При інтригуючих обставинах сьогодення непомітно виникла спокуса відслідкувати внутріш-ньопарламентські марш-кидки народних представників, котрі лобіюють інтереси Кіровоградщини на всеукраїнському просторі. Фундаментальний закон збереження енергії виключає інші варіанти, крім одного: якщо десь щось зникає, то кудись воно прибуває. Отож, визначимо полюси притягання під величним скляним куполом будівлі Верховної Ради.
Голова Володимир Литвин збирає потужну фракцію. До нього прихилилася Аграрна партія Україна, яка останнім часом стала ще й народною. Не виключено, що на певному етапі загубиться складник Аграрна, і поряд з Костенківським брендом постане ще один, трохи видозмінений. Станеться так чи ні, але сьогодні згадана структура представлена у Верховній Раді двадцятьма вісьмома голосами, хоча два-три місяці тому мала лише двадцять. Сюди ж звертали погляди Губський та Єдін після виходу із СДПУ(о), але, мабуть, Володимир Михайлович не поспішає відкривати шлагбауми, не переконавшись, чи достатньо добре вивітрилися з їхніх голів соціал-демократичні ідеї. Тоді не такою вже й дивною видається поява обох друзів на згаданому ющенківському святі. Треба думати, підуть вони до нового патрона не вдвох, а в досить-таки кількісно пристойному обрамленні.
Після надбання Конституційним судом Степана Гавриша безгоспними залишаються "Демініціативи". У фракції згуртувалися багатенькі мешканці Лівобережжя на чолі з Ярославським, які зацікавлені спокійно продовжувати власний бізнес. Отож, вони дрейфуватимуть від полюса до полюса. Швидше всього до Литвинового, бо Ющенко вже має налагоджену систему з досить чіткими функціями кожного.
Своєрідну біржу являють ряди позафракційних депутатів. Позавчора було 26, вчора — 49. Скільки їх стане завтра? Вже сьогодні між ними помічений і кіровоградський виходець Ігор Шаров з десятком прихильників. У колі позафракційних опинилися два Олександри — Волков з Біловолом, котрі долають усі піки, мов альпіністи у зв'язці. Останнім часом, слід сказати, у жилетах рятівного кольору. Не треба, либонь, нагадувати, що Біловол обирався у парламент по 101 округу (включає Бобринецький, Кіровоградський, Новоукраїнський і ще три райони).
Розгортається ще один цікавий сюжет. Литвин накидає оком, як твердять інтернетвидання, на ДемПУ, де головує депутат від знаменитого сотого округу Ганна Антоньєва. Однак з'їзд партії, що відбувся днями, висловився за підтримку Ющенка. Крапку ставить горілка фірми "Артеміда" з промовистою назвою "Так!", хоча спеціалісти не знайшли в ній якихось відмінностей, порівняно з іншим варивом у цій галузі.
Найімпозантніше сьогодні подає себе Михайло Михайлович Поплавський. Зразу видно — професіонал. Три місяці тому закликав українців усього світу — від Українського конгресового комітету Америки до сільської ради рідної Мечиславки — об'єднуватися у глобальну національну спілку. Після виборчого марафону пісенним хітом переконує всіх і всяк, що він — українець назавжди, від пращурів до нащадків, ніби хтось йому не вірить. Словом, треба кудись причалювати. Знаючи кипучу енергію ставленика 102 округу, думаємо, що те йому вдасться.
Що ж до загадкового округу № 103, який продемонстрував найстрокатіше народне волевиявлення при голосуванні, та не менш загадкового депутата від цього ж округу пана Бойка, то при найменшій нагоді спробуємо заповнити прогалину.
З Кіровоградщиною пов'язані не лише депутати-мажоритарники, а й обрані за партійними списками та ті, котрі з якихось причин поміняли місце прописки. Немає потреби широко розповсюджуватися про Ю.Тимошенко і В.Яворівського. Ближче майбутнє не викликає питань, а що піднесуть їм віддаленіші перспективи — побачимо. Міцно засіли в партійно-фракційних редутах нашоукраїнець Валерій Альошин, бютівець Сергій Сас, комуністи Валерій Мішура, Володимир Пузаков з комсомольцем Олександром Поліїтом. Двоє перших — політики непублічні і якщо мовчать, то значить знайшли своє місце на святі життя, чого не скажеш про Валерія Мішуру. Той недавно плакався, ніби кляті капіталісти останнє достоїнство перекупляють. Мав, певно, на увазі кілька пізнавальних зарубіжних вояжів, нав'язаних йому чи не силоміць. Злі язики подейкують, ніби сувора партійна установка говорити одне, думати інше, робити третє базується на таємній міжпартійній угоді про частку комуністів у бізнесі класових опонентів. Ставимо питання: чи не постав у парламенті фракційний 59-головий монумент, зцементований дисципліною та матеріальною вигодою? Втім, одного романтика — Бориса Олійника — узріти на цьому фоні можна. Думається, вибори-2006 прояснять ситуацію з полум'яними борцями проти несправедливості. Між іншими — й з кіровоградцями.
Вимальовуються три полюси, до яких тяжітимуть парламентські сили найближчих двох років. Це "Наша Україна", блок Литвина і тріада РУ+КПУ+ СДПУ(о), чим, власне, і вичерпується депутатський ресурс.
Після сказаного сподіватимемося, що день грядущий принесе ще багато політичних цікавинок з інтригуючими зав'язками та динамічними розв'язками.
Леонід БАГАЦЬКИЙ
