Кіровоградка Тетяна Коток належить до тих десяти відсотків людства (цифра, звісно, – приблизна), котрим тримати ручку, ложку та ще багато предметів зручніше лівою рукою, ніж правою. Як же живеться шульзі у сучасному світі? Про це Тетяна розповіла кореспондентові нашої газети. Приводом для розмови стала ось яка обставина: вчора, як і щороку 13 серпня, відзначався Міжнародний день шульг.
На зустріч Тетяна прийшла з матір’ю Світланою і сином Богданом – ще немовлям. Поки Богданчик спав у колясці, жінки розповідали.
– Навіть не знаю, від кого з рідні Таня успадкувала цю особливість, – першою взяла слово Світлана. – А те, що донька – лівша, я помітила, коли вона ще зовсім маленькою була. Іграшки, які ми давали дитині, вона намагалася брати у ліву руку. Ми Таню не перевчали на правшу, як дехто з батьків робить...
– Але моя бабуся, – уточнила Тетяна, – навчаючи мене, малу, письму, намагалася вкласти мені ручку в праву руку. Я ж перекладала її в ліву, як мені зручно. Коли пішла в школу, з’ясувалося, що в нашому класі – ще двоє шульг, хлопчик і дівчинка. Нас у школі ніхто не змушував до писання правою. Але я навчилася робити це. Правою пишу трохи повільніше й гірше, ніж лівою.
– Чи наділила вас природа якимись гуманітарними талантами, притаманними більшості шульг? – поцікавився автор цих рядків у Тетяни.
– Аякже! – відповіла за дочку Світлана. – Вона й музикою займалася, й гуманітарну освіту здобула – закінчила Кіровоградський педуніверситет, спеціальність – "Вчитель молодших класів". А малює як! На жаль, не віддали її свого часу в художню школу – дитина й без того завантаженою була.
– Так, я навчалася в музичній школі, грала на кларнеті в оркестрі "Зміна", – підтвердила Тетяна. – А малювання – це моє хобі і тепер. Що, питаєте, можу намалювати? Наприклад, можу з допомогою олівця відтворити на папері фотографічний портрет людини.
– Усю хатню роботу я роблю лівою, – продовжила молода мама. – Незручностей якихось не відчуваю. До речі, й мій чоловік – шульга.
– Та ви що? – здивувався автор цих рядків.
– Так. Я помітила це, коли ми вже знайомі були. Бачу якось: Максим пише записку лівою. Хоча, як з’ясувалося, він пристойно володіє і правою. Цьому Максим навчився завдяки прикрому випадку – травмував ліву руку. Він у мене каратист, кандидат у майстри спорту.
– Мабуть, ліворукість може добре прислужитися каратистові в поєдинку.
– Мабуть, так. До речі, коли я школяркою грала в баскетбол, то відчувала свою перевагу над правшами. Їм непросто було відібрати у мене м’яч.
– Напевне, вам цікаво виявляти серед інших людей подібних вам?
– Завжди звертаю увагу на те, якою рукою людина пише.
– А ваш синок ще не визначився, яким йому бути – ліво- чи праворуким?
– Ой, він ще дуже малий. Та гадаю, що буде, як і я з Максимом, шульгою.
Записав Віктор КРУПСЬКИЙ
Фото Олега ШРАМКА
