Про те, що поблизу Кропивницького є могильник забруднених радіацією відходів, знала досить обмежена кількість людей. Мало хто пам’ятає історію тридцятирічної давнини, коли двоє робітників заводу «Буддеталь», шукаючи серед виробничого брухту свинець для грузила на риболовлю, знайшли скляні капсули з білим порошком. Одну капсулу випадково розбили на місці, а порошок висипався, другу ж один з робітників кинув собі в кишеню штанів. Так і носив кілька днів – на роботі, вдома, по місту. Як згодом з’ясувалось це були прилади, що мають радіоактивні датчики, якими користуються при вимірюванні заповнення бункера цементом, піском, щебенем тощо. Термін їх експлуатації закінчився, тому й викинули їх на брухт.
Всю цю історію добре знає Микола Сухомлин, який у 1988 році займав посаду заступника голови облвиконкому. І як голова постійної комісії з надзвичайних ситуацій керував ліквідацією цієї ситуації, яка мало не переросла у надзвичайну.
За словами Миколи Сухомлина на території Аджамського промислового вузла, що розташований поблизу обласного центру, тоді у 1988 році було захоронено кілька сотень контейнерів (відповідно до офіційних документів – 302 контейнери), в які були зібрані забруднені радіацією предмети (з тієї капсули, що була розбита на території звалища брухту та другої, яка залишала радіоактивні сліди там, де перебував один із горе-робітників). Так зібрали метал, дроти, двигуни, грунт, побутові предмети – все, що «фонило». Найбільш «забруднені» радіацією предмети були зібрані у 78 контейнерів (також офіційна цифра) та вивезені на територію зони відчуження біля Чорнобильської АЕС.
Весь цей забруднений радіацією непотріб, який не підлягав вивезенню в зону ЧАЕС, спочатку думали захоронити у відпрацьованих тунелях Інгульської шахти, але спеціалісти пояснили, що з часом в контейнерах утворюватимуться мікротріщини, і радіоактивні елементи потраплять у грунтові води. Тоді фахівці порадили глиняний кар’єр, адже глина найкраще стримуватиме забруднену радіацією воду. Саме такі поклади глини були в районі Аджамського переїзду. В міністерстві екології погодили виділення частини території родовища під розміщення цих контейнерів. Були вириті глибокі траншеї, контейнери поставили у кілька рядів на глибині п’ять-сім метрів, зверху засипали землею. Санстанція тоді перевірила рівень радіації, який не перевищував норму. Територія захоронення була помічена попереджувальними табличками.
А чоловік той звернувся до лікарів, коли на його стегні утворилось почервоніння. Лікарі не могли встановити діагноз: радили мазати йодом та зеленкою. А потім, коли вже почали з’являтись пухирі, лікар шкірвендиспансеру порадив звернутись до санепідемстанції. За характером ураження шкіри, там встановили, що це радіоактивний опік. Дізнавшись подробиці, спеціалісти виміряли радіацію на підприємстві, на території звалища брухту, всюди, де був робітник. Радіаційний фон «зашкалював». Кажуть, тоді у відділі головного механіка було зафіксовано до 1,5 тисячі мікрорентген. З’ясували, що білий порошок містив радіоактивний цезій.
До речі, чоловік цей живий і до нині.
А от історія із захороненням радіоактивних відходів отримала продовження минулого четверга, 13 липня.
Першим повідомив про те, що поблизу Аджамського переїзду в районі глиняного кра’єру ведуться незаконні земляні роботи, начальник спеціалізованої інспекції з благоустрою міста Андрій Максюта. Його пост у соціальних мережах підхопили засоби масової інформації.
– Ми застали на території кар’єру кількох робітників та працівника екскаватору, які активно копирсались у розритих траншеях, дістали кілька контейнерів та розбили їх, сподіваючись вилучити багато металу, – розповідає посадовець. – На місце події була викликана поліція, прибула й слідча група. Зараз вже встановлено осіб, які проводили розриття. У свою чергу і спецінпектор склав адміністративний протокол за порушення благоустрою міста, а саме проведення земляних робіт без належних документів. На місці ми зафіксували розриті три сотки землі та гори металу. З’ясували, що днем раніше звідти був вивезений брухт металу великим вантажним автомобілем з причепом у невідомому напрямку. Зараз ведеться слідство.
А от про стан із радіаційним фоном у місті розповіли на прес-конференції в.о. начальника управління надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міської ради Олексій Гненний та завідуючий радіологічною лабораторією Кіровоградського обласного лабораторного центру Міністерства охорони здоров’я України Іван Бабірад.
Олексій Гненний:
– Як уже повідомлялось, в районі Аджамського переїзду поблизу Кропивницького були розпочаті незаконні земляні роботи. Подія буя виявлена спеціалізованою інспекцією, на місце виїхала поліція, техніка вилучена, особи зловмисників з’ясовуються. Працівники нашого управління зв’язались із спеціалізованим концерном «Радон», якому підпорядковане дочірнє підприємство у Дніпрі, яке й займається відповідною тематикою. Вони й мають надати нам необхідні рекомендації, як діяти в подібних ситуаціях, коли виявлені радіоактивні предмети. Відразу зазначу, що причин панікувати щодо підвищення радіаційного фону у місті немає причин. Могильник знаходиться далеко за містом. Ми виїздили на місце події, замірювали там радіаційний фон, і він не перевищує природної допустимої норми, а саме – 14 мікрорентген. Саме подібний показник фіксується і в самому місті. Більший він був на предметах, вилучених з контейнерів, але вже за кілька метрів від розритих траншей – не перевищував норми. Тобто маємо лише точкове підвищення радіації.
Сказати достеменно, наскільки небезпечний вміст тих контейнерів, зараз сказати ніхто не може. Це ми вже будемо досліджувати безпосередньо із спеціалістами.
Там поряд розташований дачний кооператив, тож там люди також сполохані. Але хочу заспокоїти громадськість жодного підвищення радіаційного фону ні в самому місті, ні на місці розриття могильника не спостерігається. Заміри проводимо щодня. Фон не перевищує допустимого рівня. Ситуація контрольована. Зараз потрібно ще визначитись із тим скільки потрібно коштів, щоб повністю ліквідувати те розриття, можливо, виготовити нові контейнери та перезахоронити все те, що там залишилось. Щоправда, перезахороненням займаються не органи місцевого самоврядування. Тому потрібні додаткові кошти. Будемо надавати пропозиції про фінансування з обласного, а то й державного бюджетів. Все це стане зрозуміло, після того, як зустрінемось із представниками концерну «Радон».
Іван Бабірад:
– Це захоронення проводилось у 1988 році. Тоді було вилучено дві партії «забруднених» матеріалів. Ті, які підпадали під категорію «радіоактивні відходи» були вивезені у Чорнобильську зону. Решта, які не підпадали під цю категорію, за рекомендацію тоді московського інституту «Радон», було захоронено у глиняному родовищі. Поки що невідомо, скільки контейнерів було викопано і вскрито. Ми виїздили на місце події, щоб провести заміри радіаційного фону. Там, де були викопані та розбиті контейнери було зафіксовано 150 мікрорентген, в кількох метрах від розкопок – природний фон – 14 – 15 мікроретнген.
Оксана ВЕРСТЮК
