Про результати досліджень археологічних пам’яток Кіровоградщини нинішнього року йшлося на науковій конференції, яка відбулася п’ятого грудня в КДПУ ім. В. Винниченка.
Участь у цьому заході взяли вчені-археологи з наукових академічних установ Києва й Одеси (Микола Беленко, Михайло Відейко, Дмитро Кіосак та інші) і кіровоградські археологи (Ірина Козир, Валентин Собчук, Микола Тупчієнко, Ігор Шевченко, Олексій Орлик та інші). Учасники заходу доповідали про дослідження на території Кіровоградщини низки унікальних пам’яток археології.
Про найцікавіші цьогорічні знахідки детальніше розповіли учасники українсько-британської археологічної експедиції – головний спеціаліст відділу охорони культурної спадщини ОДА Валентин Собчук та кіровоградський археолог і реставратор Станіслав Федоров.
За їхніми словами, на території нашої області на сьогодні відкрито 51 трипільську пам’ятку, а неподалік від села Небелівки Новоархангельского району знаходиться винятковий за своїми параметрами та науковою значимістю об’єкт археології – поселення-гігант трипільської культури Небелівка. Улітку продовжилося кількарічне його дослідження науковцями з багатьох країн, розпочате 2009 року, в межах дослідницького проекту "Tripolye mega-site". Там працювала наукова українсько-бри- танська експедиція у складі київських та кіровоградських науковців і студентів-істориків, археологів, студентів з Великої Британії (серед них були доктори наук з Даргемського університету Джон Чарльз Чапмен та Бісерка Гейдарська, ініціатори проведення цих міжнародних розкопок, завдяки зусиллям яких наукові британські організації виділили на них кошти), науковців та студентів із США, Угорщини, Болгарії, Італії, Малайзії. Водночас з археологічними розкопками науковці вивчали й навколишнє середовище, оскільки вчені хочуть дізнатися про стан довкілля в давнину навколо поселень-гігантів.
Трипільська культура – унікальне явище в давній історії України. Яскрава та самобутня, ця археологічна культура і сьогодні привертає увагу не тільки вузького кола фахівців, а й широкої громадськості. З появою трипільців на теренах сучасної України (друга половина VІ тисячоліття до н. е.) відбулася зміна епох: кам’яну добу, що тривала близько мільйона років, змінив мідний вік. Саме носії трипільської культури внесли на територію України винаходи, що дали підстави деяким ученим стверджувати про досягнення даною культурою рівня цивілізації: розвинуті землеробство та скотарство, ковальська справа та металургія, гончарство, що досягло рівня ужиткового мистецтва, наявність великих поселень з кількістю мешканців до 10–20 тисяч осіб, розвинута система знаків на посуді як спосіб передачі інформації. Однак і до сьогодні вчені не можуть зрозуміти, навіщо трипільці спалювали свої поселення й переселялися на нові землі.
Що стосується поселення Небелівка, то виникнення цього об’єкта датують четвертим тисячоліттям до нової ери, воно було найбільшим поселенням людей у давній Європі на той час (його площа – 300 гектарів) і другим за розмірами поселенням трипільської культури серед п’яти тисяч, розташованих в Україні, Молдові, Румунії, та є пам’яткою небелівської групи поселень, яких близько сорока.
Значний інтерес становить віднайдена в поселенні велика споруда – давній храм – площею більше тисячі квадратних метрів. За словами учасника експедиції старшого наукового співробітника Інституту археології Національної академії наук України кандидата історичних наук Михайла Відейка, вона зведена за тисячу років до побудови перших єгипетських пірамід і є найбільшою за всі відомі досі об’єкти в поселеннях трипільської культури протягом усієї 120-річної історії її наукового вивчення! Сенсаційним відкриттям у світі археології та історичної науки цього року стала знахідка на території поселення Небелівка унікального теракотового вівтаря, створеного давніми людьми. На сьогодні – це єдиний відомий в Україні рукотворний вівтар трипільської культури, який зберігся у первісному вигляді як єдиний цілісний археологічний комплекс.
За словами Станіслава Федорова, який займається нині реставрацією цього рідкісного артефакту в обласному краєзнавчому музеї, вівтар, або жертовник, має форму хреста з круглими краями і призначений був для здійснення релігійних ритуалів та обрядів (довжина однієї лопаті “хреста” – чотири метри). Зроблено його з глини, яка потім запеклася від вогню й набула характеристик кераміки. Після реставрації вівтаря його виставлять на загальний огляд в обласному краєзнавчому музеї. Варто сказати, що чогось подібного не має жоден музей світу! Хіба що в Уманському, наприклад, виставлено лише один з чотирьох фрагментів трипільського вівтаря, знайденого в поселенні Володимирівка на території нашої ж таки області.
Валентин Собчук та Станіслав Федоров розповіли також, що наступних три роки наукова українсько-британська експедиція продовжуватиме польові роботи в поселенні-гіганті Небелівка, після чого продемонструє науковому світові світлини небелівських знахідок та розповість про результати своєї роботи.
За словами Валентина і Станіслава, окрім небелівського поселення, однією з найвідоміших пам’яток археології на Кіровоградщині є середньовічне місто часів Золотої Орди, дослідження якого біля села Торговиці Новоархангельського району тривають уже 15 років (їх здійснюють експедиції науковців і студентів-істориків з Кіровоградського педуніверситету). На даний час там майже повністю досліджено давню татарську лазню, яку невдовзі можуть побачити й оглянути всі охочі. Вагомим науковим відкриттям нинішнього року також стало виявлення кіровоградськими вченими поблизу села Кирилівки Добровеличківського району давнього святилища (доісторична споруда з кількатонних кам’яних блоків), яке, на думку науковців, могло слугувати людям для астрономічних спостережень, як всесвітньовідомий британський Стоун-Хендж.
Крім того, в Новомиргородському та Ульяновському районах науковці Інституту археології НАН України та Одеського національного університету ім. І. Мечнікова під час цьогорічного археологічного сезону дослідили поселення пізнього кам’яного віку, а у Новомиргородському районі – найдавнішу на території області пам’ятку – стоянку неандертальців Андріївка-4 віком 70 тис. років до н. е. На стоянці Вись (той же Новомиргородський район), що датується 32 тисячами років до н.е., яку також разом з Андріївкою-4 досліджує експедиція під керівництвом доктора історичних наук, професора, завідувача відділу археології кам’яної доби Інституту археології НАНУ, керівника магістерської програми "Археологія та давня історія України" Національного університету "Києво-Могилянська академія" Леоніда Залізняка, знайдено вперше в Україні знаряддя праці, виготовлені як неандертальцями, які на той час зникали з історичної сцени, так і людьми розумними (гомо сапієнс), які тільки-но на цю арену виходили. Тобто йдеться про контакт двох різних гілок людиноподібних істот. На думку деяких науковців, представники цих двох видів могли паруватися, але вже потомство мали безплідне. Пов’язано це, певно, з тим, що неандертальці та люди розумні (гомо сапієнс) мають різні ДНК. Це встановили американські вчені, які у вісімдесятих роках минулого сторіччя провели спеціальний аналіз знайдених кісток давніх людиноподібних істот…