Трохи більше року тому, в жовтні 2012-го, "Вечірня газета" повідомила про те, що зранку 1 числа того місяця на вулиці Шевченка в Кіровограді перехожі виявили закривавленого чоловіка віком років з тридцять, який лежав поряд із синіми "Жигулями", і викликали міліцію та "швидку", але, на жаль, врятувати його медикам не вдалося. Недавно цю пригоду і події, які їй передували, закінчив досліджувати суд.
За звинуваченням у вбивстві тримав відповідь 19-річний кіровоградець Юрій, молодший рідний брат загиблого Олександра. Обвинувачений не заперечував, що відправив родича на той світ, але стверджував, що не мав на меті вбивати його, що, мовляв, це сталося випадково. За словами Юрія, незадовго до трагедії брат розповів йому про свої борги перед фірмою з продажу будматеріалів, у кіровоградському представництві якої працював комірником. "Брат повідомив мені, що він витратив на будівництво власного будинку гроші, які повинен був віддати фірмі, – пояснив Юрій. – А 30 вересня Олександр запропонував мені імітувати розбійний на нього напад і відібрати в нього гроші". Це, якщо вірити Юрію, було потрібно для того, аби переконати фірму-кредитора: Олександр мав намір розрахуватися з нею, але не зміг з об’єктивної причини – якийсь розбійник перешкодив. За словами Юрія, Олександр сам же дав йому й знаряддя злочину – ніж. "Брат сказав, що я ним маю ударити його в плече", – пояснив Юрій. Тоді ж, 30 вересня, за словами Юрія, вони домовилися про те, що псевдонапад буде вчинено уранці наступного дня на вулиці Шевченка, напроти такого-то банку. За словами Юрія, він, згідно з планом, мав напасти на Олександра, коли той після відвідин банку й отримання там певної суми сідав би в своє авто. Та, за версією Юрія, при реалізації цього плану сталося непередбачене. "Брат сіпнувся, – розказував обвинувачений, – і я замість того, аби ударити його ножем у плече, поцілив йому в груди, біля шиї. Потім я підібрав із землі братову сумку і попрямував на зупинку громадського транспорту. Там сів на маршрутку. Удома переодягнувся, перерахував гроші, які були в сумці, їх виявилося 5800 гривень. І вклався спати. Близько о пів на одинадцяту мені зателефонував дядько і сказав, що брат – у лікарні. Поки я їхав туди, брат помер".
Також обвинувачений повідомив, що за тих кілька днів, які пройшли від вбивства до затримання міліцією, він устиг витратити всі гроші, які забрав у смертельно пораненого брата. Основною покупкою став ноутбук.
А ще Юрій розповів, що дружив з Олександром, перебував у нього на повному грошовому утриманні і мешкав у його ж будинку.
Слухали в суді і їхнього батька Сергія. "Це таке страхіття…" – сказав він про те, що трапилось із дітьми. Також батько розповів, що йому було відомо про фінансові проблеми старшого сина. За словами батька, Олександр так занепав був духом через свій борг перед фірмою, що навіть заводив мову про самогубство. Дав батько і характеристики синам: "Менший – спокійний, старший був різким. Вони дружили, ніколи не сварилися". Завершуючи розповідь, батько попросив у суду не карати Юрія суворо, оскільки "він сам не міг розробити план розбійного нападу".
"Юра не міг так вчинити з власної ініціативи, – поділився із судом своєю думкою стосовно трагедії двоюрідний брат обвинуваченого і загиблого, – у нього не такий характер. Гадаю, Юра не мав іншого виходу, оскільки він був зобов’язаний Олександрові за допомогу. Я впевнений, що Юрій не передбачав, що все закінчиться смертю брата".
А співробітниця загиблого розповіла в суді про його величезний борг перед фірмою, у розмірі аж 95 тисяч гривень. Її свідчення були на користь Юрія, який доводив, що ідея про напад належала Олександру. Але суд цій жінці не повірив, оскільки названа нею сума боргу не підтвердилася у ході інвентаризації. Більше того, суд дійшов висновку, що ця свідок, ведучи мову про борг Олександра в розмірі 95 тисяч гривень, "мала намір допомогти обвинуваченому задля пом’якшення його відповідальності".
Суд визнав Юрія винним в умисному вбивстві, а мотив визначив такий: заволодіння коштами брата. При цьому враховано і характер поранення Олександра, і факт купівлі Юрієм ноутбука.
За це чоловікові призначено покарання у вигляді ізоляції від суспільства на 13 років.
Іван ВІТЬКО