– Знаєте, коли Тоня (народна артистка України Антоніна Червінська, художній керівник театру музики, пісні і танцю «Зоряни») сказала, що їдете до Туреччини на фестиваль, я подумала: «Щастить же! Море, пісні, емоції…» А тут зранку до вечора: корупція, тарифи, реформи.., – говорила я своєму співрозмовникові – директорові обласної філармонії Миколі Кравченку, котрий повернувся із цієї самої Туреччини.
Микола Іванович супроводжував «Зорян», запрошених до участі у фестивалі-конкурсі, що проходив у турецькому місті Стамбулі. Був, як він сам висловлюється, пажем при королях. Щодо моїх сентенцій про море, пісні і емоції пан директор тільки зітхнув:
– І ви туди ж! Усі чомусь думають, що Туреччина – це суцільна Анталія, де так гарно відпочивати, принаймні дешевше, ніж на українських курортах! Яке море! Ми працювали як не 24 години на добу, то 20 точно. Фестиваль-конкурс – це не розваги.
– То й моря не бачили? – майже розчарувалася я.– Не купалися?
– Їздили один раз до моря. Але в Стамбулі море брудне і, вибач, смердюче! У готелі, де ми жили, є басейн. Хто хотів – той міг купатися. Я купався, а нашим артистам, якщо відверто, було не до того!
Фольклорний фестиваль-конкурс проходив у Стамбулі вже 19-й раз. Це один з п’яти найкращих фестивалів світу. Цьогоріч у ньому взяли участь 27 країн. Це – близько тисячі учасників. Послухаємо далі Миколу Івановича.
– Аж страшно, скільки в нього вклали коштів, – продовжив директор обласної філармонії. – Почнемо з того, що мешкали ми в п’ятизірковому готелі! Усе включено! Учасників поділили на кілька підгруп, до кожної прикріпили трьох (!) людей. Організація – на найвищому рівні. Тамтешній очільник міста сказав, що його не бентежить, як хто виступить на конкурсі, але він хоче, щоб Туреччина залишилась у нашому серці! Яких тільки екскурсій нам не організовували! Навіть на фотовиставку! Може хтось і не хотів цього, але відмовитися не можна було. Це означало образити організаторів.
– На фотовиставку, можливо, й не дуже хотілося, але ж були такі екскурсії, від яких не хотіли відмовлятися?
– Наприклад, екскурсія по Босфору із заїздом в рибний ресторан і на рибний ринок. Ще були на виставці турецької кухні.
– І куштували страви?
– Звичайно.
– У такому випадкові Туреччина залишилась не тільки в серці. І шлунок не обділили. Миколо Івановичу, воно зрозуміло, що турецькому мерові байдуже, як ви виступите, а департаментові культури нашої області? Тій же пані Животовській, його начальникові, чи голові облдержадміністрації? Вам, мабуть, наказували без перемоги не повертатися? До речі, Україну ще хтось представляв?
– Ні, від кожної країни був один колектив. Звичайно, від нас чекали перемоги. А «Зоряни» рідко повертаються без неї.
Треба зазначити, що про «Зорян» Микола Іванович завжди говорить з якоюсь особливою інтонацією, що не важко зрозуміти. Колектив цей він вважає і своїм дітищем, адже його створення збіглося з приходом до керівництва філармонією Миколи Кравченка. Ні-ні, він розуміє, кому треба вклонятися низько за колектив, що прославляє рідну філармонію на всю Україну і саму Україну в різних куточках світу. Йдеться про Анатолія Кривохижу, патріарха хореографії, що вклав у «Зорян» свою душу, і навіть більше! Звісно, і конкурсна програма «Зорян» базується на хореографії Кривохижі. «Ятранські весняні ігри», «Поворотня»…
– Оцінили турки виконавське мистецтво «Зорян»?
– Ви сумніваєтесь?
– Хороша відповідь. Іншої я не чекала. А журі?
– І журі оцінило. Призові місця у нашого колективу – у трьох номінаціях. Перше місце посів інструментальний оркестр «Зорян». У номінації найкращих танцювальних пар гарно себе показала наша танцювальна пара Віталій Швець – Ольга Іванченко. У них друге місце. Серед майже тисячі учасників, вважаю, це зовсім непогано! А в конкурсному заліку наш театр музики, пісні і танцю поділив третє місце із цікавим фольклорним колективом з Росії.
– Третє місце, хоч і розділене, – теж добре.
– Ще й як добре. Перемога в трьох номінаціях – і тритисячний зал вибухав оплесками у відповідь на рішення журі, а на великому екрані на сцені майорів прапор України. Повірте, у нас сльози в очах були від гордості.
– І в душі щось розгорталось і знову згорталось…Я щиро рада за вас і вітаю від усього серця. А кому ж перше місце дісталося?
– На першому місці – фольклорний колектив зі Словакії, на другому – дуже хороший колектив з Грузії (Аджарія). Так вирішило журі. Хоч всі ми сподівалися на перемогу грузинів. І публіка їм симпатизувала більше. До речі, оскільки в основний склад журі входили латиноамериканці, то ми аж потерпали, що не оцінять вони слов’янський фольклор. Але оцінили. Приємно було дізнатися, що за нашими виступами уважно спостерігало наше консульство. Консул підійшов до мене, коли ми вже від’їздили. Так і пояснив, що не хотіли створювати напругу. Дуже дякував. Згодом листа прислали в адміністрацію.
– Миколо Івановичу, а можна дещо меркантильне питання? Їздили за бюджетні кошти? Готель «п’ять зірок», екскурсії, нічні дискотеки…
– З бюджетних коштів ми не витратили ні гривні. Організатори взяли на себе оплату за проживання та харчування. З іншими витратами нам допоміг наш постійний спонсор Станіслав Березкін, дай Боже йому здоров’я.
– Спасибі за розмову. Нехай вас ще довго зігріває «турецький вояж».
Розмову вела
Валентина ЛЕВОЧКО
