Кіровоградка Наталя Нижникова, керівник клубу народних ремесел "Ниточка", щиро радіє успіхам своїх одноклубників. З гордістю розповідає про те, скільки талановитих людей об’єднані єдиним потягом до прекрасного. "А колись же нас було кілька чоловік, які кохалися у вишивці", – зазначає. Зате тепер у "Ниточці" – майстринь на всі смаки. Вишивають, в’яжуть, малюють, витинають…
Ось одна з цих майстринь – Ірина Терещенко. Освіта у неї – технічна. Деякий час після закінчення Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування працювала на “Гідросилі”. Але оволодівши технікою в’язання та валяння, зуміла своє хобі зробити другою професією. Вона виготовляє жіночий одяг, сумки, іграшки і, звісно, картини. Ірина разом з клубом "Ниточка", членом якого вона стала порівняно недавно, бере участь у різних тематичних, клубних, підсумкових виставках, у тому числі і в обласному художньому музеї, а також у Центрі народної творчості.
Та одна справа – виставити кілька робіт і зовсім інша – показати себе "в натурі". Цього разу музей надав пані Ірині таку можливість. Тобто представити власну персоналію. А нам з вами робити висновок про її віртуозно виконані роботи "Маки", "Риба", "Магнолії", "Сніг" тощо. Загалом, виставка Ірини Терещенко невелика за обсягом, розташована у музейному фойє. До речі, Ірина Терещенко, хоч і нечасто, але бере участь навіть у міжнародних виставках. Навіть визнання має. Отож, можна сподіватися, що у недалекому майбутньому доросте і до музейної зали, як її авторитетніша колега Ольга Коломієць.
Виставка члена Національної спілки художників і Національної спілки майстрів народного мистецтва Ольги Коломієць "Люблю Україну" відкрилася дещо раніше. На жаль, я не мала змоги побувати на вернісажі. Скористалася пропозицією самої Ольги, присутньої на виставці Іри Терещенко, і спустилася на другий поверх, де у великому виставковому залі вона демонструвала свою багатогранну творчість. На першій персональній виставці в обласному художньому музеї представлено понад 50 робіт. Ольга цілком виправдовує свою причетність до кількох творчих спілок. Вона виступає як живописець. Серед її олійних робіт, гадаю, не тільки мене зацікавила серія "Подих" – такий собі набір "квіткових портретів": горошок, соняхи, волошки, проліски, барвінок… Ліричні й ніжні. А її витинанки не можуть не викликати просто таки риторичного питання: ну, як це в неї виходить?! Представлений в експозиції й іконопис. Ним, між іншим, Ольга займалася ще студенткою технологічного інституту російського міста наречених Іваново. Але зараз, як свідчить нинішня виставка, вона не тільки малює, а ще й гаптує бісером. Серію ікон, написаних на полотні, доповнює вишита бісером ікона "Милування".
Ольга охоче бере участь у різних проектах обласного художнього музею ("Ніч музеїв", наприклад), в різних аукціонах… Особисто я познайомилася з Ольгою Коломієць під час поїздки з представниками Кіровограда в Київ, коли наш патріарх Петро Оссовський передавав Національному музею свій живописний триптих. А роботи її так детально могла пізнати тільки зараз на цій прекрасній виставці.
До речі, Ольга – лауреат обласної премії імені Якова Паученка, учасниця різних тематичних виставок, як на рівні області, так і держави. І ще одну деталь хочу відзначити: Ольга Володимирівна, на відміну від багатьох наших майстрів пензля, не ігнорує виставки своїх колег. І професіоналів, і любителів. Знайшлися добрі слова у майстрині і для Іри Терещенко. Приємно.
