Уявлення про сучасний літературний процес читач здобуває зі стелажів книжкових магазинів чи бібліотек з написом “Новинка”, відвідин презентацій нових видань чи творчих зустрічей з письменниками. В Кіровограді книжкових магазинів – лише кілька. В них полиці заповнені переважно класикою чи світовими бестселерами. Сучасній українській літературі майже не відведено місця. Якщо і можна знайти якісь книги, то це будуть старі видання, яким років десять, не менше, відомих письменників, як от Жадана чи Андруховича. Самі ж митці відвідують наше місто раз чи два за життя. Таким чином, у пересічного містянина може скластись враження, що українська література не розвивається, не живе, однак це зовсім не так.
Такі заходи, як форум видавців у Львові, що тривав з 10 по 13 вересня, говорять про життєздатність української культури. Масштаб цієї події годі оцінити: відбулось понад 1400 заходів, 87 видавництв презентували близько п’яти тисяч книжок, учасники з 22 країн відвідали Львів, а країною-гостем цьогорічного заходу стала Франція.
Гілку першості по “забігах” на своїх заходах здобув Юрій Винничук. У нього їх було аж 26. До форуму лише у видавництві “Фоліо” вийшли вісім його книг і ще один збірник за його участі. Не відстав Євген Положій з 14 акціями, стільки ж було їх у Сергія Жадана і на один менше у літературного критика Ірини Славінської. Також активним виявилося публічне життя на форумі у Марії Матіос, Тараса Прохаська, Лариси Денисенко, Андрія Любки тощо.
Цікавою була дискусія під назвою “Критика проти літератури: непримиренні друзі”. Відомі українські літературні критики, літературознавці та письменники зібрались за “круглим столом” для того, щоб обговорити сучасні процеси у літературному житті, розвиток цього процесу та його нагальну необхідність у становленні книжкової справи. Зокрема, письменниця, журналістка та перекладач Світлана Пиркало зазначила, що проблемою нашого інформаційного простору є розділеність життя і літератури. Так, У Британії читач дізнається про новини літератури з тих самих газет. А от доктор філологічних наук Віра Агєєва вбачає свою роль у відділені якісної літератури від посередньої. Нормальна людина не здатна опанувати всі книги, що виходять друком за рік, і саме критик має підказувати, що варте уваги. Поетеса та есеїст Маріанна Кіяновська наголосила, що не варто забувати – важлива літературна робота сьогодні відбувається у провінції, про що чомусь ніхто не говорить. І такі міста, як Луцьк, Полтава, Кіровоград, – це локальні культурні центри, у яких також триває літературний процес.
Микита ІВАНОВ,
студент Київського національного університету імені Т Шевченка
