Якщо 73 відсотки креативних мешканців України пов’язують свої кращі мрії-надії з тріумфально обраним шостим керівником держави, то мені випало пережити ілюзорних сподівань аж одинадцять! Комуністичні ‘’вожді’’ СРСР Й. Сталін, М. Хрущов, Л. Брежнєв, Ю. Андропов, К. Черненко, М. Горбачов. Президенти-демократи України Л. Кравчук, Л. Кучма, В. Ющенко, В. Янукович, П. Порошенко… Кожен з них – епоха у моєму житті.
Одного десять років вивчав у школі, іншого три – на політзаняттях у армії, наступного – шість в університеті. Їх народ називав своїми слугами, борцями за його блага, за процвітання сильної і могутньої країни, яку очолювали. Вони не втомлювалися ба-га-то-о обіцяти.
Сталінська епоха запам’яталася через призму літератури, пісень, кінофільмів про ‘’рідного батька Сталіна’’, якому діти ‘’найкращої у світі Країни Рад’’ були вдячні ‘’за своє щасливе дитинство’’. Голодні і холодні воєнні та повоєнні роки, які затягнулися аж до смерті ‘’вождя і учителя’’ у 1953 році, назавжди відклалися у моїй голові. Як не забудуться коржі з висівок та мерзлої картоплі, розмочена у воді макуха, гарбузова каша з невідомого походження крупою, кваша, ‘’компот’’ з диких трав та цукрових буряків. І ‘’всенародне горе’’, яке спіткало усю країну, – смерть Сталіна. Директор школи на мітингу плакав, як маля, і сьогодні бачу сльози, що текли крізь пальці його долонь, якими він втирав очі. Чую тремтячий голос партійця-сусіда: він піднімав руки до неба і ридав: ‘’Як тепер жити будемо без вождя, адже уряд може помилятися?’’ ХХ з’їзд, культ особи, диктатор, убивця мільйонів – то будуть втискувати у мізки молодшим пізніше. І далеко не всі сприйматимуть і розумітимуть.
Епоха Хрущова запам’яталася довжелезними демагогічними словесними лавинами-цитатами, які називалися ‘’мудрими промовами товариша Микити Сергійовича Хрущова’’. Він твердо запевняв народ: ‘’нинішнє покоління радянських людей житиме за комунізму’’. Натомість за правління цього будівника ‘’світлого майбутнього’’ з 1962 року у країні була негласно запроваджена продовольча карткова система, за кукурудзо-гороховим хлібом у магазинах стояли черги – на руки відпускався один буханець. Півкіло цукру на душу раз на тиждень ‘’давали’’ у магазинах, молоко за списками відпускали тільки для немовлят. Круп’яні, макаронні вироби видавалися за місцем роботи, вершкове масло, м’ясо хто міг – купував на ринку. Народ вперше тоді скуштував ‘’смакоту’’ рослинного… сала(!), виготовленого без свинини.
Епоха Леоніда Брежнєва була позначена гаслами ‘’усе в ім’я людини, на благо людини’’, результатом чого стало прийняття у 1982 році Продовольчої програми, бо на прилавках магазинів лишились самі банки морської капусти, нудотні консерви ‘’Сніданок туриста’’ та пересохлі хребти риби-хека. У містах було вдосталь лише фруктового морозива, пиріжків з капустою та картоплею і газованої води з автомата. У селах не було й того. Газети з пафосом повідомляли про кількість придбаних трудівниками міста і села телевізорів, пилососів, авто марки ‘’Запорожець’’ і ‘’Москвич’’, встановлення домашніх телефонів.
Юрій Андропов обіцяв народу навести лад у країні, з цією метою запровадив удень міліцейські рейди у магазинах, кінотеатрах, на пляжах, у інших місцях масового скупчення людей для виявлення і ‘’відлову’’ ‘’алкоголіків, нероб, прогульників’’ та інших ‘’нетрудових елементів’’. Черненко нічого не обіцяв і не вимагав, бо був практично усі місяці свого недовгого правління прикутий хворобою до ліжка, країною керували інші люди. Завершив епоху застою та ілюзій М. Горбачов обіцянкою: ‘’кожній сім’ї – окрему квартиру’’. Безглуздим брехням завжди сліпо вірили, чомусь найбільше молодь. Уже в ті часи народжувався прошарок ледацюг та ‘’халявників’’ під жартівливим гаслом ‘’хто не працює, той їсть’’. Але певній частині народу таке життя дуже подобалося.
І ще одна традиція, народжена епохою соціалізму, яка укоренилася у свідомість і практичну діяльність вищого керівництва держави: обливати брудом попередників, ‘’валити’’ на них власну нікчемність. Сталіну Хрущов навісив тавро ‘’культу особи’’, хоча свою персону підніс на висоту, не досяжну сталінській. У Брежнєва скинутого з трону Хрущова обізвали ‘’волюнтаристом’’, часи самого Брежнєва наступники оголосили ‘’періодом економічного застою’’. Така ось традиційно ганебна політична і народна спадковість.
Щось змінилося після здобуття Україною незалежності? Звичайно, народ здобув аж ніяк не очікувану свободу слова, демократичні вибори, право на приватну власність, яку ж сам скоро визначив терміном “прихватизація”. З першого народом обраного президента – колишнього секретаря ЦК Компартії Л. Кравчука почалася затяжна, на 30 років, епоха руйнації і розкрадання-пограбування України, що народила не бачену у світі корупцію у середовищі вищого ешелону влади. З його наступником Л. Кучмою пов’язують виникнення олігархії, яка підім’яла під себе значну частину економіки країни. Зрештою, організували акцію ‘’Україна без Кучми’’. Віктор Ющенко на словах обіцяв ‘’посадити злодіїв’’, позбавити недоторканності народних депутатів. Результат – нуль . Про утікача Януковича і казати нічого – при ньому підняла голову п’ята колона Москви, об’єднана під хоругвами ‘’руського міра’’, народився сепаратизм, який розв’язав братовбивчу війну.
Історія триває. Читаю на вуличних білбордах: останніх п’ять років ми, виявляється, жили у кількох епохах: бідності, жадібності, брехні. Початок цих ганебних соціальних явищ автори не вказують, але кінець визначили точно – 21 квітня 2019 року. Судячи з того, що до 2014 року про подібні епохи ніхто не згадував, виникли вони після. Отож, засновники епох – не ‘‘комуняки’’ і ‘’совки’’, а реальні сучасні молоді люди. Вони не знали присмаку буряка з макухою, не їли рослинного сала, не їздили у дірявому кузові вантажівки у відрядження, не дивилися телевізори з чорно-білим екраном і московською інформаційною програмою ‘’Час’’. У їхньому розумінні епоха бідності, жадібності, брехні – це щільно заповнені ‘’Мерсами’’,’’Тойотами’’, ’’Ситроенами’’ двори і тротуари, розкуплені у туристичних фірмах на кілька місяців наперед путівки на пляжі Туреччини, Єгипту, ресторани з вишуканими стравами. Вони з ‘’теліка’’ жадібно слухають теревені першого президента України, який пафосно виголошує поради – як українському народу облаштовувати країну, щоб краще у світі жилося, як її захистити від зовнішнього ворога. Чому він не думав про це тоді, як цей народ несподівано вкинув його, високого комуністичного чиновника, у крісло президента демократичної незалежної держави? Чому за його президентства руйнувалося, нищилося, розкрадалося те, що створювалося роками? Хто без супротиву віддав Москві Севастополь, роззброїв країну, звільнив з посади міністра Збройних сил патріота України генерала К. Морозова, зруйнував промисловість та сільське господарство? При ньому радянські правоохоронці почали зростатися з криміналом і утворили в Україні не бачену у світі мафію, корупцію. Народу з екранів телевізорів та сайтів розповідають байки самозвані експерти, аналітики, коментатори, які ‘’знають’’ життя з аудиторій і кабінетів інститутів соціологічних опитувань; працівники ЗМІ, які ніколи не були журналістами і служать олігархам. І всі повчають і навчають: як з руїнних решток зліпити епоху земного раю. Не докладаючи до цього ні найменших зусиль.
Не знаю, яка епоха настане з обранням нового президента України. Чи вдасться йому уникнути нищівного осуду ‘’активного виборця’’, як його попереднику – у разі невиправданих надій почути від учорашніх прихильників на свою адресу стільки злості, ненависті, прокльонів? Щоб цього не сталося, недостатньо привести країну до ЄС, НАТО, навіть досягти позитивних змін на Донбасі. Головні вимоги народу – знизити ціни на газ і комунальні тарифи, підвищити зарплати та пенсії. А ще народ настійно вимагає давно очікуваних ‘’посадок’’ корупціонерів: винних чи ні – без різниці, аби ‘’сиділи’’. І – не чіпати питання мови, бо її на хліб не намажеш. За невинними розмовами про мову і ‘’російськомовних’’ громадян вимальовуються обриси ‘’руського міра’’, об’єднаного в одній державі, назва якої відома. Ось тоді настане в Україні рай земний, припиниться війна, вгамуються вже не зубожілі люди…
Не настане і не вгамуються! Бо тільки економічно розвинута держава може гарантувати високий рівень життя населенню і його єдність з українською владою. Щоб побудувати економічно сильну, отже – не залежну ні від кого державу, людям потрібно не карати одне одного заради помсти, а об’єднуватися у єдину націю, яка разом – від робітника до президента – засукає рукави і створюватиме правову державу з відповідною матеріальною базою. І не відслідковувати з-за рогу, хто де відпочиває, за що будує палаци, купує дорогі авто – для цього є відповідні органи. Щодо пенсій – усвідомити, якими вони будуть у громадян, які одержують тепер зарплати у конвертах. Досі ж питання ‘’засуканих рукавів’’ не входить ні до обіцяних програм президента та його оточення, ні до вимог дуже вимогливого пересічного обивателя.
Старі епохи відійшли у небуття 21 квітня 2019 року?! Що там ‘’маячить’’ на політико-економічно-юридичному горизонті? Чарівник з кошиком достатку уже в дорозі? Стрічаймо його! Перші підсумки підіб’ємо на сто днів президента, обраного свідомою (?) більшістю простого народу України. І з новою, пореформованою Верховною Радою, якщо її оберуть. Час усе розставить на місця.
Юрій МАТІВОС, заслужений журналіст України
