– Цієї зими я сильно захворів і потрапив до лікарні. Там у приймальному покої мене розпитували, заповнюючи документи, про різне, у тому числі, де я працюю. Я відповів, що працюю часом вдома за комп’ютером. Жіночки у білих халатах здивувались:
– Ви що, тіпа пісатєль?
Такою свіженькою бувальщиною розпочав свою розповідь про власну творчість письменник-гуморист Борис Ревчун на зустрічі в обласній науковій бібліотеці імені Дмитра Чижевського у рамках спільного проекту книгозбірні та обласної письменницької організації «Письменництво: теорія і практика».
Для неї також трапилася чудова нагода: у Центрально-Українському видавництві вийшла чергова збірка гумористичних і сатиричних мініатюр автора «Осінні осяяння». У цій невеличкій книжечці – більше тисячі творів. Абсолютна більшість з них короткі, фактично на один рядок, але, як уточнив автор, кожен з цих рядків можна розгорнути в роман.
На жаль, нинішній тираж книжки зовсім невеликий, особливо, якщо порівнювати із десятками мільйонів примірників тієї ж «Комсомольской правды», де Борис Ревчун публікував свої мініатюри. Загалом, він був автором більше 200 видань, коли, як сам іронічно зауважив, грали мідні труби марнославства. Тепер вони затихли, але з’явилися спокуси опустити планку творчості до статево-сечового рівня, куди часто спрямовується наша сміхова культура на багатьох телевізійних шоу. Та Борис Григорович тримає інтелектуальну планку своїх, як він висловився, концентрованих думок, працює над ними, як скульптор, відсікає усе зайве, залишаючи формо- змістову ропу.
Автор «Осінніх осяянь» розгорнув перед зацікавленою аудиторією цілий ряд творчих методів, якими він користується, – іронія, метафора, гіпербола, інтертекстуальність, парадокс, риторичність, бурлеск, римейк, буквалізація метафори та ін. Але присутніх більше цікавили його особистісні механізми творчості – чи системно він працює, а чи чекає натхнення, і якщо приходять осяяння, то, як правило, коли?
Звісно, результату не досягнеш, якщо не навчишся приковувати себе до столу, адже Борис Ревчун – не лише майстер коротких фраз (перший фразист, як вважає дехто), а ще й автор сатиричних драм, на які, можливо, чекає сцена. Але й не обходиться без натхнення та осяянь. Вони навідують автора частіше… у теплій ванні або вночі. Та трапляються й десь на вулиці чи в супермаркеті. І тоді неординарні думки чи образи доводиться похапцем фіксувати. І якщо раніше не можна було обійтися без записника, то сьогодні виручає смартфон. Бо ж людина, яка щось записує у блокнот, викликає підозру і цікавість, а той, хто щось тикає пальцем у телефоні, – жодних.
Отож, без “захалявного” смартфона тіпа пісатєлю не обійтись, особливо коли прагнеш, аби думка була, мов концентрована ропа сьогодення.
Світлана ОРЕЛ
