У ході реалізації проєкту «Від якісної комунікації до участі громади у прийнятті рішень» відбулось чергове онлайн-обговорення. Цього разу – на тему законопроєктів щодо легалізації обігу зброї, які перебувають на розгляді Комітету з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради України. У заході взяли участь народні депутати, експерти та громадські активісти. Станом на сьогодні Комітет розглядає законопроєкт №1222-1 «Про обіг зброї», поданий депутатами фракції «Слуга народу», №1222-2, який просувають представники асоціацій власників зброї, та комітетський або компромісний, який поєднує в собі положення обох законопроєктів.
– Головна новела закону – це легалізація носіння короткоствольної вогнепальної зброї для самозахисту, чого сьогодні немає у нас в країні. Законопроєктом, який ми свого часу лобіювали, пропонувалось дозволити носіння цієї зброї. Завжди проти цього виступало МВС, і нині позиція міністерства не змінилась. Однією з причин цього можна назвати монополію державної служби охорони на використання цієї зброї, бо приватні служби такого права не мають. Це дає можливість серйозно заробляти. У законопроєкті, який подали «слуги народу», є багато гарних речей, наприклад, єдиний дозвіл, адже сьогодні для отримання дозволу на носіння будь-якої зброї потрібна купа довідок, тобто процес надмірно забюрократизований, що сприяє хабарництву. Але найголовнішого – можливості носіння при собі короткоствольної вогнепальної зброї – у цьому законопроекті, на жаль, немає, – розповів народний депутат 8-го скликання Дмитро Лінько.
– У контексті розмови про обіг зброї доцільно згадувати також законодавство, яке регулює самозахист. Наприклад, є показовою «справа Стерненка». На людину було втретє вчинено замах на вбивство, він захищався і вбив нападника. І тепер його за це намагаються засудити. Тобто чинна правова рамка не сприяє людині, яка захищається, і це треба терміново виправляти. Якщо на тебе хтось навів зброю або вдерся до твого будинку, або створює загрозу твоєму життю в інший спосіб – ти не маєш соромитися дістати зброю і вистрелити, і закон повинен бути на твоєму боці. Бо без цього закон про обіг зброї не матиме сенсу, – пояснив свою позицію керуючий партнер компанії PGR Consulting Group LLC Руслан Рохов.
– Я з дитинства ходив на кульову стрільбу з пістолета Марголь, маю другий розряд, а потім в якийсь момент цю зброю просто заборонили в Україні. Це було ще за часів Кучми. І от тільки після Революції Гідності дозволили використання спортивної зброї. Я так розумію, що це просто страх влади перед своїми громадянами. Зараз я як волонтер часто їжджу на стрільби. Я не бачу проблеми в тому, щоб дозволити людям використовувати пістолети для самозахисту. В той же час треба передбачити запобіжники, щоб зброю могли отримати лише психічно здорові люди, щоб не було такого, як у Сполучених Штатах, коли психи стріляють у школах, – зазначив громадський активіст Дмитро Завражний.
– Самозахист – це проблема не так законодавства, як судової практики правозастосування. Воно змінюється, є і роз’яснення Верховного суду, і вже є успішні приклади, однак зміни ці відбуваються досить повільно. Зважаючи на це, нас влаштує окремий закон щодо зброї. Але на Комітеті це питання йде дуже туго, гальмується і через позицію ІБІСу, і через позицію окремих представників «Слуги народу». Але найбільше – через позицію поліцейських. Щодо досвіду інших країн, то у нас часто згадують США. Це не зовсім коректно. Найближча до нас у всіх параметрах країна – це Молдова, від географічного до демографічного. Також релевантними будуть Чехія та Словаччина, Естонія та Литва. Стрілянину, якої так бояться наші поліцейські, у Штатах влаштовують часто неповнолітні, які взагалі не мають права на зброю, і стріляють зі зброї, яка в Україні давно дозволена, – з карабінів, наприклад. Ці явища не характерні ані для перелічених вище країн, ані для України, – каже співзасновник партії «Демократична сокира» Віктор Трегубов.
– Робоча група з підготовки цього законопроєкту працює в онлайн-режимі, і після карантину, думаю, ми одразу зберемось і відпрацюємо його. Парламент збирається на позачергові засідання і приймає переважно рішення, необхідні в карантинний період. Впевнений, що по закінченні карантину ми включимо цей законопроєкт в порядок денний і почнемо процедуру розгляду. Ідеальним він не буде. Надто багато діаметрально різних поглядів. Але є суспільний запит, і ми маємо на нього відреагувати. Переконаний, що ми знайдемо компроміс, який об‘єднає зал для позитивного голосування. Не можу сказати, що є сили, що гальмують прийняття. Скоріше, просто різні погляди і думки, – резюмував Олександр Дануца, народний депутат 9-го скликання, голова підкомітету з питань організації охорони громадської безпеки і порядку Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності.
Проєкт «Від якісної комунікації до участі громади у прийнятті рішень» триватиме до кінця травня. Він реалізується Асоціацією політичних наук в межах Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне представництво», що виконується фондом «Східна Європа».
