Ось і відлунали останні акорди Х Музичного фестивалю ім. К. Шимановського, який тривав у Кіровограді протягом 3–12 жовтня.
Фестиваль став органічним продовженням низки заходів, що охопили музичну спільноту в рік 130-річчя великого польського композитора, уродженця українського села Тимошівки Кароля Шимановського. Головним організатором фестивалю став Кіровоградський музей музичної культури імені Шимановського на чолі з його невтомним директором Олександром Полячком. Ініціативу підтримали Польський інститут у Києві, консульський відділ посольства Республіки Польщі в Україні, а також благодійний фонд "Розвиток Кіровоградщини".
У межах фестивалю відбулася міжнародна наукова конференція, в якій взяли участь київські вчені – доктор мистецтвознавства Т. Кара-Васильєва, кандидати наук А. Калениченко та І. Сікорська, їхні польські колеги Е. Ясіньська-Єндрош і Б. Шумовська, а також видатний англійській піаніст Джонатан Пауелл, який не лише виступив з доповіддю, а й презентував незабутній сольний концерт із творів К. Шимановського та практично не відомих навіть фахівцям робіт І. Альбеніса та К. Сорабджі. Серед інших небуденних заходів першої частини фестивалю (таких, як виставка авангардної вишивки, презентації нових видань і фільмів) вразило прем’єрне виконання циклу "Шість курпьовських пісень" Шимановського камерним хором під керівництвом Юрія Любовича.
Справжнім святом для любителів фортепіанного мистецтва стали виступи піаністів з витонченим художнім смаком і високою технічною майстерністю Петра Лаула і Павла Райкеруса із Санкт-Петербурга. Павло Райкерус, до слова, лауреат численних конкурсів з дивовижно насиченим, шляхетним звуком та незрівнянною "сріблястою" технікою. Його гра нагадувала перенесення з реального простору і часу у стан глибокого емоційного співпереживання, світлої естетичної насолоди. Програму сольного концерту П.Райкеруса склали майстерно виконані цикл поем "Маски", мініатюри К. Шимановського, а також нечасто виконувані у нас "33 варіації на тему вальсу Діабелі" Л.Бетховена. Кіровоградська публіка давно не чула майстра такого високого рівня. За свідченням слухачів, востаннє подібне за силою і глибиною впливу виконання відбулося 25 років тому – на концертах учнів уродженця Єлисаветграда Генріха Нейгауза на чолі зі Святославом Ріхтером, які приїхали тоді вшанувати пам’ять учителя у його столітній ювілей.
