А відбувся цей концерт завдяки зусиллям двох людей, які живуть у різних містах (Одеса та Кіровоград) і які прагнуть творити та співробітничати. Це – професор Одеської консерваторії Юрій Дикий – голова Місії Давида Ойстраха та Святослава Ріхтера й наш Юрій Любович – заслужений діяч мистецтв України, президент "Благодійного фонду підтримки хорового мистецтва", художній керівник муніципального камерного хору. Свідками їхніх спільних проектів неодноразово ставали концертні зали Одеси, Києва, Ізмаїла і, звичайно, Кіровограда.
Чим же, власне, знаменний концерт, що відбувся 30 травня 2010 року в церкві св. Павла? Невелика передісторія. Книга "Церква св. Павла. Одеса" – святкове видання до дня повторного освячення: "Исторический памятник национального значения. Именно так оценивает украинское общество по охране памятников евангелическо-лютеранскую церковь св. Павла в Одессе – единственное сохранившееся церковное сооружение в стране, построенное в неороманском стиле. "Кирха" была освящена в 1897 г. В результате запрета религии советской властью она постепенно была лишена основ своего существования. Конфискации, гонения, притеснения, депортации и убийства – вот знамения той мрачной эпохи, полной насилия. Неоднократно познавшая различное нецелевое использование, она сгорела дотла в мае 1976 года, и ее ветхие руины служили символом разрушительной нетерпимости. Ныне евангелическо-лютеранская община вернулась на свое исконное место и может проводить богослужения в прекрасно отреставрированном помещении церкви. Так зарубцевалась историческая рана в облике и истории города".
– Збулася мрія кількох поколінь одеситів – багатостраждальна Кірха на перехресті вулиць Дворянської та Новосельского, яка багато років стояла в руїнах, нарешті відновлена, – каже Юрій Дикий. – Я мріяв, аби тут знову проводилися богослужіння та концерти.
Він додав, що у пам’ять про родину Ріхтерів Одеська місія та Кіровоградський благодійний фонд організують у церкві св. Павла масштабний хоровий концерт і цим започаткують серію благодійних концертів, кошти з яких спрямовуватимуться на створення бюсту Теофіла Ріхтера – блискучого органіста Кірхи, піаніста, викладача консерваторії та музичного училища, розстріляного енкаведистами у жовтні 1941 року (Теофіл Ріхтер – батько всесвітньо відомого геніального піаніста Святослава Ріхтера, учня відомого єлисаветградця Генріха Нейгауза).
Про концерт, де звучить справжня музика, завжди розповідати важко, якщо не неможливо. Достатньо сказати, що у фіналі концерту хор і маестро потонули у квітах та оплесках.
– Виступ перед вибагливим слухачем Одеси для мене – завжди хвилююча подія, – сказав Юрій Любович після концерту. – Я продовжую складати іспит після закінчення моєї улюбленої консерваторії. Єдність думок, відчуття історичної пам’яті, зусиль духовенства, архітекторів, художників-реставраторів, музикантів, будівельників, а головне – небайдужих людей дають той "сплав" міцності, ім’я якому – любов до рідної землі, до України.
Варто зауважити, що представив наш колектив одеситам кіровоградський міський голова Володимир Пузаков.
– Мені було надзвичайно цікаво дізнатися про драматичну історію Кірхи та про знамениті традиції музичної Одеси, – зауважив Володимир Тихонович. – Я знаю, що творчі контакти Юрія Дикого та Юрія Любовича склалися давно і представлені багатьма фестивалями і проектами. Запрошення нашого хору для відкриття циклу благодійних концертів у церкві св. Павла – настільки благородна справа, що я взяв на себе відповідальність особисто представити його виступ та спонсорувати цю поїздку. Нинішній концерт, безумовно, сприятиме подальшому розвитку та зміцненню творчих контактів, які, на мій погляд, мають проходити у режимі нашого найбільшого сприяння.
Наприкінці вечора єпископ Улан Шпалінгер та кіровоградський міський голова обмінялися пам’ятними сувенірами.
А тим часом Юрій Любович – як завжди, сповнений ідей і проектів. Збирається сьогодні, 11 червня, повторити програму Одеського концерту в актовому залі машино- будівного коледжу КНТУ – колишній домовій церкві Єлисаветградського земського реального училища…
Євгенія КУЗЬМЕНКО
Фото Олега ШРАМКА
