Першокурсник факультету історії і права (спеціальність – політологія) КДПУ імені Володимира Винниченка Євгеній Манько став єдиним представником від України на Першому міжнародному форумі Європейського молодіжного парламенту, який протягом 31 травня – 4 червня тривав у місті Регентсбурзі (Федеративна Республіка Німеччина).
На цей міжнародний молодіжний захід з’їхалося близько вісімдесяти представників з дванадцяти країн. Європейський молодіжний парламент (ЄМП) – це, так би мовити, молодший брат Європейського парламенту. Адже його делегати – учні і студенти – також беруть участь у засіданнях восьми комітетів й обговорюють на засіданнях певні проблеми, а потім пишуть резолюції, в яких пропонують варіанти їх розв’язання. Ці резолюції члени комісій оприлюднюють на генеральній асамблеї молодіжного парламенту, потім їх обговорюють і приймають або ні. Наш земляк брав участь у роботі комітету з питань навколишнього середовища, охорони здоров’я і продовольчої безпеки.
Про свої враження від поїздки до Німеччини Євгеній Манько розповів на прес-конференції в педуніверситеті:
– Європарламент здійснює організаційну й матеріальну підтримку діяльності Європейського молодіжного парламенту, а також ознайомлюється з резолюціями його засідань. У випадку наявності в них якихось революційних ідей реалізовує їх. Європейський молодіжний проект – це унікальний освітній проект, який об’єднує представників 35 європейських країн, які в результаті участі в міжнародних сесіях підвищують освітній рівень своїх членів і створюють умови для налагодження всебічного діалогу між представниками різних культур і національностей. ЄМП створили 1984 року, а в Україні його підрозділ виник 2000-го. Поїздка до Німеччини й участь у роботі молодіжного парламенту значно вплинули на моє сприйняття тамтешнього громадянського суспільства, правил співжиття в ньому…
Сімнадцятирічний Євгеній Манько не випадково став учасником молодіжного міжнародного презентабельного форуму. Семикласником він уже був членом шкільного органу самоврядування, а восьмикласником – членом обласного парламенту дітей. Робота в його комітетах, участь у створенні численних проектів, навички комунікації з різними людьми дали свої плоди: хлопця було запрошено на засідання молодіжного європарламенту, які відбувалися в Києві та Івано-Франківську. А вже на Прикарпатті його та ще шістьох молодих українців відібрали для участі в роботі Першого міжнародного форуму Європейського молодіжного парламенту в Регентсбурзі. Чому ж Україну там представляв лише Євгеній? Річ у тім, що запрошення на форум німці надіслали українцям за два тижні від його початку. Оформити візу до Німеччини із сімох запрошених встиг лише Євгеній, якому допомогли в Кіровоградській ОДА, а кошти на це та інші видатки надав студентський профком педуніверситету (на прес-конференції хлопець висловив вдячність за це голові ОДА Сергієві Ларіну та керівництву профкому). Іншим же запрошеним на міжнародний молодіжний форум українцям так не пощастило, тож вони не потрапили на нього.
Євгенію дуже сподобались і старе місто Регентсбург, яке має багатовікову історію та зберегло давні традиції, і взагалі Німеччина. До слова, познайомитися з нею хлопець мав змогу значно ближче, ніж розраховував, оскільки йому довелося кілька днів…подорожувати нею автостопом.
Справа в тому, що в Регентсбурзі його опікуном як неповнолітнього повинна була виступити українська туристична компанія, що здійснює міжнародні перевезення. Коли настав час повертатися додому, Євгеній прийшов на призначене місце, але автобус не приїхав.
– Я зателефонував у туристичну фірму, і її співробітниця сказала, що мене не забрали через те, що я не підтвердив свого наміру здійснити поїздку, – розповідає юний парламентарій. – Хоча насправді це не так – підтвердження я зробив. Дівчина сказала, що нічим допомогти не може, і порадила наздоганяти автобус автостопом. Що я й зробив. Автостопом проїхав майже двісті кілометрів. Траплялося під час цієї подорожі різне. Наприклад, стою якось увечері на трасі, уже сутеніє, стає холодно. Довелося загорнутися в український прапор, який я взяв із собою для презентації країни на форумі – так мене було видніше з траси, та й зігрівся трохи. Урешті-решт, зупинилася машина, вийшов водій. Запитав мене про щось на німецькій, а я її не розумію – добре володію лише англійською. І раптом чоловік запитує, чи розмовляю я на російській. З’ясувалося, він – із Казахстану…
Автобус свій Євгеній так і не наздогнав, доїхав до міста Хоф, там звернувся до поліції, а та направила його до відділу контролю за мігрантами. Його працівники порекомендували уже німецьку туристичну фірму.
– Цього разу на зупинку, куди мав приїхати автобус, я вже прийшов за три години до відправлення, – сміється Євгеній. – Чекаю призначеної години – 12.30. О 12.25 почав хвилюватися, а через п’ять хвилин запанікував. Телефоную в туристичну фірму, а на тому кінці дроту дівчина мені відповідає, що я… не підтвердив свого наміру здійснити поїздку! Я відповідаю, що особисто зробив це за день, зайшовши до фірми. Дівчина висловлює співчуття і радить наздоганяти свій автобус… автостопом. Це я вже десь чув. Виникло відчуття déjà vu. Прикметно також, що в обох випадках у мене розряджався телефон, і я деякий час не міг навіть повідомити рідним, що зі мною. Уявіть, як вони хвилювалися!...
Цього разу Євгеній вирішив автостопом нікуди не добиратися – переночував на вокзалі, а зранку пішов до тієї туристичної фірми. Її працівники визнали, що саме вони винні в тому, що хлопець не потрапив на автобус, придбали Євгенію квиток на потяг за свій рахунок, і він встиг повернутися до України до того, як закінчилася віза. Зараз, коли хвилювання вже вщухли, Євгеній каже, що не жалкує про те, що вимушено помандрував Німеччиною, адже він устиг побачити набагато більше, ніж розраховував.
