Названі фахівці провели з журналістами Кіровограда й області семінар, під час якого представники засобів масової інформації здобули інформацію про генетичну інженерію рослин та генетично модифіковані організми безпосередньо від фахівців-біологів. Про те, що розповіли вони, тепер мають нагоду дізнатися й наші читачі.
Пасемо задніх?!
Абревіатура ГМО (генетично модифіковані організми) викликає в суспільстві безліч емоцій та суперечок. Що ж це за дивина така? Спробуємо розібратися. ГМО – це живий організм, генотип якого зазнав змін під впливом технологій генної інженерії. Такі організми також називають трансгенними. Нині основна частина ГМО – сільськогосподарські рослини: соя, кукурудза, картопля, ріпак, цукровий буряк, бавовник, кабачки, папайя, люцерна, томати, солодкий перець. Перші трансгенні рослини створила 1983 року група вчених з Німеччини, Бельгії та США. У біотехнологів мета та ж, що й у звичайних селекціонерів – поліпшення рослин (підвищення урожайності, надання стійкості до гербіцидів чи збільшення вмісту вітамінів та інших корисних речовин тощо). Усередині 90-х років на полях країн світу почали з’являтися небачені до цього сільськогосподарські культури. Вони давали підвищені врожаї, не потребуючи при цьому додаткових засобів хімічного захисту. Появу цих нових, генетично модифікованих рослин тепер називають зеленою революцією. Але водночас не вщухають застереження від частини світової спільноти стосовно того, чого очікувати від ГМО – порятунку від голоду, хвороб, енергонезалежності чи непередбачених негативних проявів у здоров’ї людини та в навколишньому середовищі?
Поки людство останні 10–15 років сперечається щодо ГМО, нові рослини ширяться. 2009-го року 14 мільйонів фермерів у 25 країнах світу засіяли 134 мільйони гектарів біотехнологічних культур, що на сім відсотків (на 9 мільйонів гектарів) більше за цей показник 2008-го року. Збільшення площі посіву біотехнологічних культур у 80 разів у період між 1996 та 2009 роками є безпрецедентним у новітній історії сільського господарства.
Про ставлення в різних країнах до ГМ-рослин свідчить така статистика: Китай виділив додатково 3,5 млрд. доларів США на 12 років для продовження їх досліджень та розвитку. Нову біотехнологічну культуру – стійкий до гербіцидів цукровий буряк – уперше було посаджено в США та в Канаді. Бразилія та Австралія також посадили нові для себе біотехнологічні культури – відповідно, Вt-кукурудзу та стійкий до гербіцидів ріпак. На стадії розробок культури, стійкі до засухи. За прогнозами, до 2012 року або навіть раніше в США буде комерціалізовано засухостійку кукурудзу.
Китай, Індія, Аргентина, Бразилія та ПАР із загальним населенням в 2,6 млрд. демонструють лідерство у застосуванні біокультур. І це стимулює їх використання в усьому світі. Європа ставиться до генетичних модифікацій більш стримано. Франція, наприклад, останнім часом узагалі не вирощувала такі рослини. Однак сім інших країн ЄС збільшили площі під їх посіви, що становить понад сто тисяч гектарів. Ця сімка європейських країн щодо вирощування Вt-кукурудзи розташувалась таким чином: Іспанія, Чеська Республіка, Румунія, Португалія, Німеччина, Польща та Словаччина.
Нещодавно Європейська комісія схвалила вирощування в Європі генетично модифікованої картоплі Аmflora. Цей сорт, у якому змінено співвідношення двох фракцій крохмалю, – технічний, його не передбачено використовувати в харчуванні людини. "Коли кажуть, що в Європі все заборонено, це неправда, – каже один з провідних українських генетиків, директор Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України академік Ярослав Блюм. – У Євросоюзі дозволено до вирощування тільки дві генетично модифіковані культури, але до споживання – 22 рослини та їх продукти. У найближчого сусіда – Росії – офіційно зареєстровано 15 модифікацій різних культур, у той час як в Україні – жодної. І це в країні, з якою пов’язують спадщину Миколи Вавилова, яка дала світу унікальні сорти пшениці, районовані по всій планеті, – із жалем зауважує вчений. – Створення перших ГМ-культур також безпосередньо пов’язане з нашими вченими, які тоді працювали в Інституті клітинної біології та генетичної інженерії".
На думку фахівців, в Україні відсутня цілеспрямована державна програма підтримки не тільки генетики, але й біотехнології в цілому. А це є неприпустимим для держави, яка проголосила інноваційний характер свого розвитку. У той же час світ ГМО рухається вперед. На зміну технологіям першої хвилі, коли рослини отримували стійкість до гербіцидів, захист від шкідників та бур’янів, приходить поліпшення їх споживчих характеристик. 3’явився "золотий рис", збагачений вітамінами, на черзі – олія, в якій буде змінено співвідношення жирних кислот на користь людині. Українські вчені не відкидають можливості ризиків, допустимих у кожній новій технології. Наприклад, один ген може "замовчати", інший проявити підвищену активність. "Ми можемо спиратися тільки на ті знання, якими опанували на сьогодні”, – каже Ярослав Блюм і додає, що такі сюрпризи не можуть мати наслідків для людини. Бо створено надійну систему глобального контролю та випробувань як на міжнародному рівні, так і в окремих країнах та в компаніях-виробниках… В Україні діє Закон "Про біобезпеку...", перевагою якого фахівці називають його нейтральну позицію: Закон регламентує поводження з ГМО, прямо не підтримуючи та не забороняючи ГМ-організми. У той же час деякі його норми не узгоджені між собою і суперечать нормам інших законів. Видатний український учений, директор Інституту медицини праці академік Юрій Кундієв, який безпосередньо працює в системі біобезпеки, відзначає відсутність підзаконних актів і матеріальної бази для підтримки дієздатності Закону. У той же час він наголошує на особистій відповідальності вченого й на беззаперечному контролі за кожним випробуванням. "Генна інженерія може все, але чи все потрібно? Треба шукати розумну доцільність у цих безмежних можливостях. Будь-яка модифікація, що може зачепити геном людини, не має права на впровадження", – стверджує Юрій Кундієв. Але водночас академік вважає недоцільним відмовлятися від того, що може принести людині благо, підвищити якість життя. І вважає XXI століття золотою епохою біотехнологій…
ГМО крокує планетою
Сьогодні рекордним зростанням відзначалися посіви всіх чотирьох основних біотехнологічних культур. Уперше посіви біотехнологічної сої зайняли більше 3/4 з 90 мільйонів гектарів під соєю в усьому світі, біотехнологічного бавовнику – майже половину з 33 мільйонів гектарів під бавовником, біотехнологічної кукурудзи – 1/4 зі 158 мільйонів гектарів під кукурудзою та біотехнологічного ріпаку – більше 1/5 з 31 мільйонів гектарів під цією культурою в усьому світі.
З 25 країн, де вирощують біотехнологічні культури, 16 країн, що розвиваються, та дев’ять промислово розвинених. У кожній з восьми країн-лідерів з вирощування таких культур їх площа склала більш ніж один мільйон гектарів: США (64,0 млн. га), Бразилія (21,4), Аргентина (21,3), Індія (8,4), Канада (8,2), Китай (3,7), Парагвай (2,2) та Південна Африка (2,1). Решту посівної площі, що становить 2,7 мільйона гектарів, поділили інші 17 держав: Уругвай, Болівія, Філіппіни, Австралія, Буркіна-Фасо, Іспанія, Мексика, Чилі, Колумбія, Гондурас, Чеська Республіка, Португалія, Румунія, Польща, Коста-Рика, Єгипет та Словаччина.
В огляді ІSААА за 2008 рік прогнозувалося, що прийде нова хвиля біотехнологічних культур, і це вже реальність. Китай видав свідоцтва з біологічної безпеки для культур власної розробки: Вt-рису та кукурудзи з вмістом фітази для загальнонаціонального поширення, надавши дозвіл для реєстрації культур. Глобальне значення цього рішення в тому, що рис, найбільш важлива продовольча культура у світі, має потенціал прямої економічної вигоди для 110 мільйонів фермерських господарств, котрі його вирощують у Китаї, та 250 мільйонів фермерських господарств, які вирощують рис в Азії. Вt-рис може сприяти збільшенню продуктивності та подоланню бідності і з часом зменшити потребу в пестицидах. Якщо рис є основною продовольчою культурою, то кукурудзу визнано найбільш важливою кормовою культурою у світі. Біотехнологічна кукурудза з вмістом фітази сприятиме засвоюванню більшої кількості фосфору при відгодівлі свиней. Це дасть можливість збільшити приріст їхньої ваги, зменшуючи забруднення довкілля завдяки меншій кількості фосфатів у відходах тваринництва. Провідна позиція Китаю у впровадженні біотехно- логічних культур може бути прикладом для наслідування іншими країнами, які розвиваються, що сприятиме економічній незалежності завдяки самозабезпеченню харчами, більшому ступеню впровадження самовідновлюваного сільського господарства, яке залежить від меншої кількості пестицидів, та подоланню бідності і голоду. Ці два нові китайські біотехнологічні продукти рослинництва загальнонаціонального поширення мають виняткові потенціальні передумови для Китаю, Азії та всього світу.
Варто відзначити, що 2009-го року Бразилія випередила Аргентину і стала дру- гою найбільшою країною з вирощування біотехнологічних культур у світі. Індія випереджає інших з вирощування бавовнику. Вt-бавовник зменшив необхідність застосування інсектицидів наполовину, подвоїв урожайність та перетворив Індію з імпортера на значного експортера бавовнику.
Ось деякі показники всесвітнього впливу біотехнологічних культур. На період від 1996 до 2008 років економічний приріст у 51,9 мільярда доларів США було досягнуто завдяки двом джерелам: зменшеній собівартості виробництва (50%) і значному приросту врожайності (50%) до 167 мільйонів тонн. Для отримання цього показника без вирощування біотехнологічних культур знадобилося б ввести в обіг додаткову площу в 62,6 мільйона гектарів. Таким чином, досягнуто значної економії земельних ресурсів. Протягом того ж періоду номінальне зменшення застосування пестицидів становило 356 мільйонів кг. активного інгредієнту, завдяки чому економія пестицидів становила 8,4 відсотка. Лише 2008-го року зменшення викидів вуглецю (СО2) з площ посівів біотехнологічних культур становило 14,4 мільярда кг. СО2, що еквівалентне усуненню семи мільйонів автомобілів з доріг планети…
Учені – за біотехнології
Клайв Джеймс, голова Міжнародної служби із впровадження біотехнологічних розробок (ІSААА):
– Політичні лідери усього світу все частіше розглядають біотехнологічні культури як ключ до вирішення найважливіших соціальних проблем – продовольчої безпеки та стійкого розвитку. Лідери країн "великої вісімки" 2008 року вперше визнали важливість біотехнологічних культур та закликали прискорити дослідження й розробки в цьому напрямку, а також розширити доступ до нових аграрних технологій задля підвищення сільськогосподарського виробництва. Ми сприятимемо науковому аналізу ризиків, включаючи ті, що пов’язані із застосуванням сортів сільськогосподарських рослин, отриманих із застосуванням біотехнологій. Біотехнологічні культури вносять два важливих внески для світового продовольчого забезпечення. По-перше, вони підвищують урожайність. По-друге, знижують витрати на виробництво, що в кінцевому результаті знижує ціни на харчі. Для 9,2 мільярда людей, яких потрібно буде нагодувати 2050-го року, біотехнологія відіграє ключову роль у забезпеченні попиту на харчі". ("Агроном", № 2, 2009 року)
Марк Ван Монтегю (видатний європейський генетик, один з батьків генної інженерії рослин):
– Уся природа є пулом генів, і не важливо, чи перебувають вони в мікроорганізмах, рослинах або тваринах. Їх можна комбінувати, досягаючи видатних результатів.
Іллімор Альтасар (Канада), учений-біолог:
– У деяких країнах люди стурбовані тим, що при біотехнологічних операціях ми вносимо в організм крихітну послідовність ДНК. Але ж якщо ми з’їдаємо немите яблуко, то мільйони мікробів попадають у наш організм разом з непотрібною генетичною інформацією! А що відбувається, коли ми п’ємо не зовсім чисту воду або беремо руками їжу?.. Ті ГМ-рослини, які пройшли випробування, корисніші тому, що це чистіший продукт без хімічного забруднення, без вірусів і так далі... Треба чесно визнати, що всі гени, які вносять біотехнологи, – натуральні. Це ж не результат хімічного або ядерного синтезу. У ГМО немає нічого синтетичного. Ми копіюємо природний ген за допомогою природних ферментів, конструюємо нові організми лише з елементів "природного конструктора", тобто діємо в окреслених природою межах.
Костянтин Скрябін, академік Російської академії наук, директор центру "Біоінженерія":
– За 15 років моніторинг в усьому світі не виявив жодного випадку шкідливого впливу ГМО. При цьому ми щорічно завозимо десятки мільйонів тонн яловичини з худоби вигодуваної на генно-інженерній сої оскільки іншої у світі вже немає. США, Латинська Америка, Китай, Індія, Франція, Німеччина підняли сільське господарство на генетично модифікованих культурах. Нападки на біоінженерію не витримують наукової критики й замішані на чистій економіці, прикриваючись гуманними, але безграмотними гаслами, що ясно навіть студентам біофаку. Біотехнології відрізняються від традиційної селекції тільки швидкістю змін. Вони дозволяють у кілька раз скоротити застосування пестицидів і гербіцидів, які шкодять людині... Почасти я розумію страхи непоінформованих людей. На зорі автомобільної ери вважалося, що на швидкості тридцяти кілометрів на годину неминуче трапиться струс мозку. Так і сьогодні люди бояться, чи не трапиться щось з організмом, якщо йому прищепити новий ген? Тим часом садівники сторіччями саме цим займалися й займаються.
Віталій Шуліка, завідувач лабораторії харчування Інституту гігієни й медекології:
– ГМО повинні бути на українському ринку... Просто наші виробники бояться конкурентів, які можуть надати дешевший і якісніший товар. Зараз розповідають різні страшилки про ГМО. Мовляв, вони руйнують геном, приводять до необоротних процесів у мозку. Насправді ж модифікована продукція у сто разів здоровіша від вирощеної на отрутохімікатах...
Галина Анохіна, професор кафедри дієтології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика:
– Населення лякають зовсім даремно... Використання генних технологій дозволяє зробити дешевшим і простішим виробництво харчової продукції. Таким чином вирішується проблема дефіциту продовольства у світі. Якщо ігнорувати досягнення науки, може настати голод, адже населення Землі зростає, ґрунти виснажуються, натуральних продуктів на всіх не вистачає. Об’єктивних досліджень, що підтверджують шкоду ГМО, не існує. Однак маркувати такі продукти потрібно – люди мають право знати, що купують. І робити свій вибір усвідомлено, наприклад, шукати натуральний продукт, якщо, звичайно, його можна знайти в принципі, адже таких залишилося дуже мало.... Натуральність "натуральних" продуктів нині дуже сумнівна. При їхньому вирощуванні використовують стільки хімікатів, що про їх натуральність уже не йдеться. Тому генетично модифікована картопля, наприклад, яку не їсть колорадський жук, не така токсична, як звичайна, яку аграрії активно обробляють різнимим отрутами. Звичайно, хімікати використовують і в генних технологіях, але кінцевий продукт у цьому випадку найчастіше виходить чистішим. До того ж властивості ГМО залежать від того, які гени в ньому змінили. ГМО можуть зробити навіть кориснішим, можуть надати йому здатність виробляти більше вітамінів.
Олександр Голиков (Росія), виконавчий секретар Чорноморської біотехнологічної асоціації:
– Практично все, що ми їмо, належить до генетично змінених продуктів. Оскільки за час існування людства все це далеко відійшло від своїх вихідних форм. Усі гібриди, наприклад, кукурудза або гібрид пшениці й жита, отримані за допомогою втручання людини. Значна частина пшениці твердих сортів, які йдуть на макарони, – результат радіаційного мутагенезу, причому в тому вигляді, якого в природі просто бути не може. Для того, щоб одержати новий сорт, на пшеницю впливають твердим кобальтовим випромінюванням. У підсумку – відбуваються безладні зміни в ДНК, виникають мутації, і з десятків тисяч мутантів вибирають одиниці, які набули певних властивостей. Це дуже розповсюджений спосіб у рослинництві. Наприклад, 90 відсотків знаменитих французьких сирів виготовлені із застосуванням сичугового ферменту, отриманого з генетично модифікованих бактерій. Це чомусь нікого не лякає, зате молекулярно-біологічний шлях створення нового сорту рослини викликає в обивателя побоювання за своє здоров’я. Щоб отруїтися трансгенною картоплею, треба їсти бадилля й бути… колорадським жуком. У бульбах білка, що діє на жука, практично немає, він увесь у зеленій масі. Але навіть якщо вжити в їжу кілограм бадилля, його з’їси менше, ніж з’їдаєш за рік із фруктами й овочами. Цей отруйний для жука білок продукує ґрунтовий мікроб. У людини зовсім інша біохімія, і на неї цей білок не діє.
Л. Вал Гіддінгс (США), експерт у царині біотехнологій:
– Я досліджував для Конгресу США можливі наслідки застосування біотехнологій для екології й здоров’я людини. Коли починав дослідження, ще не знав відповіді на запитання про те, чи біотехнологія несе людям і навколишньому середовищу добро, чи навпаки? Тепер я й мої колеги маємо широкий масив інформації, який доводить, що біотехнології не більш небезпечні, аніж звичайні технології. У деяких випадках ГМ-продукти значно безпечніші. Щодо цього серед учених існує широкий міжнародний консенсус. Ще 2001-го року Європейська комісія дійшла висновку: біотехнологічні харчі в основному безпечніші від звичайних продуктів, бо їх піддають ретельнішій науковій перевіркці. Великий учений Нобелівський лауреат Джеймс Уотсон – один зі співавторів відкриття ДНК – колись дуже точно охарактеризував подібні страхи: "Ми боїмося кошеняти й не зауважуємо, що до нас підкрадається тигр". Перед людством постає чимало загроз, і дуже страшних, а ми воюємо з біотехнологією, яка покликана нас урятувати. Сумно, що й позиція громадських організацій при цьому часто буває неконструктивною. Фактично, ставлення зелених рухів щодо цього досить антизелене... Українські вчені відомі своєю незалежною позицією у світі науки. Важливо, що вони готові визнавати факти навіть у тому випадку, якщо ті ведуть до заперечення загальноприйнятих переконань, яких вони дотримувалися. Крім того, багато українських учених демонструють чудову поінформованість в області біотехнологій.
Володимир Сидоров, член-кореспондент НАН України, лауреат Державних премій СРСР і УРСР (нині працює за кордоном):
– Як український учений я приєднуюся до меморандуму про підтримку нових біотехнологій, який підписали тисячі вчених, включно з тридцятьма лауреатами Нобелівської премії. Усі ми прагнемо поліпшити життя на нашій планеті – як для нинішніх поколінь, так і для наступних. Ми живемо у світі технологічних новацій і глобальної інтеграції, і від позиції України залежить місце нашої країни у світовім співтоваристві. Люди повинні мати доступ до об’єктивної й повної інформації, що стосується ГМО. Мені здається, що останнім часом щодо поінформованості населення про досягнення сучасних наук, зокрема біотехнології, в Україні відбувся відкат назад. У результаті цього утворився інформаційний вакуум, який заповнюють різними антинауковими нісенітницями. Не можна не помітити, що українські ЗМІ мало інформують про новітні наукові досягнення, у той час як у США новинам науки й техніки надають набагато більше місця. Двері відомих наукових центрів там відкриті для відвідувачів, спеціально підготовлені гіди проводять екскурсії, зокрема зі школярами, розповідають у доступній формі, чим займаються дослідники. На телеекранах, установлених у коридорах наукових установ, можна спостерігати за тим, що відбувається в лабораторіях…
Українські реалії
У даній публікації варто розвіяти деякі міфи стосовно ГМО, які ширяться просторами Неньки, як брехня селом. Український уряд наприкінці минулого року прийняв законопроект, яким зобов’язав виробників інформувати покупців не лише про наявність, а і про відсутність генномодифікованих організмів у товарі. Тепер бачимо у крамницях продукцію, промарковану позначкою "Без ГМО", котра не може містити трансгени: сіль, цукор, горілка тощо. "Потенційним носієм ГМО може бути будь-яка продукція, котра має білок. А в названих продуктах його немає", – стверджує президент науково-дослідного центру споживчих експертиз "Тест" Валентин Безрукий. Позначка "Без ГМО" відіграє сьогодні роль маркетингового інструмента, здатного привернути увагу споживача. Названу тактику можна певною мірою віднести до "зеленого камуфляжу", котрий тепер з радістю застосовують для гарантованого продажу товарів різні компанії, серед яких є й ті, що грішать забрудненням довкілля. До того ж названа позначка "…юридично недійсна без вказаного поруч номера протоколу експертизи, а також дати й місця її видачі", – стверджує Тетяна Кшановська, начальник випробувальної лабораторії ДП "Київоблстандартметрологія".
Певно, багато хто чув страшилки про ген камбали, скорпіона чи людини в генномодифікованих харчах. Але слід знати, що не буває генів камбали, скорпіона чи людини. Ген – це крихітний носій інформації. І специфічний він не за ознакою організму. А за ознакою того білка, котрий у ньому закодовано. Противники ГМО стверджують, що трансгенні продукти, які ми їмо, спроможні змінити ДНК людини, що призведе до страшних наслідків. Але в підручниках біології сказано, що генотип з’їденої їжі не може взаємодіяти з генотипом людини хоча б тому, що у шлунку трансгенний організм, як і будь-який інший, стає просто набором речовин, які будуть розщеплені шлунковим соком. Людство щодня поїдає безліч різнорідних ДНК, але досі ні в кого через це не виросли роги чи копита. Ген – лише банк даних, а не кровожерний вірус, який прагне потрапити до вашого організму. У нього для цього просто немає відповідних механізмів для такого проникнення.
Насамкінець слід згадати, що генномодифіковані організми прижилися не лише в сільському господарстві. Трансгенні організми використовують під час наукових досліджень, у медицині, екології, у військовій сфері і навіть естетичній царині. Тому цілком очевидно, що за генною інженерією – майбутнє.
Підготував до друку Юрій ЛІСНИЧЕНКО
