13 січня кропивницька громада провела в останню путь шановану в місті людину – талановитого головного балетмейстера хореографічного ансамблю «Пролісок» Віктора Похиленка.
Жалобна церемонія відбулася біля Центральноукраїнського наукового ліцею-інтернату. Саме цьому навчальному закладу присвятив значну частину свого життя видатний метр хореографічного мистецтва. Попрощатися з колегою, вчителем, видатним майстром танцю прийшли його друзі, товариші по роботі, численні учні, всі з ким він перетинався на життєвих шляхах та заронив іскру прекрасного, доброго, вічного в їхні душі.
Професійні сходинки Віктора Федоровича – це служіння справжньому мистецтву народного танцю. У минулому він – балетмейстер заслуженого ансамблю народного танцю України «Ятрань», а донедавна займався народним хореографічним ансамблем «Пролісок», який створив, виплекав та вивів на високі мистецькі рубежі, виховав не одне покоління юних танцюристів, які завжди прославляли рідне місто на відомих сценах світу. Він – заслужений працівник культури України, народний артист України, професор кафедри музичного мистецтва і хореографії Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, автор багатьох книг. А ще кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, лауреат обласної премії «Духовний скарб Кіровоградщини».
У морі квітів потопала труна із тілом відомого кропивницького хореографа, люди вишикувались у чергу, щоб попрощатися з другом, наставником та митцем, чиє ім’я буде вписане золотими літерами в історію рідного міста.
Лунали спогади про те, яким був Віктор Похиленко, як працював, навчав, щедро дарував свої знання і вміння.
Олег Семенюк, ректор Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка:
– Усе життя Віктора Федоровича так чи інакше було пов’язане з університетом, де він отримав диплом фахівця, потім – атестат доцента, професора. Він був одним із небагатьох фахівців, які могли на власному досвіді розповісти студентам те, що їм знадобиться у реальному професійному житті, тому що мав багатий життєвий досвід. І головне – це була людина, прізвище якої відразу знімало всі питання. Авторитет його був незаперечний. Нам не вистачатиме Віктора Федоровича з його невичерпним оптимізмом, високим професіоналізмом, чуйністю та душевністю у спілкуванні з людьми. Земля тобі пухом, дорогий маестро!
Антоніна Червінська, художній керівник народного ансамблю пісні й танцю «Зоряни» Кіровоградської обласної філармонії, народна артистка України:
– Пішов із життя блискучий режисер, балетмейстер, педагог. Завдяки таким людям, як Віктор Федорович та Анатолій Коротков, називають наше місто столицею українського танцю. Хто такий для мене Віктор Федорович? Він – моя молодість, ансамбль «Ятрань», якому він присвятив свою молодість. Завдяки таким артистам балету, як Віктор Похиленко, «Ятрань» піднеслась до небес, прославляла Україну по всьому світу. Це важка втрата не лише для нашого міста, а й усього нашого степового краю, всієї України. Тому що талановитих людей багато на землі, а Віктор Федорович відносився до особливо талановитих. Я думаю, що Віктор Федорович заслужив такий день, коли тут зібралась вся наша громада, щоб провести його в останню путь. В моїй душі – гіркий біль. Дорогі друзі, ми втратили безмежно творчу людину. Я висловлюю щирі співчуття всім рідним і близьким покійного, Анатолію Короткову, всьому педагогічному колективу школи мистецтв з приводу непоправної втрати, всім дітям, які приходять в цю школу з надією бути кращими. Я думаю, що справа, яку робив Віктор Похиленко, ніколи не згасне, а зерна добра і професіоналізму, посіяні ним в юних душах, дадуть щедрі сходи.
Євгенія Шустер, друг покійного:
– Наше місто, область, Україна, весь національний культурний простір осиротіли. Віктор був не просто талановитим хореографом, балетмейстером, сценаристом. Він – художник! А коли йде з життя великий художник, завжди кажуть, що він не написав своєї найкращої картини, не зняв свого найкращого фільму. Про Похиленка цього не скажеш. Він разом зі своїми вчителями Анатолієм Кривохижею, Анатолієм Коротковим створив шедеври української національної хореографії. Завдяки таким людям, як Віктор Похиленко, про нашу школу хореографії знає весь танцювальний світ. Йому та його вихованцям аплодували на найбільших сценах світу. Ви всі, хто прийшов сьогодні сюди, мабуть, разом так ніколи не збиралися. Це найбільша наша подяка цій простій і водночас великій людині, справжньому самородку. Якось він запропонував мені зняти про нього фільм. Сказав: «Не величний, а простий. І назви його «Танцюрист з Кущівки». Ми сьогодні прощаємося з великим талантом, народним інтелігентом, з людиною, яка завжди дуже важко виходила на поклон. Але він дуже заслужив на оплески. Низький уклін йому і вічна пам’ять.
Максим Печененко, випускник кафедри хореографічних дисциплін, колишній учасник хореографічного ансамблю «Пролісок», художній керівник ансамблю «Світанок»:
– Дуже часто на репетиціях Віктор Федорович казав: «Я не збираюсь вас вчити танцювати, у вас є педагоги». Але він з нами дуже багато розмовляв. Ми тоді не розуміли навіщо так багато говорити, краще потанцювати. А він таким чином вчив нас правильно передавати образ, щоб кожен з нас зрозумів, що він хоче розказати мовою танцю та художніх образів. Він дуже багато жартував. Тому жарти «Проліска» – це ціла сторінка нашого розвитку теж. Ми завжди будемо пам’ятати його кожне слово, пригадувати всі ті жарти, яких було так багато, коли під час репетицій настрій міг змінюватись багато разів. Подорослішавши, ми зрозуміли, навіщо все це робилось. Він нас так загартовував психологічно, фізично, готував до самостійного професійного життя. А ще він часто казав: «Я – не митець, я – з Кущівки». І вчив нас бути митцями, кожного у своїй справі.
Олександр Якимчук, заступник директора з навчально-виховної роботи Центральноукраїнського наукового ліцею-інтернату:
– Серце нашого земляка та колеги, видатного хореографа перестало битися. Професіонал, педагог-практик, мистецтвознавець, лауреат багатьох премій та державних відзнак. А ще цікавий співрозмовник, знавець української культури і мистецтва. Таким був Віктор Похиленко. Десятки вчителів, сотні студентів, тисячі учнів школи мистецтв і ліцею мали за честь вчитися у маестро танцю, спілкуватися з ним і використовувати його фахові поради. Балетмейстер – професія творча, а головний балемейстер-постановник – це ще й велика відповідальність за колег-хореографів, учнів та студентів, за «Пролісок» – багаторічну візитівку та якісний проєкт нашого міста, області та всієї країни. Як високопрофесійний учасник легендарного ансамблю «Ятрань», прекрасний виконавець та соліст, талановитий учень метра української хореографії Анатолія Кривохижі Віктор Похиленко не вмів працювати не на повну силу. Він був максималістом у творчих планах і досягненні результатів. Робив все для улюбленої справи – мистецтва хореографії, мав глибокі знання з історії та теорії практичного виконання танцю, працелюбність та вміння спілкуватись із колегами та молоддю і, звичайно, величезний талант. Він був непересічною особистістю, мав чимало пропозицій працювати з відомими колективами України, але був вірний своєму рідному місту, єдиному на все життя колективу. «Пролісок» Анатолія Короткова і Віктора Похиленка завжди мав визнання фахівців, ставав переможцем на різноманітних національних та міжнародних конкурсах, незмінний успіх у глядачів. А Похиленко завжди повертався додому з новими враженнями та ідеями, які втілював у життя. Він знався не лише на хореографії, а й на драматургії, образотворчому мистецтві, розумівся на народній, класичній та сучасній музиці. Він багато працював, прискіпливо вивчаючи стоси літератури різних жанрів, а потім свої думки втілював у сценічних образах, вкладаючи у пластику руху всі свої почуття і душу.
Похиленко – автор численних публікацій та посібників з хореографії. В одній з його книжок є такі слова: «Людина увійде в коло, коли відчує в цьому необхідність, коли їй дуже захочеться танцювати, коли без танцю просто не обійтись. Це бажання повинно виходити з глибини душі, і тільки тоді танець буде танцем».
Віктор Федорович назавжди увійшов у серця колег, вихованців та всіх, хто його знав.
Оксана ВЕРСТЮК
