У художньо-меморіальному музеї О.Осмьоркіна до 125-річччя видатного земляка - художника і педагога Олександра Осмьоркіна презентовано унікальну виставку “В дзеркалі часу…” Портрет у творчості художників живописної майстерні Олександра Осмьоркіна».
Експозиція – це понад тридцять мистецьких доробків відомих художників кінця ХІХ – початку ХХ ст., випускників майстерні професора живопису О.Осмьоркіна в Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І.Рєпіна і Московському художньому інституті ім. В.Сурікова. Цю рідкісну колекцію картин 1930-х – 1980-х рр., подарованих особисто авторами музею свого вчителя, зібрав і передав Російський фонд культури у 1994 році напередодні відкриття художньо-меморіального музею О.Осмьоркіна.
На виставці предствлено й чимало жіночих портретів. Жінка завжди приваблювала художників своєю загадковістю, пластикою, грацією, характером. Для О.Осмьоркіна тема жіночого образу мала особливе значення, в написаних ним жіночих портретах знайшли яскраве відображення неокласичні тенденції, притаманні творчому пошуку живописця. Свою мистецьку зацікавленність і дбайливе ставлення до жінки О.Осмьоркін зумів передати і своїм учням. Як згадував один з них Микола Ситніков, «... тема жіночої краси проходила через всю його творчість, через всі його постановки для нас як гімн, як шанування чарівної привабливості супутниць нашого життя...»
Подихом живого оптимізму, надії та яскравістю фарб насичений твір народного художника Білорусії Євгена Зайцева «Портрет Людмили» 1984 р . Золотавим колоритом сонячного світла наповнений етюд ще одного білоруського художника Федора Дорошевича «Перший успіх»1968 р. Непідробну захопленість і повагу до образу жінки можна побачити в «Оголеній» 1982 р.роботи Вільгельма Лєвіка, живописця, літератора, відомого перекладача, доброго друга родини Тарковських.
Особливе місце в експозиції займають твори художника Олексія Жарова. Жіночі образи в його картинах постають як живе відлуння часу 1940 – 1950-х років з його трагічністю, театральністю і в той же час надією на краще майбутнє.
Своєрідним поглядом жінки-художника крізь призму власного світобачення є мрійливі, грайливі, сповнені задуму або домашнього спокою, портретні зображення, виконані Ольгою Богаєвською «Портрет Наталки Першиної» 1986р., Маріанною Шкубер «Спортсменка» 1980 р. та «Портрет професора біомеханіки Д.Д.Донського» 1985 р., Вікторією Ельманович «Портрет Тані» 1980р., Марією Озєровою-Злобінською «Автопортрет» 1983 р.
Виставка розгортає різнобарвну палітру портретних образів, в багатьох з яких відчутне відлуння мистецької естетики кінця ХІХ – початку ХХ ст., яку доносив до своїх учнів професор живопису Олександр Осмьоркін.
