І ти, мале, думаєш: от холєра, ну, чому все модне, танцювальне, трендове – у них, а у нас у піснях – тільки козачки-шаровари-сало. І може, й не думаєш, бо через свій вік тоді узагалі не можеш про таке думати, а тому підспівувати хочеться явно не козачці, а всіляким тапаліним пухам, аби тільки воно було сучасне й цікаве.
І так живеш собі, займаєшся своїми справами, уроки там робиш, котам банти в‘яжеш, вчителькою хочеш стати, коли виростеш, періодично “а скажі шота на укрАінскам, ахах как прікольна!” чуєш.
А потім бац – і лунає вона. Зі старого приймача, який до того кашляв лише російською попсою: “Я там, де сонце на стінах, я там, де сонце на стелі! Танцюю танець пінгвіна – страшно веселий”...
...і трохи космічний голос Кузьми.
Це було так, ніби впали усі берлінські стіни, залізні завіси і символічні Бастилії!
Звукова хвиля стрибала кімнатою, відбивалася від “совкового” килима на стіні й з усієї сили била в носа російським співакам з яскравих плакатів! Ніби кажучи – викусіть! А ти слухаєш зачаровано і розумієш, як швидко дрібніє їхній масштаб порівняно з модною піснею РІДНОЮ мовою! Як? Як? Як? – фігієш ти. Невже таке можливо? Не про сало, не про козачок, а про сонце-стіни-небо?
Звісно, це ти зараз так думаєш, коли вже є чим думати, а тоді – ну шо ти могло думати своїм іще не зміцнілим мозком... Хіба могло зрозуміти, що з того зашарпаного приймача лунає не просто музика, а цілий світогляд?
А потім вони з”являлися і з”являлися – “Океан Ельзи”, “Тартак”, ТНМК... І ти заслуховуєш до дірок їхні альбоми, бо нарешті з тобою говорять, як і в звичайному житті, у якому ластівка, а не ластачка, з мого міста, а не с маєво горада (хто вгадав пісню, тому респект). І їм підспівує країна! Від російськомовного Криму – до прозахідного Львова...
І це дуже налякало вічно бухого сусіда, який звик накативать під “Камбат, батяня” й лізти до всіх зі своїми іскандерами, періодично прінуждая к міру.
Бо як це – Ви шо, с*ки, рєшилі вийті с нашева культурнава міра? І почалося – ахранааааа, атмєееена! І давай сусід відбирати гроші у своїх пенсіонерів і кидати їх у вливання російської попси у наш інформаційний простір.
І от у 2004-му – Кузьма вже агітує за Яника! Кузьма!! За Яника!І ти така – бляха.... а як же сонце, а як же стеля?!
А потім – суцільна російська попса, а потім ті, хто в 90-ті починав українською – білики-повалії-лораки, – вставили собі рускаязичні чєлюсті й почали взасос цілуватися з басковими й кіркоровими.
Аж поки з української музики не залишилися тільки Кузьма з Вакарчуком.
А в телевізорі – рускіє афіцери, доблєсниє мєнти, бєдні Насті з рускімі імпєратарамі, плахіє кавказкіє баєвікі, яким протистоїть атважний рускій спєцназ. І ти благально: Боже, ну, хоч щось нормальне, своє, українське, має бути? А тобі з телевізора – а палучі “95-й квартал”! І не обляпайся!
Це тривало й за часів тіпа патріотичного Ющенка! А що сталося при Янику, взагалі не хочу згадувати! Бо тоді мені знову доведеться згадувати, що я живу в одній країні з людьми, які за нього проголосували!
А я завжди хочу вірити, що мій народ мудрий. Дуже хочу! І навіть довго в це вірила. Особливо, коли побачила, які круті наші чоловіки, коли дають по зубах ворогу, що наш спецназ набагато крутіший від російського, і якою взагалі сильною стала наша армія!
Спіймала себе на думці – можу щотижня ходити на новий український фільм! Щотижня! На новий! Не юзати всоте афігенні, але затерті до дір “Пропалу грамоту” й “Тіні забутих предків”, а захоплюватися “Кіборгами” і сміятися з Дзідзьом і Притулою.
Не чекати тижнями на візу, не їхати заради цього до Києва, а, відпочиваючи в Закарпатті, просто взяти паспорт і перейти пішки кордон з Угорщиною. Поталапатися в найближчих до кордону купальнях і так само пішки повернутися через кордон в Україну!
Дивитися, як навіть Потап заспівав українською, і навіть Біличка через 20 років до неї повернулася, бо квоти животворящі таки діють!
Радіти, що церкву, у яку ти з дитинства ходила, більше НЕ називатимуть неканонічною, її батюшку – чортом, а тебе – безбожницею!
І знати, що тепер навіть не може бути й мови – щоб “скажі шо-нібудь на укрАінскам, ахаха, как прікольна!” Бо ти нарешті живеш у своїй країні!
І не просто це знати, а розуміти, що все це – результат державної політики. Розуміти, що мрії, які ти колись мала і за реалізацію яких борешся все своє життя, НАРЕШТІ стали основою державного курсу країни!
НАРЕШТІ Я ЖИВУ В КРАЇНІ, ПРО ЯКУ МРІЯЛА! Так, ще без ідеальних доріг, так, ще з неподоланою корупцією і навіть з купою зрадофілів. Але нарешті я живу НЕ в “прідатку” Росії, а у ВЛАСНІЙ ДЕРЖАВІ!
І думаю – супееееер! Таке мій народ точно оцінить! Ну як же?! Це ж історичні події! Але, бляхаааааа, мій народ на радість сусіду якогось хріна знову горлає “ахранааа, атмєнааа!”
Бо в мозок значної частини цього народу раптом пролізло тотальне зубОжіння! Інтелектуальне, світоглядне, чи хто ще зна яке, але точно не фінансове! Бо як літали до Єгиптів, так і літають, як спустошували супермаркети, такі і спустошують, як не можна було в центрі міста в обід або увечері знайти вільний столик у кафешках, так і не можна.
Але чомусь цей народ почав нести таку єресь, що його ідіотизм в добу голосування за Януковича тепер видається мені милим кривлянням дітей під час новорічного ранку.
Бо раптом я почула від цього народу, що все це фігня, звичайні собі процеси, то воно всьо само! Што??? Армія, виявляється, відновилася сама? Безвіз прийнявся сам? Томос взагалі стояв давно на кордоні, то його просто продажні прикордонники не пускали, разтаможку трєбували. А так би канєшно да, ще б і при Янику нам його дали! Яник же колись на Афоні молився!
Навіть те, що ворог не лупить нині по наших містах – це теж само! От просто зранку встали такі сєпари і думають – та нафіг воно мені нада, оце стрілять по українцях, всьо, не буду – прінімаю валєвоє рішеніє, і шо мені той Кремль.
Коротше, все зробилося само, і от тільки, платьожки – від влади!
Хах, і навіть санкції для Путіна, які НЕ дозволяють йому бомбити Київ, – це воно теж само! Ну, подумаєш – попередній президент перед західними партнерами не міг навіть слоган Євро-2012 вимовити: увік-увімк-увікни..., ну подумаєш – один із попередніх прем`єрів викрав літака у президента і полетів у Кремль кабальні газові контракти підписувати... а да.. ну, і похіхікати з Путіним трохи. З чого? Та з того, як він бомбить Грузію!
І вобщє, каже народ, це всьо на хліб не намажеш, і санкції ваші тоже!
Їм же не вистачає мозку пригадати, що, коли Путін напав на Грузію, жодних санкцій так і не отримав. А Грузія так і не побачила міжнародної підтримки. Путін саме тому й афігєл від безкарності, саме тому й напав на Україну!
І те, що нині Україна має міжнародну підтримку, – колосальна заслуга керівництва держави.
Звісно, Росія ще має великий вплив, бо європейці досі не можуть відмовитися від російського газу. А тому побудувати газогін “Північний потік -2” в обхід України – мрія Путіна! Бо тоді можна запросто бомбити Україну, і Захід навіть не пікне, як не пікнув колись із Грузією. І Меркель, знаючи, що скоро йде з політики і на рейтинги їй начхати, переконує Європу в необхідності такого газогону. Вони його сплять і бачать. Але чи бачать вони наслідки?
Думаю, що один-єдиний, але вбивчий аргумент Порошенка на цьогорічній Мюнхенській конференції трохи їх остудить: “Атака на українські кораблі в Керченській протоці має цікаве пояснення з боку Росії: вони захищають Керченський міст. А тепер уявіть російську атаку в Балтійському морі з метою захисту ”Північного потоку- 2" за кілька років“...
Одне речення, а скільки за ним роботи – величезної команди спеціалістів, які постійно шукають аргументи, аби щоразу переконувати Захід, що ігри з Путіним дорого обходяться. Команди, яка щодня думає, як забезпечити армію, аби протистояти Путіну, поки ті європейці чухаються.
Оборона країни і міжнародні відносини – ось найважливіші нині напрямки для збереження держави! І уявіть собі ЗеВову, який в пошуках аргументів для західних партнерів знову запускає флеш-моб: “Хей, гайз, ану накідайтє мнє тут в Інстаграмє тезіси для інастранних партньоров”...
І народ накидає!!! Дохріна так накидає! Він минулої суботи так накидав, що невідомо, як ми це розхльобувати будемо: відправив московську зозулю представляти Україну на Євробаченні! Типу, ей, Європо, там наш президент вам про санкції говорить, про те, що Росія тут дві області розхерачила, так от – ви санкції проти неї вводьте, бо нам же плохо, але ми тут покажемо всій Європі, як ми за мір і сєпарів!
Вічно бухий сусід аплодує... А шо? У цьому локальному бою за український культурний простір він виграв...
Ольга КИРИЛЮК,
письменниця
письменниця
P.S. (від редакції) Схаменулися. Бо знову згвалтована громадська думка волала, доведена до кипіння. Помилки виправляли швидко, на ходу, з великими репутаційними втратами для України. Марув не їде в Тель-Авів. Марув – не бита (мається на увазі бейсбольна) у політичних іграх українців. Марув повезе своє голожопе мистецтво у Маскву і Санкт-Пєтєрбург. Там на неї чекають чотири мільярди росіян. Ото бабла накосить! А потім має намір повернутися і дати концерт у Києві у червні. Цирк!
