У Кіровограді – вісім із половиною тисяч ветеранів, нагороджених ювілейними медалями, випущеними спеціально до визначної річниці Перемоги. Небагато хто зміг самостійно прибути до міської ради, щоб отримати нагороду, але кожна медаль знайде свого господаря. Це пообіцяв міський голова, зазначивши, що у передсвяткові дні до кожної ветеранської оселі прийдуть працівники виконавчого комітету міської ради, щоб привітати старше покоління із святом та вручити державну відзнаку.
Серед нагороджених є й почесний громадянин Кіровограда відомий підприємець Віктор Желтобрюх. Він відзначив, що недаремно у святковому залі переважають жінки, адже весь тягар війни рівною мірою поділили між собою чоловіки – на фронтах, а жінки та діти – в тилу. Саме на тендітні жіночі й дитячі плечі була покладена відповідальність за забезпечення фронту зброєю, військовою технікою, продовольством. Вони все здолали, все перемогли, їхній подвиг в ім’я Батьківщини ніколи не буде забутий.
З особливим піднесенням виступили перед старенькими ветеранами учні загальноосвітньої школи № 6. Вони подарували всім присутнім у залі чудовий невеличкий концерт, кожен номер якого супроводжувався щирими оплесками вдячних винуватців свята.
Загалом, працівники Кіровоградської міської ради, починаючи з кінця квітня, щоденно обходять домівки учасників Великої Вітчизняної війни, їхніх вдів та ветеранів трудового фронту, аби вручити їм ювілейні медалі, а учасники бойових дій та інваліди Великої Вітчизняної війни І – ІІІ груп отримують ще й матеріальну допомогу та продуктові набори від міської ради і її виконавчого комітету. Так, учора до учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни 1927 року народження Рафаїла Григоровича Богомольського завітали директор гуманітарного департаменту міської ради Валентина Пупишева разом з іншими працівниками органу місцевого самоврядування. Рафаїла Григоровича війна застала підлітком у його рідній Умані, звідки він змушений був виїхати на Кавказ, а потім – на Урал. Працював на військовому підприємстві, а 1944 року добровольцем пішов на фронт. Згодом навчався в кількох льотних школах, після чого служив після війни військовим пілотом у Німеччині та військовим авіатехніком на Далекому Сході. 1951 року брав участь як член екіпажу літака-бомбардувальника у військових діях на Корейському півострові. Із 1965 року після демобілізації Рафаїл Григорович разом із сім’єю мешкає в Кіровограді. Працював у Кіровоградській школі вищої льотної підготовки, на заводі "Друкмаш". Нині ветеран – на заслуженому відпочинку.
Вручаючи Рафаїлові Григоровичу медаль, матеріальну допомогу та продуктовий набір, Валентина Пупишева подякувала йому за вагомий внесок у визволення Батьківщини і світу від агресивного загарбника, за багаторічну військову службу та подальший трудовий внесок у розбудову народного господарства й запевнила, що для міської влади потреби старшого покоління завжди є актуальними, а турбота про літніх людей – обов’язок і потреба душі. Розчулений увагою й турботою ветеран, намагаючись погамувати хвилювання, подякував за увагу до нього та інших кіровоградців, на чию долю припали тяжкі роки війни та післявоєнної відбудови поруйнованої війною Батьківщини.
Також учора в актовій залі Кіровоградської міської ради для ветеранів Великої Вітчизняної війни відбувся святковий концерт. Муніципальний духовий оркестр виконував мелодії воєнної пори – такі добре відомі кожному з нас, щемливі та урочисті, що наповнюють серця й душі гордістю за покоління, яке винесло на своїх плечах увесь тягар чотирьох років страждань, кривавих боїв, праці до сьомого поту в ім’я Великої Перемоги. Міський голова Володимир Пузаков особисто зустрічав гостей – сивочолих визволителів Вітчизни, тих, завдяки чиєму ратному подвигу ми маємо мирне небо, впевненість у завтрашньому дні, щастя нинішніх та прийдешніх поколінь.
– Свято Перемоги – символ усеперемагаючої сили добра, величі подвигу народу, який відстояв у кровопролитних боях нашу Батьківщину, – звернувся до присутніх Володимир Пузаков. – І в цьому славному списку військової звитяги та сили духу народу є визволення нашого міста від гітлерівських загарбників у січні 1944 року, коли 36 тисяч воїнів Червоної Армії склали свої голови у Кіровоградській визвольній операції.
Вшановуючи пам’ять усіх загиблих під час Великої Вітчизняної війни, присутні схилили голови у хвилині мовчання, адже велич подвигу народу не можна оцінити жодними словами та найкрасномовнішими вітаннями.
Небагато залишилось живих тих, хто пройшов фронтовими дорогами, але кожного з них варто згадати поіменно, коли 65-а весна запашним цвітом заполоняє кожен мирний день, відвойований у коричневої чуми. І яскравий концерт, подарований ветеранам артистами Кіровоградської обласної філармонії, засвідчив вдячність нинішнього молодого покоління за те, що здійснили ці вже сиві мужні люди.
Заслужений артист України Сергій Дьомін, солісти обласної філармонії Олександр Рябенко, Ярослав Страшной, Іванна Неділенко, учасники ансамблю "Єлисаветград-ретро" та його солістка Ольга Негребецька своїми виступами примусили зал, затамувавши подих, вслуховуватись у слова добре відомих пісень, які також стали символом тієї страшної війни, нагадали прогірклі порохом дні й ночі фронтового лихоліття, короткі години тиші перед черговим наступом, коли пригадувались милі серцю обличчя рідних та друзів, коханих та матерів. Дзвінкоголосою піснею та запальним танком порадували учасників війни та тих, хто їх супроводжував, академічний театр музики "Зоряни" – візитівка мистецьких талантів нашого міста. А його солістка Антоніна Червінська від імені усіх своїх колег-артистів привітала присутніх у залі із величним святом Перемоги, подякувала міському голові за те, що цього передсвяткового дня подарував старшому поколінню можливість пригадати власну молодість та бойові походи, ще раз зібратись в ошатній залі задля єднання з музикою, співом та хореографічним мистецтвом у виконанні справжніх професіоналів сцени.
А потім зал дружно співав гімн цього свята – пісню "День Перемоги", яка і стала завершальним акордом урочистостей у стінах міської ради. Але свято триватиме, вируватиме на вулицях та площах Кіровограда. І жоден ветеран не залишиться поза увагою вдячних нащадків.
Юрій ЛІСНИЧЕНКО
Оксана ВЕРСТЮК
Фото Івана ЛЕОНОВА
та Олега ШРАМКА
