Віддали належне відомому колекціонеру

На могилі колекціонера і реставратора Олександра Ільїна на Далекосхідному цвинтарі після її впорядкування десятого жовтня зібралися ті кропивничани (частина з них – на знімку), які взяли участь у благоустрої місця вічного спочинку непересічного земляка.
Його життя настільки нестандартне, що не вкладається у звичні рамки. Олександр Ільїн, що народився 1920 року, а помер 22 жовтня 1993-го, тривалий час працював у нашому місті електриком. Однак ця робота була лише ширмою, за якою ховалося справжнє життя власника однієї з найбільших у Європі колекцій цінних книг, зразків живопису, ікон, гравюр, скульптур, китайської порцеляни, старовинної бронзи, меблів, посуду, зброї, самоварів та інших рідкісних найвищої мистецької проби предметів. Після його смерті значна частина зібраного знаходиться в обласних краєзнавчому музеї та універсальній науковій бібліотеці ім. Д. Чижевського. Речі можна побачити в музейній експозиції, а книги не лише побачити, а й почитати.
Про життя Олександра Ільїна та його колекцію досі не все відомо, багато що оповите таємницею (про все це чимало написано в місцевій та загальноукраїнській, іноземній пресі. Ці публікації нескладно віднайти в мережі Інтернет). Та одне безсумнівно: завдяки значній частині його спадку, приступній всім охочим побачити й почитати зібрані колекціонером і реставратором матеріальні й духовні скарби, Кропивницький не пасе задніх серед міст, знаних у світі своїми культурними та духовними цінностями.
Після смерті колекціонера й реставратора колекція заступила самого її творця. І настільки, що через 23 роки після його смерті зарослу бур’янами могилу Олександра Ільїна ледь зміг віднайти власник галереї "Єлисаветград" Микола Цуканов, який став ініціатором її впорядкування і встановлення на ній пам’ятного знака.
– Олександр Ільїн є одним з найвідоміших колекціонерів не лише нашої країни, а і Європи загалом. По ньому лишилася величезна колекція, значна частина якої знаходиться в нашому місті – в обласному краєзнавчому музеї (до чотирьох тисяч екземплярів) та в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д. Чижевського (понад сім тисяч книг), – розповідає Микола Цуканов. – Тому те, що його могилу ми із завідувачем міських кладовищ Василем Павленком ледве віднайшли, мене вразило (саме Василь Сергійович знайшов могилу за її номером, а раніше встановив на ній металевого хреста). Я усвідомив, що таке ставлення до пам’яті про особистість, завдяки якій місто стало відомим далеко за межами України, є неприйнятним. Спілкуючись із людьми, які знали Олександра Ільїна, кардинально змінив свою думку про нього. Це був інтелектуал, надзвичайно обдарований чоловік, він знав декілька мов, мав колосальний досвід реставратора, яким, аби зараз жив серед нас, міг би поділитися. Однак не мав ні дітей, ні родини, їх йому замінила колекція, вона ж стала сенсом його існування. Про ідею впорядкувати могилу та поставити на ній пам’ятний знак я написав у Фейсбуці, на сторінці "Работы по благоустройству могилы коллекционера Ильина". І закликав приєднуватися до цієї справи тих, хто пам’ятає й шанує померлого. Одним з перших відгукнувся бібліофіл і краєзнавець Олександр Чуднов, який з дванадцяти років був знайомий з Ільїним і знає його найкраще. Вони товаришували, він переглядав і читав багато книжок, які зібрав Ільїн. Про свого старшого товариша Олександр Чуднов розповів на тригодинній зустрічі в галереї "Єлисаветград", на яку прийшли як знайомі, так і не знайомі з колекціонером люди. Він же повідомив, який саме пам’ятний знак після смерті Олександра Ільїна було вирішено поставити на його могилі – сірий камінь із вкрапленнями чорного кольору. До вшанування пам’яті нашого знаного земляка долучився відомий світловодський медальєр В’ячеслав Попов, який створив ескіз пам’ятного знака й шість годин вибирав у кар’єрі потрібного кольору й форми камінь. З перевезенням півторатонної брили зі Світловодська, її встановленням та впорядкуванням могили допомогли мої друзі депутати міської ради Кропивницького Сергій Кріпак, Максим Линченко, Андрій Кролевець, колишній депутат міськради Олег Лунгул, студенти технічного університету спортсмени-гирьовики Петро Виняр, Дмитро Дубчек, Денис Білик, Артем Андрущенко та Микола Харченко, які не лише занесли той важезний камінь до місця поховання Олександра Ільїна, а й безкоштовно проклали до нього цегляну доріжку. Отак без бюджетних коштів лише за один місяць ми віддали належне мешканцеві нашого міста, який лишив для нього дороговартісні матеріальні й духовні скарби, завдяки чому воно є цікавим для поціновувачів і мистецьких виробів, і рідкісних стародруків, і таємничих історій.
Юрій ЛІСНИЧЕНКО