Не так давно кропивничанина Івана Борщенка за мужність і відвагу, виявлені при захисті державних інтересів і територіальної цілісності України, визнали переможцем міського конкурсу «Молода людина року» в номінації «Молодий захисник України» і вручили йому відзнаку конкурсу.
Хто ж він такий і звідки? Іван Борщенко народився в селі Коротяку Компаніївського району, після закінчення Верхньоінгульської загальноосвітньої школи навчався в Кіровоградському ПТУ № 8, де опанував фах електрозварника. Чоловік змалку полюбляє футбол, тож із фізичним розвитком у нього все гаразд. Це додало йому впевненості у своїх силах і при рішенні у вісімнадцять років піти на військову службу за контрактом, і при вступі на заочну форму навчання факультету фізвиховання ЦДПУ ім. В. Винниченка.
Почалася служба з двомісячного курсу молодого бійця у славнозвісному навчальному центрі «Десна», який багато хто з тих, хто проходив строкову службу, ще довго пам’ятає. Пройшовши гарт у навчальному центрі, Іван за розподілом потрапив до 34-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Слід нагадати, що 34-й батальйон виник як батальйон територіальної оборони «Батьківщина» (його початкова назва – «Кіровоград-2») і був створений у травні 2014 року в Кіровоградській області. Половину його особового складу спочатку складали кіровоградці, іншу половину – мешканці східних областей України, Криму, Одеської та Львівської областей. От у такому близькому для всіх кропивничан батальйоні Іван обійняв посаду розвідника-кулеметника військової розвідки. Під селом Піски Донецької області наш земляк, перебуваючи в дозорі, зазнав поранення. Це відбулося тоді, коли вони з напарником поверталися до своїх позицій і Іван Борщенко підірвався на розтяжці. Тоді його евакуювали спочатку до прифронтового госпіталю, а згодом – у Дніпро, де той проходив лікування й реабілітацію.
– Після перебування в госпіталі у Дніпрі я повернувся до свого підрозділу, а згодом, через два з половиною роки служби, перевівся в артилерійську розвідку, – розповів Іван. – Прослужив у ній пів року вже в Авдіївці Донецької області й після завершення терміну контракту демобілізувався. Поранення далося взнаки, тому отримав третю групу інвалідності, яку тепер щороку підтверджую, проходячи медико-соціальну експертну комісію…
Молодий ветеран позаторік закінчив навчання на факультеті фізвиховання, а торік взяв участь в українських «Іграх нескорених» – спортивних змаганнях у паралімпійському стилі, в яких беруть участь поранені військовослужбовці та ветерани. (До речі, Україна вперше отримала право взяти участь в міжнародних «Іграх нескорених» 2017 року в Торонто як союзник НАТО в миротворчих операціях, а також через АТО на сході України. «Ігри нескорених» 2020 року мали пройти 9–16 травня в нідерландському місті Гаазі. Україна втретє взяла б участь у змаганнях. Але торік через пандемію коронавірусу змагання відбувалися в різних країнах окремо.)
Свої виступи учасники українських «Ігор нескорених» фільмували й відсилали в Київ організаторам змагань, а ті вже визначали переможців (через обмеження у зв’язку з коронавірусною пандемією змагання відбувалися таким чином). Іван Борщенко на стадіоні в Кропивницькому, біля обласного госпіталю ветеранів війни, пробіг стометрівку – і його результат виявився найкращим в Україні! Тому він заслужено завоював золоту медаль змагань військових ветеранів.
А торік потрапив до збірної України «Ігор воїнів», які організовує і проводить Міністерство оборони США. «Ігри воїнів» – це змагання для військовослужбовців та ветеранів (стрільба з лука, плавання, велоспорт, легка атлетика, паверліфтинг тощо), які отримали поранення, були травмовані або захворіли, виконуючи свої службові обов’язки. Цьогоріч ігри повинні були відбутися увосьме у Флориді, збірна України мала вперше взяти в них участь. Щоб відібрати до ігор членів збірної, у Києві в травні відбувся спортивний фестиваль «Звитяга нескорених», на яких Іван Борщенко серед 42 бігунів здобув «бронзу» в бігу на сто метрів й був зарахований до національної збірної України. У відборі брало участь чимало жителів Кіровоградщини, але потрапили до збірної лише Іван Борщенко з Кропивницького та Євген Жар з Олександрії.
– Після відбору до складу збірної я отримував завдання від її тренерів, графік тренувань і готувався самостійно, а через деякий час усіх збірників запросили до столиці – у Конча-Заспу, де ми протягом тижня під керівництвом тренерів займалися кожен своїм видом спорту. Хоча тижня, звичайно, було замало, – зазначив ветеран-спортсмен. – А за два тижні до відльоту в США сорока членам збірної повідомили, що «Ігри воїнів» відмінили через погіршення ситуації із ковідом у Флориді. Але змагання все ж відбулися: кожен зі спортсменів присилав відео зі своїм виступом, а судді визначали переможців у кожній із категорій (наслідки поранень у спортсменів різні)…
Наш земляк і цього разу здобув «золото» на своїй коронній дистанції – сто метрів, змагаючись із ветеранами з пів десятка країн. Він пробіг їх на тому ж стадіоні в Кропивницькому – поруч з обласним госпіталем ветеранів війни. І тепер сподівається у складі збірної України все ж потрапити на «Ігри воїнів» у США. Там українці не пастимуть задніх, бо за результатами їхніх виступів, записи яких оцінювали судді «Ігор воїнів», вони здобули майже пів сотні нагород, значна частина з яких – «золото».
А поки ситуація з ковідом у світі загалом і в США зокрема не надто хороша, наш земляк продовжує тренуватися, хоча й не так інтенсивно, як робив це перед майбутньою поїздкою до Флориди, де все ж має намір здобувати для України перемоги на спортивній арені, як до цього захищав Батьківщину на сході країни від російсько-терористичних зайд.
Наприкінці розповіді про молодого ветерана варто окреслити проблему, яка, схоже, назріває стати загальноукраїнською. Із працевлаштуванням в атовців після демобілізації виникають проблеми, як от у Івана Борщенка. За його словами, раніше він під час співбесід розповідав, що брав участь в АТО, що поранений. І після цього йому обіцяли з часом зателефонувати й повідомити результат розмови. Але не тільки не повідомляли про позитивне рішення, а взагалі не дзвонили. На думку ветерана, так відбувається тому, що атовці, згідно із законодавством, мають право на певні пільги, реабілітацію, додаткову відпустку. А потенційним роботодавцям усе це не до смаку, тому й ігнорують ветеранів. Після усвідомлення цього Іван Борщенко перестав на співбесідах розповідати, що він – учасник антитерористичної операції і має поранення.
Юрій ЛІСНИЧЕНКО
