор.: Ти виконала норматив майстра спорту позаторік – у 16 років. Як вдалося досягти такого результату?
Н. К.: Взагалі я й раніше могла стати майстром спорту, але саме 2019-го оформили всі необхідні для цього документи. Щоб отримати звання майстра спорту, потрібно щонайменше виграти Чемпіонат Європи, а щонайбільше – стати чемпіоном світу або призером.
Кор.: Із 2015 року ти перебуваєш у складі збірної команди України. Завдяки чому?
І. З.: Наталя – дуже талановита і працелюбна спортсменка. А в чемпіонатах Європи у нашому виді спорту беруть участь із 11–13 років (кадети). Вона виступила вперше на чемпіонаті Європи в 11 років – і стала чемпіонкою серед кадетів. А згодом серед спортсменів 14–17 років – чемпіонкою Європи й чемпіонкою світу. І от у жовтні на чемпіонаті Європи вперше виступатиме серед дорослих, виборовши перед цим торік і цьогоріч чемпіонство на чемпіонаті України серед дорослих.
Кор.: Коли хлопці дізнаються, що ти – чемпіонка світу зі тхеквондо, то часом не остерігаються тебе?
Н. К.: На мою думку, немає чого остерігатися, бо в повсякденному житті я – скромна дівчина, яка не розповідає про свої досягнення.
Кор.: Ти навчаєшся одразу у двох навчальних закладах. Як вдається поєднувати таке інтенсивне навчання й тренування? І чи вистачає часу іще на якісь захоплення?
Н. К.: Так, паралельно вчуся на стаціонарі факультету фізичного виховання ЦДПУ ім. В. Винниченка та заочно – у медичному коледжі, на факультеті фармації. Поки не визначилася, що мені є найближчим. Подобаються і медицина, і спорт, тож вирішила вчитися і там, і там. Із часом усе стане зрозуміліше. Якось устигаю все поєднувати. Мені іноді навіть кажуть, що це – нереально, але такі слова лише мотивують енергійніше братися до справи. Коли іще навчалася в школі, то займалася й у секції волейболу. Але зараз на це чи щось інше просто немає часу.
І. З.: Наталя ще й бере участь у виховних заходах нашої спортивної школи разом з іншими провідними спортсменами області й України. Тхеквондисти Наталія Конюх, Владислава Лягаєва, Юсіф Ейвазов розповідають молоді, яким є шлях до чемпіонства, як вони досягли своїх висот, як правильно поводитись серед людей, де можна застосовувати прийоми, де не можна, про історію тхеквондо. І так мотивують молоде покоління до занять спортом. У Міжнародний олімпійський день бігу вони провели показові виступи, як і щороку в День захисту дітей, коли показують і рекламують свій вид спорту й запрошують записуватися до нас у секції.
Кор.: Що особисто тобі дало тхеквондо?
Н. К.: По-перше, другу родину, яка, як і рідні, мене підтримує. Це також – певне виховання, упевненість у собі. Але свою навченість демонструю лише під час поєдинків і не застосовую її поза спортивною ареною.
Кор.: З вибором майбутньої професії ще не визначилася?
Н. К.: На все – свій час. Цю тему я відклала на майбутнє й маю задоволення від того, що навчаюся там, де мені подобається. Займаюся спортом і маю від цього також лише позитивні емоції.
Кор.: У спорті доволі часто трапляються травми. Можливо, навчання в медичному коледжі певною мірою допоможе тобі в їх лікуванні?
Н. К.: Можливо, у майбутньому й допомагатиме.
І. З.: На жаль, на чемпіонатах Європи і світу наша збірна не має власного лікаря. Іноді важко буває через це. Тож навчання Наталі в медколеджі може посприяти тому, що з деякими проблемами зможемо впоратися самотужки.
Кор.: Наталю, що, на твою думку, приводить до успіху в спорті?
Н. К.: На дев’яносто дев’ять відсотків – це щоденна важка робота, потрібно повністю викладатися на тренуваннях і чітко усвідомлювати свою мету. І йти до неї, не зважаючи на перешкоди.
Кор.: Чого зараз прагнеш досягти?
Н. К.: На даний час – отримати звання заслуженого майстра спорту й стати абсолютним чемпіоном світу.
Кор.: А хтось у Кропивницькому вже досяг таких висот у тхеквондо (ІТФ)?
І. З.: Наша землячка Тетяна Тетерев’ятникова, яка зараз мешкає в Києві, – заслужений майстер спорту, чемпіонка світу. Вона займалася плаванням, а потім прийшла до мене й за вісім років стала чемпіонкою й призеркою чемпіонатів Європи і світу, виконала розряд заслуженого майстра спорту. Коли отримала це звання і стала чемпіонкою світу, то їй надійшла пропозиція про перехід від тренера з олімпійської федерації. Тетяна вирішила спробувати себе у версії ВТФ. Це її право, комусь подобається наша версія, комусь – олімпійська, комусь – карате. Хлопцям, наприклад, подобаються бої без правил.
Кор.: А ти, Наталю, не задумуєшся про перехід?
Н. К.: Поки що таких думок не маю. Мені подобається та версія тхеквондо, в якій я виступаю. Можливо, і її внесуть до списку олімпійських дисциплін.
І. З.: На даний час представники Південної й Північної Кореї обговорюють можливість додати до списку олімпійських видів спорту тхеквондо версії ІТФ. Тож можливо, що це станеться до Олімпійських ігор у Франції 2024 року.
Кор.: Зараз тренуєшся? Чи влітку відпочиваєш від спорту?
Н. К.: Звичайно, час для відпочинку є. Але все одно намагаюся тренуватися майже щодня.
Кор.: Тобто вперто йдеш уперед – до нових спортивних звершень!
Н. К.: Так, щодо цього я вперта.
Записав Юрій ЛІСНИЧЕНКО
