Час від часу на поверхах обласної універсальної наукової бібліотеки імені Д. Чижевського оселяються велетенські комахи! Зараз вони розплодилися у відділі документів іноземними мовами та в холі на першому поверсі книгозбірні. Та от чомусь спеціалістів із санстанції її працівники не викликають!
Однак дивна поведінка бібліотекарів одразу стає зрозумілою, коли бачиш тих комах – не із плоті і крові, а металевих! Це – оригінальні роботи нашого земляка Євгена Василевського, який використовує при виготовленні металевих скульптур (“Комахи” – це лише одна із його серій) частини найрізноманітніших виробів, зварюючи їх між собою.
Матеріал для скульптур їх творець знаходить де тільки може: “Іноді люди самі приносять мені ті речі, якими вони вже не користуються і не хочуть накопичувати їх удома, частину з деталей підбираю на звалищі металу, інші докуповую. Буває, що на базарі купую по декілька десятків однакових деталей, бо, побачивши їх, одразу розумію, як зможу їх використати. Повірте, у мене чимало ідей, як із цього мотлоху зробити оригінальні скульптури!”
Митець створює свої моделі із металевих деталей (коліщата, цвяхи, ланцюги, виделки, ложки, леза ножів, шурупи, частини великих металевих предметів, як-от: праска, швейна машинка тощо), не обробляючи їх, а лише зварюючи або склеюючи. Це ж яку фантазію і який хист потрібно мати, щоб спочатку уявити, а потім створити із металевого дріб’язку (не змінюючи форми жодної із деталей, це принципова позиція митця) вишукану, граційну річ, як-от ці велетенські комахи. Як же в нього виникла ідея створення таких скульптур?
Євген Василевський розповів, що доволі багато років тому побачив в одному з німецьких каталогів зображення металевої моделі автомобіля. Вирішив і собі створити щось подібне, зібрав для цього купу деталей. І забув про них! А через п’ять років торбинка з ними потрапила йому на очі. От тоді він і взявся за роботу. Першою його скульптурою стала машинка, подібна до зображеної в каталозі. Згодом з’явилися різного розміру зразки іншої техніки, казкові персонажі, вигадані істоти й от тепер – комахи…
