16 травня цього року Україна вшановуватиме жертв політичних репресій

«Ми – внуки і діти тих,

Хто йшов за Україну,

У кривавій боротьбі

Боровся до загину!

Ми – внуки і діти тих,

Хто мерз у таборах,

В катівнях нелюдських

Не падав на коліна»

(Н. Немировська)

16 травня цього року Україна вшановуватиме жертв політичних репресій. Це стало традицією в роки незалежності.

Люди, випробувані таборами і тюрмами, голодом і громадським осудом, отримали тільки у своїй державі визнання і повагу та підтримку влади й суспільства.

Міське, як і обласне, Товариство політв’язнів і репресованих діє із 1997 року. Членами товариства є ісамі репресовані, і їхні діти та внуки. Товариство захищає їхні права, залучає до заходів, які відбуваються в обласному центрі.

Минулого року розпочала роботу комісія з відновлення прав репресованих при облдержадміністрації. Ми направили заяви на підтвердження права отримання свідоцтва потерпілих від репресій на шістьох осіб, після розгляду їхні справи надійшли до Українського інституту національної пам’яті для прийняття рішення.

Міська влада підтримує членів товариства і морально, і матеріально. Протягом останніх років до Дня пам’яті жертв політичних репресій члени товариства отримують матеріальну допомогу, а троє осіб – стипендію міського голови Андрія Райковича.

Талановиті і нескорені. Сотні тисяч українців поневірялися по тюрмах, концтаборах і на засланнях, де продовжували боротьбу проти жорстокої комуністичної системи за права і свободи людини. Вони були зразком Громадянина для своїх дітей, онуків. Сьогодні їхній подвиг визнала і держава. Василь Стус і В’ячеслав Чорновіл, Валерій Марченко і Олекса Тихий, брати Горині і Семен Сорока. Нескінченний перелік цих патріотів…

Той, хто народився на Півночі і мріяв як про щось недосяжне повернутися на батьківщину, добре розуміє тих наших українців, яких сьогодні переслідують у Криму і Російській Федерації, які отримують тюремні вироки за свою любов до України і для котрих Україна є такою ж недосяжною. Тому посилюймо боротьбу за визволення сучасних українських бранців у російській неволі, щоб дати їм можливість повернутися у свої домівки, до своїх дітей. Українці у російських тюрмах – тільки через військову агресію сусідньої держави, тільки через російсько-українську війну.

Але ми свою будуємо державу,

Вклоняємось доземно полеглим у борні.

І вам від нас лунає: «Героям слава! Слава!»