Наступного тижня мине рік, як Андрій Райкович займає посаду міського голови Кропивницького. Тож саме час підбити певні підсумки: як налагоджується співпраця з депутатами, що із запланованого вдалося зробити, які завдання є пріоритетними на майбутнє. Саме про це розповів в інтерв’ю керівник міста нашому виданню.
– Андрію Павловичу, ви прийшли на цю посаду з виробництва. Ви – досвідчений керівник, бізнесмен, економіст. Чому вирішили полишити свою улюблену справу, якій присвятили багато років життя, досвіду і доклали чимало зусиль? І чи такою ви уявляли собі роботу міського голови?
– Однозначно дізнатися про те, які обов’язки покладено на міського голову, про особливості його діяльності з чужих слів неможливо – треба набути власного досвіду. А відносно того, чому я прийняв таке рішення… Можливо, настав той час, коли мені треба було піти далі. Я хотів спробувати свої сили, попрацювати на громаду.
– Але ж ви усвідомлювали, що міський голова – не тільки господарник, що є і політична складова цієї посади?
– Особисто я посаду міського голови не політизую. Політики має бути в цьому випадку якомога менше. Міський голова повинен об’єднувати, консолідувати всі політичні сили заради інтересів громади. Саме так я працюю з депутатами. Якби я постійно наголошував, що я – представник конкретної партії і робив акцент на її ідеології, роботи не було б. Тим більше, що зараз у міській раді жодна партія не має абсолютної більшості, тож ніхто не може взяти в повній мірі відповідальності за ситуацію. Більше того, ті депутати, які ледь не одноосібно представляють ту чи іншу партію, ще й надзвичайно амбітні, і сконсолідувати їх дуже непросто. Яскравий приклад – вирішення надзвичайно важливого питання об’єднання пологових будинків. Це потрібно було зробити заради майбутнього, заради розвитку медицини. Але люди зневірилися, вони звикли до того, що чиновники, нерідко прикриваючись тими чи іншими гаслами, роблять якісь брудні оборудки. Ми дійсно прагнемо змінити стан речей на краще, але дехто при цьому підігрівав цю недовіру, вводив жителів міста в оману.
Повертаючись до теми політики: всі партії прописали у своїх програмах, що на першому місці для них – це служіння народу України. Тож треба йому служити. Я прагну до того, щоб під час голосування на сесіях "за" був не 21 голос депутата плюс голос міського голови, а щоб рішення підтримувало якомога більше народних обранців.
– Ви почали керувати містом у нелегкий час. Війна на сході країни, складна соціально-економічна ситуація. До того ж, уже багато років поспіль жоден міський голова в Кропивницькому не допрацював до кінця своєї каденції, і це не могло не вплинути на стан міського господарства. Як вдалося впоратися з проблемами?
– Я – людина виважена, прагматична і послідовна, коли є проблеми, я спрямовую всі свої зусилля на їх вирішення. У мене в житті жодного разу не було так, щоб я щось запланував, а потім кинув на половині шляху. Такого не може бути в бізнесі, це – марнотратство. Так і в міському господарстві, в питаннях використання бюджетних коштів. Хоча є і проблеми, які заважають йти наміченим шляхом. Один із прикладів – система "PROZORRO". Вона не працює ефективно, більше того – гальмує вирішення багатьох важливих питань. Один із прикладів – закупівля тролейбусів, провести тендер змогли лише з другого заходу. Також через цю систему нам не вдалося освоїти в цьому році півтора мільйона гривень на реконструкцію Ковалівського парку. Також не заасфальтували дороги на кількох вулицях. Адже "PROZORRO" не дає можливості відремонтувати частину вулиці, скажімо, від одного будинку до іншого, можна ремонтувати її тільки повністю. Ще слід врахувати й те, що від моменту оголошення тендеру до початку робіт на тому чи іншому об’єкті, якщо користуватися системою "PROZORRO", має пройти, як мінімум, два місяці. Тобто ми втрачаємо час, втрачаємо бюджетні кошти, адже матеріали, послуги постійно дорожчають.
Можливо, ця система створена з огляду на чиновників-крадіїв, які "загралися" в бюджетні ігри, настільки знахабніли, що їх можна зупинити тільки таким чином. Але, на мою думку, щоб боротися з такими функціонерами, треба просто посилити кримінальну відповідальність. Украв – сідай у тюрму, і крапка. А якщо менеджери в системі органів місцевого самоврядування працюють чесно, прозоро, не треба на них одягати кайдани. Якщо вони і повинні бути – то, образно кажучи, тільки "золоті", тобто треба належним чином, стимулювати роботу висококваліфікованих працівників, довіряти їм. Якщо зарплата буде пристойна, то це – найкращий стимул до роботи. І красти тоді ніхто не буде. Це – принципи європейської ринкової економіки.
– Коли ви прийшли на цю посаду, то сказали, що не будете робити кадрових різких рухів, і певний час кадрових змін дійсно не було. Але згодом декого з начальників управлінь звільнили. За якими критеріями?
– За критеріями професіоналізму. У мене дуже високі вимоги до підлеглих. Дехто злякався цих вимог, зрозумів, що не зможе їх виконати. Хтось просто не захотів вчитися в мене. Ці керівники пішли в інтриганство, вони стали розмінною дешевою політичною монетою. Мені шкода, що дійшло до звільнення кількох працівників управління житлово-комунального господарства. З них можна було зробити толкових спеціалістів. Можливо, їм просто не пощастило попрацювати з нормальними менеджерами. Взагалі, стосовно кадрових рішень я – надзвичайно жорсткий, нікому не буду догоджати. Я можу прийняти на роботу за рекомендацією, але звільняю за статтею.
– Повернімося до питання співпраці з депутатським корпусом. Поки що сесії проходять зі скрипом. У чому причина цього, на вашу думку? Можливо, в тому, що ви казали раніше, – у деяких депутатів надто великі амбіції і вони сприймають трибуну міської ради як місце для піару перед журналістами, громадою? Чи беруть гору якісь особисті інтереси?
– Але ж ви бачили, що, як би там не було, п’ята сесія була результативною. Я вважаю, що частково заслуга є і в тому, що я зробив першу тестову перевірку, перенісши розгляд депутатських запитів і звернень на закінчення засідання. Тобто я прибрав складову піару, яка заважала роботі. Так я б зробив і на підприємстві. Спочатку треба вирішити важливі виробничі питання, а потім вже говорити про перспективи, озвучувати зауваження та пропозиції. Подивіться, як проводяться сесії обласної ради. Гімн, вручення нагород і відразу – до справи. І лише в кінці – виступи. Я розумію, що рівень демократії зараз інший. Сьогодні представники громади прагнуть теж виступати на сесіях, доносити інформацію до депутатів, порушувати ті чи інші проблеми. І ми надаємо їм таку можливість. Недарма Кропивницький потрапив за одним із рейтингів до десятки найдемократичніших міст України. Але це не повинно заважати роботі. Слід відрізняти діалог з громадою від піару.
– Відчувається, що ви не боїтеся непопулярних рішень. Як приклад – заборона встановлення автономного опалення в будинках, де більшість мешканців ще користується централізованим. Не думаєте, що втратите через це частину електорату?
– Можливо, подібні рішення і непопулярні, але їх треба приймати. Адже слід враховувати інтереси всієї громади. Масовим переходом на індивідуальне опалення ми втягуємо місто в глобальну енергетичну проблему. Можливо, якійсь людині у нинішній ситуації і вигідно перейти на "автономку". Але це лише для неї. Це одноосібна вигода. Люди ж живуть у багатоповерхових будинках спільного користування, де є сходи, підвал, горище. Їх необхідно теж опалювати. Треба до цього ставитися як до єдиного майнового комплексу, а не як до окремо взятої квартири. Якщо хочете вирішити особисто свою проблему, то є приватний сектор, там можна обирати будь-яку систему опалення. Все одно потім наступним поколінням доведеться все переробляти. Ремонтувати будинок, конструкція якого зазнає шкоди через розбалансованість системи теплопостачання, можливо, встановлювати котельню на багатоповерхівку. До слова, саме так опалюють житло у Європі.
Інша справа – що люди зараз бідні. Вони шукають можливість, як зекономити на оплаті комунальних послуг. І через це роблять помилки.
– Зараз триває процес децентралізації влади. У цьому більше плюсів чи мінусів для органів місцевого самоврядування?
– Однозначно – плюсів більше. Якщо чесно, якби діяла стара система адміністрування територіями, я б, можливо, і не погодився обиратися на цю посаду. Адже децентралізація розкриває нові обрії, дає більш широкі можливості в плані розвитку, реалізації конкретних програм. Ми однозначно почали себе почувати краще в фінансовому плані. Зараз ми готуємо бюджет на 2017 рік, дохідна частина становитиме понад два мільярди гривень. Це дуже великі кошти. Більше того, я впевнений, що ми перевиконаємо заплановану дохідну частину бюджету. А значить, більше зможемо реалізувати важливих соціальних проектів. Однак, звичайно, за умови, якщо кошти будуть використовуватися раціонально.
– Коли ви обиралися, то озвучили ключові пункти своєї передвиборчої програми. Це – і освітлення вулиць, і ремонт шкільних спортзалів, і багато іншого. За цей рік ви коригували цю програму?
– Зрозуміло, що це – основа, каркас, пріоритети поступово коригуються. Але те, що я пообіцяв людям, виконаю. Програма розрахована на всю каденцію, а не на один рік. Якщо мені буде дана можливість її добути… Ні, неправильно сказав – відпрацювати на громаду, то я цю програму реалізую. І це – не пусті слова. В мою програму закладено головний принцип – користь для громади. Спочатку виконання того чи іншого пункту має дати соціальний ефект, потім – економічний, і лише потім ідуть амбіції, голоси виборців на майбутнє. Чи потрібно людям те, що я запланував? Так, потрібно. Майже все, що закладено в цій програмі, декларували й інші політики. Сьогодні я працюю із секретарем міської ради Андрієм Табаловим, який також балотувався на посаду міського голови, і його програма майже ідентична моїй. Значить, ми йдемо в одному напрямку. До слова, я вважаю, що саме виконання передвиборчої програми – головний критерій, за яким визначається відповідальність політика, посадовця перед виборцями. Адже проблем у місті чимало, всім не вгодиш. Навіть якби я після особистих прийомів вирішував усі питання, що порушують мешканці, які на них приходять, все одно залишилися б і ті, хто вважає, що не все зроблено. Все зробити неможливо, але те, що закладено в програмі, треба зробити. Це чесно і відповідально.
– Які із реалізованих проектів у місті за цей рік ви вважаєте знаковими?
– Я – не піарник за натурою, стрибати і казати, що це саме я зробив, не буду. До перемог я ставлюся просто – як до певних етапів життя. Для мене головніше – сконцентрувати свої зусилля на розв’язанні тієї чи іншої конкретної проблеми. Здали об’єкт – йдемо далі. І за строками я теж не гонюсь. Ось до кінця року в місті мають з’явитися двадцять нових тролейбусів. Через систему "PROZORRO", про яку я вже згадував, дещо із запізненням. Якщо навіть вони почнуть їздити через місяць, не бачу в цьому проблеми. Головне – що вони будуть. Як кажуть у народі, новішими будуть.
Поки що те, що я запланував на 2016 рік, ми все виконали. Це і початок реформи медичної галузі, і поліпшення матеріально-технічної бази лікувальних, освітніх закладів, і розвиток культурної сфери, і підтримка воїнів АТО, і поліпшення харчування в школах, дитячих садочках. Вчасно в обласному центрі розпочався опалювальний сезон. Хоча такі питання повинні бути взагалі за межею обговорення громади. Це те, що ми маємо робити щоденно, якщо і виникали проблеми, ми зробимо все, щоб мешканці їх не відчули. Багато зроблено в плані надання адміністративних послуг. Це і наш центр, і "гаряча лінія".
Масштабний проект, що вдалося реалізувати, – ремонт дамби. Ми всі з вами сиділи на пороховій бочці. Не дай Бог, була би повінь, гідроспоруди не витримали б, і центральна частина міста плавала б у воді. Цю проблему ми вирішили. Тепер на черзі інший важливий об’єкт – арка на вулиці Ельворті. Її реконструкція дозволить розвантажити транспортні потоки. Але об’єкт дуже складний, це – залізничний шлях, по якому щоденно їздять потяги, їх рух доведеться на певний час зупинити. Більше того, у нас виникли проблеми навіть на етапі проектування, адже за такий проект, як з’ясувалося, не готові взятися наші проектні інститути. А якщо звертатися до закордонних установ, все одно треба буде потім пройти етап ліцензування в Україні. Але ми реалізуємо цей проект у будь-якому випадку.
Загалом, планів дуже багато. Головне – щоб у нашій державі настав мир. Тоді ми почнемо розвиватися значно швидше, зможемо ставити на перше місце не обороноздатність країни, а вирішення соціальних питань, вкладатимемо бюджетні кошти в розвиток економіки.
Розмову вела Олена КОЛЕСНИКОВИЧ
