Трагедія сталася серед білого дня 31 березня в одному зі знам’янських приватних домоволодінь, де Олексій з Вікторією відпочивали у своїх знайомих. Розташувавшись під навісом біля будинку, молоді люди пили, гуляли. Через деякий час Вікторія пішла в будинок. Олексій – за нею. Там і виникла сварка. Зі словами: "Вб’ю її чи спалю, але рота закрию", Олексій вийшов надвір. Повернувся з пластиковою пляшкою і, виливши її вміст на Вікторію, чиркнув сірником. Тіло жінки миттєво охопив вогонь…
Тим часом надворі тривала гулянка. Почувши запах горілого, учасники застілля забагли в хату і вжахнулися. "Це я її підпалив", – повідомив їм Олексій. Хтось із компанії кинувся лити воду, але було вже пізно...
У суді Олексій П. заявив, що уявлення не має, за яких обставин загорілася його співмешканка. І висловив припущення про те, що, можливо, вона зайнялася, підпалюючи цигарку. Словом, винним себе цей чоловік так і не визнав…
А тим часом у Новгородківському районному суді завершився розгляд кримінальної справи стосовно жителя Долинського району, який близько шести років тому до смерті забив палицею свою законну дружину.
Ось що повідав суду цей електрик.
По-перше, дружина не задовольняла його як хазяйка. По-друге, з достовірних джерел він дізнався, що вона ще і зраджувала йому, а при з’ясуванні обставин сама зізналася в легковажній поведінці. 30 жовтня 2004 року він, глава сімейства, як завжди, займався домашнім господарством. Зайшовши по обіді в будинок, застав дружину з чашкою чаю перед телевізором. На запитання: "Нічим зайнятися?" дружина, за словами підсудного, ударила його ножем. Розлючений, він схопив палицю і заходився бити нею дружину. І забив до смерті. Потім вийшов з будинку і, покликавши синів, вибачився перед ними.
Мати загиблої розповіла суду, що зять постійно кривдив її дочку – лупцював, а раз облив окропом. Коли вона, мати, намагалася присоромлювати зятя, той відповідав: "Побив для профілактики". Тричі дочка робила спробу піти від чоловіка, і кожного разу він просив її повернутися, запевняючи, що "такого більше не повториться". І нарешті вбив. А злякавшись за скоєне, хотів накласти на себе руки – ударив себе ножем в груди.
Про те, що він, порішивши дружину, намагався покінчити з життям, розповіли й інші свідки (спочатку вбивця сам їм розказав про це, а версію про напад на нього дружини вигадав пізніше).
Правоохоронні та судові органи розбиралися у цій справі близько шести років. У 2005-у експерт-психолог дійшов висновку, що фігурант справи, вбиваючи дружину, знаходився в стані сильного душевного хвилювання – фізіологічного афекту. Врахувавши цей висновок, суд призначив вбивці символічне, не пов’язане із позбавленням волі, покарання (адже вбивство, вчинене у стані афекту, не є тяжким злочином). Оскаржуючи цей вирок, прокуратура дійшла до Верховного Суду і таки домоглася скасування вироку, в якому йшлося про стан сильного душевного хвилювання. Повторна судово-психологічна експертиза, проведена у нинішньому році, спростувала висновок про фізіологічний афект. Словом, чоловік цілком відав, що творив, коли вбивав дружину.
Новгородківський районний суд визнав його винним у навмисному вбивстві і призначив покарання у вигляді 10 років ізоляції від суспільства. Під варту вбивцю взяли в залі суду.
Майже рік з призначеного терміну він уже відсидів у слідчому ізоляторі – з жовтня 2004 по вересень 2005-го. Знаходячись наступних п’ять років "на підписці про невиїзд", він устиг виростити дітей і, як вказано у вироку, "дав їм освіту".
Віктор КРУПСЬКИЙ
