Затишний дворик біля будинку № 9 на вулиці Комарова у Кіровограді свідчить про те, що тут є господар. Так воно й є – мешканці п’ятиповерхівки майже десять років тому створили об’єднання співвласників будинку “Мрія-2006" і тепер господарюють самостійно. Голова правління об’єднання Лідія Пух – жінка енергійна та хазяйновита. Про те, як вдалося навести порядок на довіреній їй території, опанувати нові форми господарювання, вона розповіла кореспондентам ”ВГ":
– Раніше ми перебували в об’єднаному кооперативі. Але згодом, коли в країні розпочались негаразди із наданням комунальних послуг, коштів не вистачало на елементарні потреби на утримання будинку, тому все руйнувалось та занепадало. Світло відключали не залежно від того, є заборгованість чи немає, сміття не вивозили. Начебто і заборгованості у мешканців не було, а куди кошти йшли – ніхто пояснити не міг. Тому ми вирішили створити ОСББ. Тоді, у 2006 році, цей рух лише набирав обертів, але наші люди зрозуміли, що допомоги чекати нізвідки. Провели збори мешканців будинку, постановили створити самостійну організацію, відкрили рахунок у банку. Тоді я цікавилась, як об’єднання жильців діють в інших містах, до речі, цей рух вже тоді започаткувався і в Кіровограді. Зрозуміла, що подібна форма господарювання для нас – вихід: будуть кошти – буде й діло. Так вже десять років і господарюємо. За цей час двічі робили ремонти у під’їздах – у нас тут чистенько, гарненько. Двічі перекривали дах, бо він протікав з п’ятого поверху до першого. Тож спочатку потрібно було вживати термінових заходів, а потім вже зробили все капітально. Кожне рішення приймається на зборах членів ОСББ. Люди самостійно вирішують, скільки коштів потрібно здати на той чи інший вид робіт залежно від квадратури їхньої квартири. Таким чином накопичуємо на капітальний ремонт. Намагаємось не затягувати з ремонтами, адже інфляція “з’їдає” людські гроші. Закуповуємо будматеріали, шукаємо виконавців робіт, щоб і дешевше було, і якісно. Подивіться, які ремонти у під’їздах зроблено, ганки відремонтували, пофарбували, розмалювали для гарного настрою. Тариф у нас – 1,20 гривні за квадратний метр площі квартири. От чула, що міська влада знову підняла вартість послуг з утримання будинків та прибудинкових територій.
– Ось у вас на подвір’ї є чудовий дитячий майданчик, облаштовані клумби, пофарбовані бордюри…
– Так, це все самі мешканці робили. А ця клумба – моя особиста. Є багато любителів садити квіти, доглядати за ними. Встановили на будинку лічильник води, щоб її для поливу використовувати. Також є й лічильник електроенергії. Під’їзди освітлені, прибудинкова територія – також. Все раціонально й по кишені. Мабуть, бачачи такі результати господарювання, люди регулярно сплачують комірне. Заборгованості немає. Буває, що телефонують мені, попереджають, що, мовляв, у цьому місяці грошей немає, то заплатять в наступному. Все у нас, як на долоні. Я обов’язково звітую, скільки на що було витрачено: чи то на вивезення сміття, чи плату за електроенергію, ремонти тощо. На оплачуваних посадах – я і бухгалтер. Також утримуємо двірника.
Якщо потрібно виконати якісь капітальні роботи, то я обов’язково збираю збори, пояснюю людям, подаю розрахунки. Наприклад, у першому під’їзді робили каналізацію. На зборах вирішили, що я купую труби (тобто за рахунок коштів ОСББ), а жильці оплачують вартість робіт.
– А як ви відважились покласти собі на плечі таку відповідальність? Адже у нас часто люди лише сваряться, а взяти відповідальність на себе не хочуть.
– Так і відважилась, бо хто ж зробить, як не ми самі? Буває, що і руки опускаються, але потім просто беру і роблю. І люди мені дуже допомагають. Може, в якихось будинках проживають люди більш-менш заможні, а у нас – більшість пенсіонерів. Але все одно виходять на суботники, наводять порядок. Просто треба любити будинок, в якому живеш. Не буває так, щоб усі сиділи по квартирах, а хтось прийде і наведе лад. Треба вчити людей організовуватись. Саме життя підказує, що потрібно робити. Ось у нас у кожному під’їзді є старший. Він же входить до складу правління ОСББ. Гуртом вирішуємо, що потрібно робити в першу чергу, а що залишити на потім. Наприкінці року звітуємо, затверджуємо план на наступний. Кошти рахуємо: чи варто підвищувати тариф, чи поки що залишити на старому рівні. Так, два роки поспіль у нас був тариф гривня за квадратний метр. У минулому році влітку вирішили підвищити до гривні 20 копійок. Тепер дивлюсь, що електроенергія дорожчає. Можливо, дотягнемо до кінця року, а може, й підвищимо копійок на 30.
Лідія Юхимівна походжає подвір’ям. Все помічає, робить дітям зауваження, щоб не галасували під вікнами. Звертає увагу на те, що після звернення до головного управління ЖКГ міської ради відремонтували асфальтове покриття. Докучали автомобілісти, які ганяють у дворі. Тому домоглись дозволу та облаштували на подвір’ї “лежачих поліцейських”.
Ось біля під’їзду відпочивають Емма Дмитрівна та Раїса Якимівна. Вони – старожили і добре пам’ятають, як було і як тепер. Будинок у них гарний. Все зроблено до ладу.
– Працює Лідія Юхимівна не покладаючи рук, – хвалять свого голову пенсіонерки. – А біля неї й нам добре. Ми вже 42 роки живемо в цьому будинку, тож є з чим порівнювати. Зараз будинок у нас взірцевий. Ось поряд жеківські будинки. Порівняйте.
І порівнюємо, адже часто доводиться спілкуватись із тими кіровоградцями, які вирішили об’єднатись в ОСББ та самостійно розпоряджатись коштами, які сплачують. У них більше порядку, але й більше відповідальності. Вони навчились господарювати. Отже, висновок – на користь саме таких об’єднань співвласників.
Оксана ВЕРСТЮК
Фото Олега ШРАМКА
